Історія про шкіряне крісло та незручного керівника

Николаев, Политика — НикВести / 13:49, 21 Марта, 2018
1892

Майже місяць тому Миколаївську область сколихнув скандал. За задумом тих, хто його спланував та безуспішно роздмухує, ситуація мала б такий вигляд: голову Кривоозерської райдержадміністрації Олексія Мірошниченка ловлять на хабарі, саджають за грати, він пише заяву про звільнення за власним бажанням, його звільняють. Підсумок: нагору доповідають про успішне розкриття корупційної справи. 

Але все сталося не так. Сценарний перебіг резонансної справи зруйнували сам головний фігурант, недолугість висунутих проти нього звинувачень, грубі порушення норм кримінально-процесуального провадження та майже суцільне несприйняття громадськістю офіційної версії подій. Найвірогідніше, авторитетного місцевого керівника — кандидата економічних наук, заслуженого економіста України, голову обласного об’єднання економістів просто замовили. На догоду певним інтересам.

Кому і чому заважає Мірошниченко? 

6 лютого в робочому кабінеті голови Кривоозерської райдержадміністрації Олексія Мірошниченка проведено обшук без постанови суду та без присутності адвоката. Хоч під час обшуку нічого не було виявлено, О. Мірошниченка затримали. На порушення гарантованих прав його не повідомили, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, не роз’яснили права. Та ще й протокол затримання складала не уповноважена на те особа, під час затримання порушено право негайно повідомити родичів. Порушень ставало дедалі більше, а скарги підозрюваного залишалися без задоволення.  

У якому ж злочині звинувачують Мірошниченка? Із дій правоохоронців випливає: принаймні усіх смертних гріхах. Насправді кримінальне провадження відкрито за  «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди». Начебто голова райдержадміністрації чи то вимагав, чи то отримав від третіх осіб шкіряне крісло для службового кабінету за дозвіл орендувати безгоспне приміщення, яке перебуває на балансі відділу освіти району. Насправді так звана справа про шкіряне крісло має вигляд провокації. Жодних доказів винуватості Мірошниченка не виявлено. 

Водночас тривав постійний психологічний пресинг. Мірошниченкові дохідливо пояснювали високопосадовці з Миколаївської облдержадміністрації: «Напишеш заяву про звільнення — все припиниться». Тиск психологічний супроводжувався фізичним. Олексія Мірошниченка, хворого на бронхіальну астму середнього ступеня і гіпертонію, протягом трьох діб тримали під вартою в умовах, не сумісних зі станом його здоров’я. Прохання затриманого перевести його до лікарняної спецпалати не брали до уваги.

Несподівано для замовників та організаторів провокації суд не задовольнив вимоги прокуратури щодо обрання запобіжного заходу у вигляді арешту з правом внесення застави обсягом 100 тисяч гривень. Олексієві Мірошниченку лише винесено ухвалу про домашній арешт з 22-00 до 5-30 без носіння засобів електронного контролю. У трудовій діяльності суд його також не обмежив. 

Після звільнення з-під варти він звернувся до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської, детально виклавши обставини справи, вказавши на факти неправомірних дій стосовно нього та для відновлення прав, які порушили правоохоронні органи Миколаївської області.

Голова Кривоозерської райдержадміністрації Олексій Мірошниченко з начальником районного фінуправління Наталією Барською. Фото автора

Децентралізація по-кривоозерськи

На посаді Олексій Мірошниченко працює майже три роки. Криве Озеро — найвіддаленіше від обласного центру містечко, ближче до Одеси та Києва. Своє заслання науковець-економіст із самого початку сприйняв як своєрідний іспит, можливість застосувати теоретичні знання на практиці. Разом з однодумцями вибудував концепцію, як зробити, щоб район мав змогу самостійно розв’язувати більшість місцевих проблем і його жителі могли на власні очі побачити результати роботи громади. Поки що все виходить.

Децентралізацію Олексій Мірошниченко розуміє так: «Ми для себе підрахували, що краще для Кривоозерщини було б створити об’єднану територіальну громаду на весь район. Ми прораховували це неодноразово з олівцем, з калькулятором, на комп’ютері…. Ідемо шляхом утворення Кривоозерської міської об’єднаної територіальної громади. Першим кроком стала консолідація витрат районного та сільських і селищного бюджетів для утримання соціальної сфери району. Другим кроком має стати надання Кривому Озеру статусу міста районного значення. Третім — об’єднання навколо нього всіх сільських громад. Фактично ж на Кривоозерщині ця громада вже існує, хоч і не оформлена. Мета створення громади не в тому, щоб вона була на папері, а щоб спільно зберегти соціальну мережу, мати змогу її утримувати й покращувати якість надання соціальних послуг».

Голова райдержадміністрації переконаний, що децентралізація передбачає розв’язання більшості місцевих проблем власними руками й за рахунок власних ресурсів, тобто шляхом активізації податкових надходжень та ефективності їхнього використання. Кілька років поспіль район — лідер за динамікою податкових надходжень. Начальник фінуправління Наталія Барська зауважує: «Ми вже два роки співпрацюємо  із сільськими радами, укладаємо угоди на передачу частини видатків на загальнорайонні програми — харчування у школах та дошкільних закладах, забезпечення руху шкільних автобусів, 50% комунальних платежів у закладах освіти та охорони здоров’я, розташованих на відповідних територіях. Завдяки тому що не марнуємо коштів, не закрили в районі жодної школи чи ФАПу. Цього року в нас майже сім мільйонів делегованих до районного бюджету коштів від сільських та селищних рад».

