«Лісовий тупик» Володимира Гройсмана

Синдром здохлої коняки

18 липня відбулося засідання Кабміну з проблем «неймовірної контрабанди лісу». Кілька десятків державних мужів у дорогих костюмах і краватках вкотре зібралися з метою обернути негативні процеси лісової галузі на рутину, перетворити їх на суцільний ланцюг балачок про злочини, які не обов'язково повинні закінчуватися суворими вироками, а просто мають створити хибну уяву про те, що люди, які працюють у цій галузі, — суцільний криміналітет.

За основу засідання Володимир Гройсман узяв «фундаментальний звіт міжнародних організацій», зокрема «дослідження» частки українського лісу таким собі Семом Лоусоном, викладене ним на його ж персональному сайті Earthsight і некваліфіковано перекладене на українську мову.

Власник сайту не має лісівничої освіти, але дає оцінку нелегальних рубок лісу в різних країнах світу. Він має однодумця — Тома Джонсона, журналіста, який позиціонує себе як керівник Earthsight Investigation з місцем працевлаштування в Лондоні. Щоправда, компанія з такою назвою в Туманному Альбіоні не зареєстрована. Майже нічого невідомо про пані Тару Ганеш, зареєстровану на сайті ФЛЕГТ ЄС (програма ЄС по боротьбі з нелегальними лісозаготівлями та пов'язаною з ними торгівлею). Саме вона від імені Earthsight давала інтерв'ю європейським ЗМІ в Австрії щодо оприлюдненого т. зв. звіту. Про участь пані Ганеш у дослідженні по Україні згадується в коментарях українського активіста Миколи Петіченка. Він, до речі, особисто заявив у соцмережах про те, що надані ним для британського дослідження дані були сфальсифіковані.

На відміну від попередніх досліджень Earthsight в інших країнах світу, де вказані автори та організація, яка фінансувала його роботу, дослідження по Україні не містять ні прізвищ авторів, ні прізвищ тих, хто їх фінансував. У тексті відчувається допомога британському «досліднику» від українських «доброзичливців» — тих, хто квапиться з потрухами передати лісову галузь країни в руки двом-трьом десяткам вітчизняних ділків.

Далі — більше. У своєму попередньому дослідженні щодо нелегальних рубок Earthsight вказує: «...Докази повинні бути змістовними, а не голослівними, аби їх можна було розглядати в судових інстанціях». У т. зв. «звіті по Україні» при посиланні на джерело даних вказані таблиці, розміщені на сайті Ukrstat.org, який не є офіційним веб-сайтом Держстату України (офіційний сайт — на домені ukrstat.gov.ua). Деякі документи, перевидані на ukrstat.org, можуть бути застарілими версіями оригіналів документів і містити, м'яко кажучи, неточності. Зазвичай такі «дослідження» не приймаються до розгляду в структурах ООН, Євросоюзу, міжнародних судах та інших правозахисних організаціях — бо в них відсутні посилання на офіційні документи держави. Earthsight стверджує, що будь-яка країна, що заготовляє деревину, «апріорі винна у незаконних рубках». Євросоюз має з цього приводу іншу точку зору: нелегальною вважається рубка, яка здійснена з порушеннями національного законодавства. У випадку України, де все впорядковано та узаконено низкою кодексів, законів та нормативно-правих актів, існує лише дві структури, які вправі зробити висновок щодо легальності чи нелегальності заготівлі деревини — Державна лісова охорона та Державна екологічна інспекція України.

Автором британського «дослідження» не наведені і документально не підтверджені походження та методика отримання цифр «67—78%», які визначають обсяг «невиправданих», а тому незаконних, рубок. Розмір газетної статті не дозволяє детально зупинятися на елементарних помилках і неправильному трактуванні британським «дослідником» українських реалій та українського законодавства, спотвореному трактуванні повноважень Держлісагентства та його регіональних підрозділів, видів рубок, дозвільних документів тощо.

У звіті на предмет нібито незаконних рубок йдеться про «обстеження 18 лісозаготівельних ділянок» в Українських Карпатах. Як відомо, українські фахівці до його проведення не залучалися. Загальні висновки, встановлені невідомим чином на цих ділянках у невідомого лісокористувача, екстрапольовано на національний рівень, в результаті чого вказано відсотки «38—44%» незаконного загального виробництва та експорту деревини. Зазначені припущення не можуть бути репрезентативними, оскільки невідомі «дослідження» охоплюють лише 0,1% від річної кількості ділянок, де здійснюються лісогосподарські та санітарно-оздоровчі заходи. Лише за останні півроку в Україні визначено в рубку 9 тис. ділянок!

Якщо ж вести мову про «експорт дров», на якому так часто акцентує «дослідник», то дров'яна деревина для технологічних потреб і дрова, згідно з митним кодом 4401, належать до однієї категорії — «дров'яна деревина». Суттєві видимі відмінності між ними практично непомітні. Справа в їх подальшому використанні.

