Первый проректор Черноморского государственного университета имени Петра Могилы Александр Трунов написал продолжение к поэме «Іван Підкова» Тараса Шевченко.

Как известно, в поэме Кобзаря описываются воспоминания деда о героическом прошлом родного края, когда казаки во главе с атаманом Иваном Пидковой боролись с турецкими захватчиками.

В комментарии НикВестям, Александр Трунов рассказал, что, читая этот стих в очередной раз, он понял, что нынешние события в Украине напоминают события, которые описывает Тарас Шевченко, только теперь украинцы борются не с турками, а с «имперской Россией». Поэтому сегодня для украинского народа немаловажно объединиться, собраться с силами и дать отпор агрессору.

Далее публикуем полный текст произведения Александра Трунова:

Було колись - в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу і волю;
Минулося – осталися
Могили у полі.

Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють як гори
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу
За ними співає.

                             Тарас Шевченко. 

Було колись - в Україні,
А тепер чи так
То повстань із тіні
та воюй, козак!
Не ховайся за спинами
Дівчат та жінок,
а ходой неспинною
заходись в танок.
Пройди по майданах
містами та селами
По кутках віддалених
Піснею веселою.
Скликай, підіймаючи
і живих і мертвих,  
Закликай бажаючих,
Страх та біль долаючи,
Ворогів розтерти!

Було колись - в Україні
Загарбника били.
Було колись - в Україні
Сімдесят - билині.
Було колись - в Україні,
Бо ми разом встали
Було колись - в Україні
Та вірю, що буде,
Бо земля неспинно
день та ніч гуде:
-          Прокидайтесь люди;
-          до зброї всі встаньте;
-          агресору в груди
-          та у пику дайте.
Було колись? -
“В Україну,
знов прийшов агресор,
то є правда і тому
за нами буде перемога”-

Філарет глаголе
з думкою про Бога.
Всі хто його Знає,
всі хто чує Бога -
мудрість подолає
без кінця дорогу!
Без любві та віри
ми не можем жити,
будемо по колу
у пітьмі кружити.
Зрозумійте браття
чи Петро, чи Павле,
Леонід, чи Сеня
Проти нас загарбник –
Імперська Россея.
Не жебрак селянин,
Чи служивий з міста
Посплітав у душах
із брехні намисто.
Посплітав, розсіяв
та іще й і регоче
і з блюзирництвом каже,
що ми того “хочем”!.... 

Бідні вже піднялись,
затягнули паски,
зібрались у військо,
загони озброїв.
Проще будьте браття -
Олігархи наші.
Чи то ви забули,
чи то ви не знали,
хто кого годує,
хто на вас працює?
Чи то ваші статки -
Наші недостатки
зроблені не нами?
Чи то Ви - не з нами?
Станьмо разом з честью,
з братами, з синами,
розбудуйте військо
власними грошами.
Одягніть, озбройте,
Поки то не пізно
Поки ще не грають
музики на тризну.
Нерішучість Ваша
Все рівно, що вили.
Не махаймо “миром”
як Кирил кадилом,
нерішучість Ваша
кровоточить мирой.

Від такого миру
Військо наше гине,
Ми своїх втрачаєм та хитає віру...,
А безмежне горе по країні рине.
Ми втрачаймо землі, і міста, і села.
Від такого миру - тільки горю бути.
На обличчях зникла посмішка весела,
Гинуть наші вої та безвинні люди
Об’єднаймось браття....
і Петро і Сеня
бо у нас агресор -
імперська Россея.

Отметим, что сегодня, согласно резолюции 30-й сессии ЮНЕСКО, отмечается Всемирный день поэзии. Основаня идея этого праздника заключается в сохранении исчезающих языков, развитии литературного жанра, распространении поэтического движения во всем мире.

Ранее сообщалось, что Александр Бывшев, житель поселка Кромы Орловской области, отстраненный от работы сельский учитель и ожидающий суда за стихи в поддержку Украины, написал очередное стихотворение об актуальных событиях.