Військовослужбовець Вадим разом зі своїми побратимами у складі 61-ї окремої піхотної бригади боронять Миколаївщину від російських окупантів. Станом на 26 серпня їхній підрозділ виконує завдання на межі Миколаївської та Херсонської областей.

Про те, як зустрів повномасштабну війну, про важливість сучасного озброєння та про перебіг однієї з операцій, боєць розповів кореспондентам «Суспільного».

Вадим народився та виріс у Кропивницькому. До початку повномасштабної війни проживав у Києві. До Миколаєва чоловік приїхав, аби перепрошити розвідувальні дрони.

— Застав війну я вдома, на орендованій квартирі у Києві, яку зняв десь за три дні до 24 лютого. Я навіть прокинувся зранку й не знав, що війна почалася. Мені тато зателефонував, каже: «Зараз за тобою заїду». Думаю: «О, добре. На роботу відвезе» — згадує Вадим.

Коли чоловік дізнався, що в Україні почалась повномасштабна війна, пішов до Солом’янського військкомату. З його слів, на ранок 24 лютого черга до районного військкомату простягалась на три квартали. Тому вирішив їхати додому, у Кропивницький, та спробувати потрапити до військкомату там.

— Прийшов у військкомат. Там взяли документи. Все. Пройшов медкомісію. Наступного дня вже відправили мене в Одесу. З Одеси потрапив у 61-шу бригаду. Ми піхота, наша робота — це захищати та зачищати від окупантів населені пункти, — розповів Вадим.

Перед безпосереднім виконанням завдання на передовій завжди проводиться аеророзвідка, каже Вадим. «Пташок» здебільшого привозять волонтери. Чоловік каже, без дронів в умовах нинішньої війни, як без очей.

— Була в нас операція одна. Треба було зачистити, взяти один населений пункт. Ми зібралися компанією 50 людей. Відправилися за річку. Кілометрів шість-сім йшли пішки з усім вантажем. Переправлялися на човнах під шквальним вогнем противника. Не знаю, скільки там було випущено на нас снарядів. Але дуже багато. Добре, що всі живі залишилися, — згадує Вадим.

Населений пункт штурмували майже три доби, говорить військовий. Проте, таки змусили російські війська відступити.

— Коли ми заходили в те село, то мені здалося, вони так звалювали, що Усейн Болт на їхньому рівні просто «дно», — сміється чоловік.

Тоді бійці «затрофеїли» російський приціл нічного бачення. Трофеєм чоловіки користуються й досі.

— Вночі ти бачиш орка, як у себе на долоні, — розповідає Вадим.

Після цієї операції, каже чоловік, вони змогли посунути вглиб позиції російських військ на їхньому напрямку на відстань до десяти кілометрів.

У перемозі боєць сумнівів не має, говорить, потрібно вірити у Збройні сили України.

Нагадаємо, 23-річний Герой України Євген Пальченко розповів «НикВести», як захищали Херсон у перші години вторгнення Росії.

Командир танкової роти 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка лейтенант Євген Пальченко протягом першої доби масштабного вторгнення РФ на територію України прийняв щонайменше чотири бої з ворогом та забезпечив вихід своїх товаришів по службі з оточення.