Щодо «неправильної» класифікації дров паливних, то варто зазначити: в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності лісогосподарські підприємства керуються нормативами ДСТУ та УКТ ЗЕД, згідно з якими визначають приналежність дров'яної деревини до відповідної товарної позиції. Інформація Eartsight щодо незаконного експорту обсягом близько 1 млн. куб. м дров паливних (а це весь річний обсяг експорту дров, який здійснили держлісгоспи) наведена як припущення («швидше за все») та не містить конкретного підтвердження такого висновку. Примітно, що минулого року мали місце кілька випадків затримки вагонів з деревиною на кордоні. Жоден випадок експорту українськими держлісгоспами ділової деревини під виглядом дров не підтвердився — усі судові справи виграли лісові господарства. Однак підприємства зазнали значних фінансових збитків, а це означає, що цих збитків зазнала Україна.

Йдеться про те, що інформація Earthsight має узагальнений характер, не оперує конкретними даними з офіційних документів, а лише даними з соцмереж. Відсутні посилання на використані методики, залучення фахівців галузі та встановлених державними законами процедур проведення перевірок, на основі яких проводяться розрахунки і визначаються обсяги користування лісовими ресурсами. Дані органів досудового розслідування й матеріали кримінальних проваджень не містять остаточних висновків, що їх може встановлювати лише суд. Таким чином, наведені в публікації цифри не можна вважати фактичними даними, на підставі яких можуть вчинятися юридично значимі дії або ухвалюватися управлінські рішення.

Аналогічні «обстеження» спостерігаються впродовж усього «дослідження» британця з проблем українського лісу. Коментувати їх — невдячна справа. Справа в іншому: на основі цих «досліджень» український прем'єр намагається вибудувати своєрідну псевдоконструкцію сучасного економічного стану вітчизняної лісової галузі. При цьому основою надуманої конструкції є протиріччя між галуззю й «законами держави» (темна сила) і «польовими дослідженнями» британця Сема Лоусона (світла сила), а поміж ними сяє висхідна зірка — соломонові висновки Володимира Гройсмана. Він навіть не здогадується, що штучно створена системна криза, яка ось уже кілька років поспіль прогресує в лісовій галузі, виникла з причини дисфункції управління урядом і профільним міністерством, де впродовж тривалого часу відсиджується перший заступник міністра — не авторитет у лісовій справі — Максим Мартинюк. Відсутнє фінансування лісової галузі південних регіонів, відсутні інновації, відсутні програми з диверсифікації лісової економіки, відсутні інститути розвитку, які б пропонували правильні шляхи, відсутній сам розвиток. Можливо, тому, що влада скрізь хоче наслідити і отримати свою долю рентного пирога?

Які висновки тут напрошуються? Що далі? Поки українська вища виконавча влада грає в наперстки з англійською неурядовою організацією, вишукуючи нові приводи віддати галузь у концесію чи приватизувати її, негативні процеси, які відбуваються в ній з вини саме цієї гілки влади, вистрілюють в її ж бік.

Що матиме Україна в разі «перемоги» Кабміну на чолі з Гройсманом, якому дала дорогу у велику політику вінницька «барахолка»? Децентралізація лісового господарства призведе до остаточної загибелі лісів півдня України (впродовж трьох останніх років там з галузі звільнилися понад три тисячі працівників). Збанкротує усе те, що ще подає ознаки життя. Повна заборона експорту деревини, яка приносить лісгоспам до 50% виручки, що її лісові господарства витрачали на ведення господарської діяльності, придбання нового обладнання, будівництва лісових доріг, лісовідновлення і лісорозведення, піде в державний бюджет (є підстави припустити, що в «холдинг» — кишеню «реформаторів»). Відбудеться перерозподіл фінансових потоків, якими заволодіє купка лісових «реформаторів» з київських пагорбів.

Це потягне за собою різке скорочення зайнятості, падіння зарплат, зменшення надходження податків і внесків з фонду оплати праці. За ними — ускладнення соціальних проблем лісоресурсних областей, навантаження на держбюджет. Приватизація негайно мотивуватиме зацікавленість нових господарів лісу в отриманні прибутків, а не в соціальних проблемах місцевості. Приватний господар буде шукати «дірки» в податковому навантаженні за рахунок (наприклад) переходу на спрощену систему оподаткування шляхом дроблення підприємств. Баланс функцій лісового господарства буде зміщений у бік економічних інтересів. Відсутність єдиної державної політики у веденні лісового господарства призведе до розбалансування галузі, зниження соціальної та економічної ролі лісу.

