Ольга Токарчук, лауреатка Нобелівської премії: хто така і що її пов'язує з Україною
-
23:52, 10 жовтня, 2019
Нобелівську премію з літератури за 2018 рік отримала польська письменниця з українським корінням Ольга Токарчук.
В рішенні Нобелівського комітету зазначається, що Ольга Токарчук отримала премію за "уяву оповідачки, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя (йдеться про уявні кордони. - Ред.)"
Ольга Токарчук названа у повідомленні комітету премії провідним польським прозаїком свого покоління.
— Токарчук ніколи не розглядає реальність як щось стабільне або вічне. Вона конструює свої романи в напрузі між культурними протилежностями; природа проти культури, розум проти божевілля, чоловік проти жінки, дім проти відчуження, - йдеться у рішенні Нобелівського комітету.
Пані Токарчук добре відома українським книголюбам. Українською мовою перекладені її книжки "Бігуни", за яку вона 2018 року отримала Міжнародну букерівську премію, "Правік та інші часи", "Мандрівка людей книги", "Гра на багатьох барабанчиках", "Останні історії", "Веди свій плуг понад кістками мертвих".
BBC News Україна розпитала про стиль та героїв пані Токарчук, а також про її зв'язки з Україною Остапа Сливинського, який раніше переклав українською її книгу "Бігуни", а зараз перекладає її роман "Книги Якова".
Плідна, актуальна, непередбачувана
— Вона дуже плідна авторка, весь час шукає нових тем, практично неможливо передбачити про що, якою буде її наступна книжка, - розповідає Остап Сливинський.
За його словами, письменниця є однією з найвідоміших польських авторок в Україні і зачіпає дуже багато важливих тем для сучасного суспільства.
— Роман "Бігуни", за який вона отримала Букера, - про сучасних волоцюг, постійних мігрантів, які постійно перебувають в пошуку якоїсь зміни, якогось місця для себе, того, щоб вони могли назвати домом, але насправді це вічна нескінченна дорога, це метафора глобальних кочовиків, якими по суті є ми всі, - зазначає перекладач.
— Її герої - це люди, які однією ногою стоять у нашому звичайному світі, до якого ми всі звикли, а іншою - у світі фантазій, ностальгії, прихованих бажань, - додає він.
Герої Ольги Токарчук - це часто диваки, маргінали, наділені якимись незвичайними здібностями.
— Наприклад, в її романі "Е.Е" головна героїня - дівчинка з німецької родини у Вроцлаві, яка наділена паранормальними здібностями, вона отримує бонуси завдяки цьому, але й страждає через це, - розповідає Остап Сливинський.
Дуже часто герої письменниці роблять незрозумілі вчинки, перетинають межу, яка так довго існувала між їхнім сьогоденням і бажаним майбутнім.
— В неї є серед героїв родина, яка їде на відпочинок у Хорватію, і під час відпочинку дружина кудись вирушає і не повертається. Розпадається подружжя, тому що багато років тамувалося взаємне невдоволення, - розповідає пан Сливинський.
— Або капітан порому, який з'єднує два береги в Північній Європі, який все життя мріяв бути капітаном дальнього плавання. Одного разу він просто відчалює і замість того, щоб йти до протилежного берега, він разом з пасажирами пливе у відкрите море, - додав перекладач.
Які книжки читати в першу чергу
Пан Сливинський найбільше радить українському читачеві такі книжки пані Токарчук як "Правік та інші часи", "Бігуни" та роман "Книги Якова", який він зараз перекладає українською.
— Її найфундаментальніший роман "Правік та інші часи" - це роман про уявне, міфічне село в центральній Польщі, яке є космосом, воно в собі концентрує всі радощі, біди та лиха нашого часу, - зазначає він.
Роман "Книги Якова" - це перший історичний роман Ольги Токарчук, який може бути особливо цікавий українському читачеві, бо дія відбувається на Поділлі та Галичині у XVIII столітті.
— Цей роман стосується такої частини нашої історії, яка нам дуже маловідома. Це історія юдаїзму в Україні та юдаїстичних єресей. Для багатьох українських читачів це буде абсолютне відкриття, -каже перекладач.
Вона дуже любить Україну і часто тут буває
Пані Токарчук часто відвідує літературні заходи в Україні, - "Книжковий Арсенал", "Букфорум", фестиваль Бруно Шульца у Дрогобичі, розповідає Остап Сливинський.
— Вона дуже любить Україну, завжди відгукується про Україну з надзвичайною теплотою і цікавиться, що в Україні перекладають і читають з її романів, - розповідає пан Сливинський.
За його словами, під час написання роману "Книги Якова" письменниця часто приїздила до Західної України для авторського дослідження, відвідувала Бузьк, Рогатин.
Водночас вона рідко розповідає про минуле своєї родини.
— В неї є українське коріння, але вона практично не розповідає деталей. Вона каже, що одна гілка її родини походить з надсянських українців зі східної Польщі, але народилася вона вже в Західній Польщі, - розповідає перекладач.
Остап Сливинський каже, що Нобелівська премія пані Токарчук стала для нього несподіванкою.
— Я дуже радію її перемозі. Нещодавно вона отримала Букера, а у світі літератури дуже рідко трапляється, коли один й той самий автор чи авторка отримують дві такі найсерйозніші літературні нагороди, - пояснює він.
Пані Токарчук стала п'ятим польським лауреатом Нобелівської премії з літератури. Раніше цю премію отримували письменники Генрік Сенкевич (1905) та Владислав Реймонт (1924), поети Чеслав Мілош (1980) та Віслава Шимборська (1996).