SOS: острів Гард і давні пороги йдуть під воду
-
13:31, 28 жовтня, 2017
Миколаївські активісти, серед яких екологи, краєзнавці, представники громад Вознесенського, Арбузинського, Братського, Первомайського районів, під стінами парламенту передали Голові Верховної Ради України та Прем’єр-міністру України 6 480 підписів на захист Національного природного парку «Бузький Гард», існуванню якого загрожує будівництво Ташлицької ГАЕС.
Створений в області Штаб опору затопленню Бузького Гарду, представники якого встановили у столиці намети, продовжує збір підписів небайдужих до долі унікального, еталонного гранітно-степового Побужжя і заявляє, що плани із підняття на завершальному етапі будівництва гідроакумулюючої електростанції рівня води Олександрівського водосховища з позначки 16 м до 20,7 м призведе до знищення автентичного ландшафту, археологічних пам’яток, а їх тут 98, та пам’яток козацької доби, зокрема острова Гардовий, що був центром Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького, й останніх козацьких порогів.
— До складу Національного природного парку, одного із семи природних чудес України, входить екосистема річки Південний Буг, що, протікаючи в околицях Южноукраїнська, за тисячі років пробила в Українському кристалічному щиті каньйон (на знімку) з численними гротами, скелястими берегами, водоспадами , де збереглася єдина в країні порожиста ділянка. На Дніпрі оповиті легендами пороги затоплено під час сталінської індустріалізації, — каже один із активістів Олег Деркач.
— Унікальність місцевості ще й у тому, що вона вважається однією з найдавніших ділянок суші Євразії, котра 60 мільйонів років не поринала в морські глибини. Для охорони цього комплексу на площі 6 266 га було створено регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», згодом — національний. У цій, так би мовити, природній резервації збереглися фрагменти нерозораних степів, а з ними — розмаїття флори і фауни. У парку понад 900 видів рослин, серед них і червонокнижні, 36 видів тварин, 170 видів птахів, майже 1000 — комах, територія для існування яких постійно зменшується під урбаністичним натиском.
Чотири види рослин — смілку Ситника, смілку бузьку, мерингію бузьку, вишню Клокова — можна побачити тільки тут, як зазначає Олег Деркач, «на надзвичайно цінній ботанічній території Європи». Активісти нагадують чиновникам і про те, що в долині Бугу, між селами Мигія та Олександрівка, виявлено 98 археологічних пам’яток — це сліди господарювання трипільців, кіммерійців, скіфів, древніх слов’ян, а ще римлян і греків-ольвіополітів. Науковці зазначають, що для археологів це один з найбільш цікавих регіонів України, де на одній території представлено палеоліт, мезоліт, неоліт, трипільську і черняхівську культури, мідний, залізний, бронзовий вік тощо.
В районі впадіння в Буг річки Ташлик, на острові Гард, було козацьке поселення, адміністративний центр паланки, найбільшої за розмірами територіальної одиниці Січі. Сюди приїжджали Іван Сірко, Максим Залізняк, кошові Кость Гордієнко і Петро Калнишевський, Пилип Орлик. На іншому острові – Мигії — тривалий час стояла гайдамацька залога. Про славну козацьку історію краю свідчать і місцеві топоніми: острів Козака Мамая, скеля Турецький Стіл, Запорозькі брояки, Гайдамацька балка, котрі були об’єктом досліджень не лише «батька козацтва» Дмитра Яворницького, а й багатьох інших учених. Незважаючи на унікальність території, вона перебуває під загрозою знищення.
Боротьба за Гард, який для чиновників «точка на карті», триває понад десять років. Ще в 70-ті минулого століття тут була збудована Южноукраїнська атомна станція і виникло місто Южноукраїнськ. Тоді на острові Гард руйнують козацьку церкву, підривають скелі. Додатком до АЕС має стати ГАЕС. У 2002 р. Кабмін розпорядженням «Про затвердження проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» зобов’язує Мінпаливенерго забезпечити поетапне введення в дію усього комплексу. Це передбачає підняття рівня води в Олександрівському водосховищі як нижній водоймі станції. У 2006-му, скориставшись весняним водопіллям, енергетики фіксують рівень води на позначці 14,7 м і не опускають його, що зумовило часткове затоплення Гардового острова і порогів. Відтоді захисники історичного ландшафту безуспішно апелюють до міністерств та судів.
Кандидат географічних наук активіст Лариса Патрушева зазначає, що після підняття рівня Олександрівського водосховища значно погіршилася якість води у Південному Бузі.
«Раніше вода була проточною, тут були пороги, річка самоочищалася, а сьогодні маємо застійну водойму», — каже вона. Активісти зазначають, що для акумуляції зайвої енергії, як і для охолодження атомних реакторів, необхідно шукати новітні методи, як це робить весь цивілізований світ, а не використовувати «дідівські». Та найбільше вболівають за збереження національних святинь і природи, які бездумно нищаться.
У роки сталінської індустріалізації, коли було піднято рівень Дніпра, під воду пішли не лише славнозвісні козацькі пороги біля Хортиці, а й села, луки, чорноземи. Влада «подбала» і про знищення козацьких січей — Томаківської, Базавлуцької й інших. У своєму щоденнику Олесь Гончар писав: «Шевченко восени 1843 р. відвідав дніпровські пороги, слухав грізне ревіння Ненаситця (його чути за тридцять верств довкіл). Залежно від погоди (це чув і я) поріг то шумить, то виє, то реве, стогне… Чи не звідти і вродився Тарасів рядок: «Реве та стогне Дніпр широкий»?.. Дозволю собі припустити, що в тексті
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий»
останнє слово — це не що інше, як друга назва Ненаситця (Ревучий)… В мене є досить вагомий аргумент на свою користь. Річ у тім, що поет дуже часто власні назви (особливо географічні) писав з малої букви». Гомін Ненаситця, що падав дванадцятьма лавами, його ритміка й вібрації будили душі, формували національний менталітет. Цей символ бунтівного духу надихав не тільки Тараса Шевченка. Тож, як вважають дослідники, автентичні ландшафти у радянські часи свідомо нищили як одну зі складових національної ідентичності. Як співає гурт «Тінь Сонця»: «Вмер Дід-поріг: нічим дихать».
Учасники акції із захисту Бузького Гарду зустрілися із секретарем Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Остапом Єднаком. За його словами, найближчим часом на засіданні комітету буде розглянуте питання збереження гранітно-степового Побужжя. Можливо, з урахуванням усіх естетичних, історичних, археологічних, екологічних аспектів проблеми на порядок денний варто винести питання — чи буде Україна, якщо загине Гард.