У «розподілі функцій держави у сфері лісового господарства», що пропонується (нині функцію формування лісової політики здійснює Мінагрополітики, функцію контролю — Державна екологічна інспекція, господарську функцію — Державне агентство лісових ресурсів України), не приховується бажання уряду ліквідувати останнє. Взамін на базі нинішніх держлісгоспів давно пропонується створити «єдину державну лісогосподарську структуру» з «кодовою» назвою «лісовий холдинг». В умовах відсутності бюджетного фінансування і стовідсоткової заборони експорту необробленої деревини вона буде свідомо приречена на збитковість, повільну економічну смерть, а відповідно — на «посмертну» приватизацію. Це і стане кінцевим «результатом» долі лісової галузі України.

Спеціалісти галузі досить спокійно ставляться до «досліджень» Earthsight, адже будь-яка абсурдна ситуація з питань «рішень влади» не залишає жодних ілюзій щодо її цілковитої неадекватності. І це важко приховати. Власне, ті, про кого йдеться, і не намагаються щось приховувати: усе відбувається грубо, цинічно, нахрапом.

На засідання Кабміну не запрошувалися керівники й спеціалісти лісової галузі, тому за своєю управлінською стилістикою воно нагадує корпоративне рішення, погоджене у вузькому колі — без заперечень і альтернативних думок. Усе відбувалося при повному ігноруванні політичних факторів: проблеми відповідальності еліт і безпрецедентної непопулярності лісових «реформ», які нав'язує уряд. Демонстрація омертвіння всієї політичної системи держави, тьма влади.

Прем'єр запропонував тотальну перевірку лісової галузі всіма перевіряючими органами, котрі існують в Україні. Незважаючи на гостроту теми, серед системних політичних сил не знайшлося нікого, хто б захотів виступити проти рішення Володимира Гройсмана щодо «досліджень» економічного стану українського лісу (абсурд!) британською громадською організацією і заробити на цій ситуації політичний капітал. Лісівники прагнуть до діалогу і готові сприймати раціональні аргументи за умови, що буде врахована їхня позиція. Але, на жаль, з боку влади відсутнє бажання до діалогу, і це не може не тривожити: галузь у глухому куті з вини влади, а попереду ще багато важких рішень і непопулярних реформ.

Що може мінімізувати негативні моменти, які відбуваються в лісовій галузі з вини виконавчої влади? Думка експертного співтовариства: формування необтяжливої, адекватної та гнучкої системи виконавчої влади, яка б позитивно реагувала на запити суспільства, яка б користувалась авторитетом і володіла високим кадровим потенціалом. Такі умови в найближчому майбутньому для України недосяжні: якість «людського матеріалу» у владних структурах рік за роком погіршується. Створюється стійке враження, що увесь цей «матеріал» працює просто масовиками-витівниками, які веселять публіку, коли серйозні проблеми з економіки й внутрішньої політики або не обговорюються, або перебувають у виключному «провадженні» президента, прем'єра, окремих міністрів-олігархів. Внаслідок цього виникає загроза недостатньої керованості всередині держави, надлишок і неефективність багатьох моментів державного «управління», низька якість послуг влади і глибока недовіра до владних інститутів, відсутність ефективного контакту суспільства з державним управлінцем. Відносини виконавчої влади України та лісової галузі — класичний тому приклад.

На цій, на жаль, сумній ноті можна було б ставити крапку, якби 1 серпня не відбулося свіже «вкидання» Володимира Гройсмана на вентилятор лісової галузі з нагоди дворіччя запуску платформи ProZorro, якою так пишається прем'єр, вважаючи її своїм дітищем. Він сконцентрував увагу на тому, що «ProZorro — це не лише закупівлі, а й продаж нестратегічних активів у рамках малої приватизації. Згодом на цій платформі запрацюють прозорі аукціони на оренду землі, закупівлю лісів, а також на продаж ліцензій і дозволів на користування надрами...» 

Як тут щось заперечити, до яких «активів» віднесений український ліс? Лісівникам та усім адекватним громадянам можна тішити себе думкою, що економічну категорію «закупівля лісів» пан Гройсман плутає з «закупівлею деревини». Це різні речі. Якщо ж із його вуст не злетіла фатальна помилка через відсутність системної освіти (про що заявили ряд українських політиків), то ProZorro може стати «платформою» для прямої приватизації лісів і передачі їх у концесію — чого і варто було чекати.

Існує древня мудрість індіанського племені дакота: якщо ви виявили, що скачете на здохлій коняці, — зіскочте з неї. Однак ті, про кого йдеться вище, вдаються до інших «стратегій». Вони заспокоюють себе, що ще є надія, вони не помічають, що кінь під ними мертвий, вони організовують заходи і наймають спеціалістів з його реанімації, несуть моральні й матеріальні втрати...

Хто запропонує вихід із тупика? Важко сказати — коло проблем замкнуте. Принаймні доти, доки українські прем'єри, приведені за руку до влади президентом держави, та агроміністри-«наперсточники» користуються дилетантськими «дослідженнями» лісової економіки з «доброї старої Англії». І скачуть в нікуди на здохлій шкапі...

Петр Чечелюк, газета 2000