Щоправда, є й проблеми. З невідомих причин суму дотації району з обласного бюджету на утримання закладів освіти та охорони здоров’я за рахунок відповідної дотації з держбюджету було зменшено з 14 мільйонів гривень торік до 9 цього року. Тож району доведеться компенсувати видатки з місцевого бюджету за рахунок скорочення фінансування інших соціальних програм. Можливо, хтось вирішив проекзаменувати, чи вистоять кривоозерці. Вистоять.

Де завершується руїна?

Перелічувати здобутки району за останні три роки — справа приємна, але затяжна. Зміни відбуваються. Задумав голова райдержадміністрації збудувати в усіх школах внутрішні туалети — зробив. Якби професор Преображенський з булгаковського «Собачого серця» побачив, у якому стані сільські шкільні туалети, підтвердив би: «Руїна не в клозетах, а в головах». Керуючись здоровим глуздом і прагматизмом, створити цивілізовані умови для сільських дітей, виявляється, нескладно.

— Образливо, що розмірковуємо про високі матерії, коли у ХХІ столітті половина шкільних туалетів області — на вулиці, — зазначає Олексій Мірошниченко. — Менш ніж за рік зробили пристойні внутрішні туалети в усіх восьми школах, де їх не було, істотно зекономивши кошти. Наприклад, вартість проекту внутрішнього туалету для Мащурівського НВК становила 124 тисячі гривень. Почали рахувати й діяти. Офіційно закупили необхідне обладнання від сантехніки до гвинтика. Залучили спонсорів і батьків, які могли самостійно виконати окремі роботи. У підсумку збудували туалет за 40 тисяч гривень. 

І так скрізь. Зекономлені кошти спрямовують на вирішення інших питань в закладах соціальної сфери. Крім місцевого бюджету, намагаються максимально залучити в соціальну сферу державні кошти, кошти субвенцій, спонсорів. До речі, коли до Кривоозерського району приїхала голова Миколаївської обласної ради Вікторія Москаленко, то зазначила, що шкільні туалети тут кращі, ніж у приміщенні облдержадміністрації. Про те, що менш ніж за три роки було зроблено більше, ніж за десятиріччя до того, говорять спеціалісти.

Пряма мова

Олександр Бермас, 
директор Березківського
навчально-виховного комплексу: 

«Подобається працювати з Мірошниченком. Він сказав — зробив. За рік встановили новий енергоефективний котел, на базі школи відкрили дитячий садок, якого в селі не було понад 20 років, тож школа стала НВК. Побудували внутрішні туалети для школярів і дошкільнят. Щиро скажу: не вірив, що колись і  наші сільські діти нарешті користуватимуться цивілізаційними благами. Я років із 15 порушував проблему створення нормальних санітарно-гігієнічних умов для школярів. Лише нині вдалося все вирішити».

Юрій Сінчук, 
Кривоозерський сільський голова, 
голова районного громадського об’єднання 
захисників Вітчизни та учасників АТО: 

«Очолюю громаду 15 років, тож довелося попрацювати з різними керівниками райдержадміністрації. З Олексієм Мірошниченком працювати непросто, інколи сперечаємося, але аргументовано. Імпонує його державницьке мислення, економічний прагматичний підхід. Відчувається фах і досвід. Що стосується так званої справи зі шкіряним кріслом, інакше як підставою її не назвати. Це просто якийсь 37-й рік. Незручний наш керівник району для замовників цієї справи з одної причини: жодного зиску для себе на цій посаді він не має й іншим не дає обдирати Кривоозерщину. Переконаний: він чинить законно». 

Любов Скрипніченко, 
заступник головного лікаря 
Кривоозерської районної лікарні: 

«За людину говорять справи. Торік наша лікарня поповнилася новеньким обладнанням, чому лікарі й пацієнти завдячують Олексієві Володимировичу. Працюю з 1982 року і вперше побачила таку кількість нового медичного устаткування. За кошти районного бюджету закуплено рентген-апарат вартістю півтора мільйона гривень. Придбано апарат ультразвукових досліджень та утилізатор медичних відходів. Тепер жителі району можуть отримати у нашій лікарні якісні медичні послуги на новому обладнанні».

Людмила Зелененька,
начальник сектору культури 
Кривоозерської районної 
державної адміністрації: 

«Вважаю, що в галузі культури за рік зроблено чимало. Ми провели багато районних заходів, наші представники стали переможцями на обласних конкурсах, започатковано діяльність студії образотворчого мистецтва. Також розпочато капітальний ремонт районного Будинку культури, за рахунок місцевих бюджетів проведено поточні ремонти у частині сільських будинків культури».

Насамкінець. Поки що відповіді на запитання, кому і чому заважає успішний керівник району, немає. Миколаївського політика й науковця-економіста, який був активним учасником Помаранчевої революції та Євромайдану, підтримують обурені відвертою провокацією журналісти, правозахисники та місцева громадськість. Саме на цьому акцентував у зверненні до Президента України Петра Порошенка український дисидент і правозахисник голова ВО Українська Гельсінська спілка Олесь Шевченко, який знає Олексія Мірошниченка особисто і разом з ним був поруч з мільйонами українців під час Революції гідності. Він пропонує гарантові Конституції не звільняти Мірошниченка із посади на догоду організаторам і замовникам провокації до проведення всебічного розслідування обставин справи, висловлюючи переконання, що воно доведе цілковиту невинуватість науковця-економіста та патріота.

Олена Івашко, «Урядовий кур’єр»

 

Хочешь узнавать самые важные новости первым? — Подпишись на Telegram НикВестей
Николаев, Политика — НикВести / 13:49, 21 Марта, 2018
1892
Loading...
Самое важное сегодня