Військовий медик із миколаївської 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського розповів про пережите у російському полоні.
Про це йдеться у документальному фільмі на платформі YouTube Військового телебачення України.
Військовий медик Володимир розповідає, з лютого 2022 року поранених ставало більше, оскільки ворог застосував інші калібри. На початку найголовніша мета – розібратися у справності техніки.
– За січень 2022 року у нас було 5 чи 6 випадків поранень. У лютому вже зросло до 15, почали з’являтися важкопоранені. Тобто калібр, яким наносили вогневе ураження був різко збільшений і збільшена кількість цих обстрілів. Саме санітарна техніка не була пошкоджена. Люди були готові до таких дій. Також одне із важливих аспектів – робота військового госпіталю. Він був розрахований на 100 ліжок, а поранених було набагато більше. Просто розбиралися, куди я ще можна евакуйовувати поранених бійців для надання їм допомоги. Для цього госпіталю були передані цивільні лікарні, які були в Маріуполі. І ми вже на їх базі просто деталізували: які поранення веземо в госпіталь, а які веземо у цивільні лікарні, – пригадує Володимир.
Військовий медик розповів, що справжня катастрофа розпочалася тоді, коли вони, медики, не мали змоги виїжджати з Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча у місто.
– Був випадок, коли один із магазинів роздавав людям гуманітарну допомогу у зв’язку з тим, що продукти вже почали псуватися і все одно ти їх вже нікуди не подінеш. Вже не було можливості розраховуватися за ці продукти, і не було ніякого сенсу їх подальшого зберігання. Натовп був мінімум 50 людей. Проїжджаючи, ми подивилися. Заїхали за ріг будівлі та почули вибух. Він був потужним, це був нанесений авіаудар. Машину почало кидати зі сторони в сторону, але вистояли, нас не перевернуло. Зрозуміли, що далі нас немає сенсу їхати. Ми розвернулися, поїхали назад, а натовпу вже немає. Замість натовпу ворожа воронка, в якій лежать загиблі тіла. Я впевнений, що це навмисно робилося, тому що навколо цього магазину не було жодного військового об’єкту. Там були житлові будинки. Це жах, – говорить Володимир.
Він також згадав, як відбувалася евакуація важкопоранених з Маріуполя за допомогою гвинтокрилів: «Це тривало недовго, бо між заводом «Ілліча» і заводом «Азовсталь» знаходилося все місто. Воно не було вже під нашим контролем, тому ночами десь тихенько, одну-дві машини з пораненими на Азовсталь відправляли, була тоді змога їх евакуйовувати. Але десь з кінця березня навіть аеросполучення між Азовсталлю та Україною було перервано».
Події в Маріуполі розгорталися динамічно. Вже 12 квітня у захисників України не було зброї, аби продовжувати спротив окупаційним військам. Тому наші воїни прийняли рішення здатися у полон, щоб врятувати поранених військових та цивільних маріупольців.
– З автоматом проти літака, який цілодобово кружляє над заводом та скидає бомби – дуже тяжко воювати. Прийняли рішення, що єдиний вихід – це починати переговори про вихід з території заводу в полон. На той момент на території заводу було близько 300 важкопоранених і понад 100 – середньої та легкої тяжкості. Я пішов на ці перемовини. Вийшли ми неозброєні з білим прапором до умовної точки зустрічі. До нас вийшов цей російській полковник і запитав, які є проблемні питання. Найголовніше – багато поранених, яких треба транспортувати, вони самі не можуть іти. Ми домовилися, він виділив окремий транспорт для їх перевезення. Я не застав, як їх транспортували, бо вже тоді мені зв’язали очі та руки. Я та ще 2 офіцери були як залог того, що бригада виходить в полон. Що ми не готуємо якусь підставу, – говорить військовий медик.
Володимир розповідає, окупаційні війська, тримаючи офіцерів та медиків у полоні, висували звинувачення у катуванні, розробці біологічної зброї та торгівлі людськими органами.
– Найголовніше, що їх цікавило – це катування полонених армії РФ. Вони не хотіли чути, що співвідношення сил та наша ситуація в Маріуполі не дозволяла нам просто брати в полон. Їх було набагато більше. Ми не мали тісного вогневого контакту з ними. Друге – вони постійно звинувачували мене в торгівлі органами. Теоретично, важко уявити, з ким я ними б торгував. Але їх це не цікавило, вони звинувачували мене в цьому. Ще одне звинувачення було, ніби я працював над біологічними видами зброї в лабораторіях. Вони озвучували, що одну знайшли під Харковом, іншу – в Маріуполі. Найважче, що було в полоні – повний інформаційний вакуум, – пригадує Володимир.
Нагадаємо, раніше повідомлялося, що близько 10 тисяч військових РФ звернулися для здачі в полон.