'Золоті' яйця, дорога масло і цукор: Чому в Україні зростають ціни на продукти
-
10:59, 15 лютого, 2021
Українцям вже давно не звикати до росту цін на продовольчі товари, проте за останні півроку ця тенденція набуває вражаючих масштабів.
Це підтверджують і виробники, і переробники, і торгівельні мережі, і споживачі.
Аналітики американського фінансового конгломерату JPMorgan стверджують, що на світовому ринку сировини почався новий "суперцикл" – період росту цін. Він буде п’ятим за 100 років після останнього, що розпочався в 1996 році і досяг піку в 2008 році.
Як сильно зросли ціни на продукти харчування, чим це викликано та які інструменти є в уряду, щоб вплинути на ситуацію?
Що сталося
В Україні стрімко ростуть ціни на продукти харчування.
За даними Мінекономрозвитку, лише за перший місяць 2021 року ціни на овочі зросли на 8,1–24,6%, хлібопродукти – на 0,4-4,9%, олію – на 4,8%, цукор – на 4,1%, яйця – на 3,5%, м’ясо – на 0,2-2%, молокопродукти – на 0,2-1,5%.
"Цукор, яйця та олія стали рекордсменами у річному зростанні", – наголошує керівник Центру макроекономічного моделювання KSE Юрій Шоломицький.
Ціни на згадані товари порівняно з січнем 2020 року зросли на 54,7%, 52,3% та 25,6% відповідно.
За даними порталу , на початку лютого кілограм цукру в середньому коштував 21,63 грн, десяток курячих яєць – 37,86 грн, а пляшка олії обсягом 850 мл – 45,16 грн.
Там повідомили, що лише з листопада вартість цукру зросла на 11%, борошна – на 18% (очікується ще на 10%), макаронних виробів – на 13%, гречки – на 10%, гороху – на 15%, молока – на 5-10%, масла – на 5%. Яйця в "АТБ" подорожчали на 50%.
Ціни ростуть як для роздрібних покупців так і для оптових.
У Торгово-промисловій палаті України (ТПП) зазначають, що за останні півроку внутрішні ціни на пшеницю, жито, кукурудзу, тощо зросли за всіма позиціями з 3,7-4,7 тис грн до майже 9 тис грн за тонну. Саме на зерно приходиться до 60% собівартості одного яйця.
Ще кілька місяців тому борошно коштувало дешевше, ніж зараз коштує зерно, з якого воно виробляється.
Лише за перший тиждень лютого вартість борошна стрибнула на 1000-1400 грн/т і перевищила позначку 12 тис грн/т. Причому інколи ціна підвищувалась двічі протягом одного дня.
"Аналогічна ситуація на ринку цукру. Внутрішні ціни на цукор на 30-40% перевищують світові ціни на цукор, і навіть при цьому законтрактувати цукор українські виробники кондитерських і хлібопекарських виробів, морозива та інші на внутрішньому ринку не можуть", – зазначають у ТПП.
Директор з розвитку і із зв’язків з інвесторами компанії "Астарта", одного з найбільших виробників цукру в Україні, Юлія Берещенко каже, що сильна посуха минулого року скоротила урожай цукрових буряків і зменшила кількість сировини для переробки в Україні. Крім того, зросли експортні ціни на цукор.
"Чи буде ринок збалансований або в дефіциті залежить від зовнішньоторговельної діяльності гравців галузі. Зростання світових цін може стимулювати експорт цукру з України, але український уряд також оголосив збір заявок на імпорт цукру-сирцю", – пояснила вона
Аномальне зростання цін прискорює інфляцію. Як свідчать дані Держстату, за січень ціни в середньому зросли на 1,3%, у порівнянні з попереднім місяцем, і на 6,1% – у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
"За вирахуванням сезонної складової споживчі ціни у січні підвищились на 1%, що є значним зростанням як для одного місяця. І хоча зростання вартості олії, цукру та овочів уповільнилося, їх внесок, доповнений черговим збільшення ціни на яйця, зумовив зростання індексу цін на продовольчі товари на 1,4% за місяць", – зазначає Шоломицький.
Чому ж ціни ростуть
Основні причини умовно можна поділити на зовнішні і внутрішні.
Серед зовнішніх причин росту цін на сировину – посуха, збільшення імпорту з боку Китаю, надмірна протекціоністська політика низки країн, та побоювання, пов’язані із подальшим розповсюдженням коронавірусу у світі.
Результатом стало зростання цін на сировину у світі. Йдеться про зернові, олію, цукор та інші товари.
З початку поточного зернового сезону (липень 2020 – червень 2021) експортна вартість української пшениці (з вмістом протеїну 12,5%) зросла з 200 дол до 300 дол (+50%), а кукурудзи – зі 180 дол до 265 дол (+47%) за тонну.
Аналогічна ситуація склалась і на олійному ринку, де з початку вересня українські соєві боби в портах Чорного моря подорожчали з 390 дол до 550 дол (+41%), насіння соняшнику – з 378 дол до 688 дол (+82%), а нерафінована соняшникова олія з 850 до 1300 дол (+53%) за тонну продукції.
Погода. Погодні умови змусили цьогоріч понервувати фермерів у всьому світі. Українські, румунські, російські аграрії відчули на собі наслідки засухи.
До цього додався кліматичний ефект La Niña який розвинувся восени 2020 року і вплинув на погоду в Сполучених Штатах та країнах Південної Америки, зокрема Аргентині та Бразилії. Як наслідок, у вересні ціни на зерно стрімко пішли вгору.
Китай. У 2020 році, після втрати декількома роками раніше 50% поголів’я свиней, Китай почав його активне відновлення. Таке збільшення стало потребувати більш високих обсягів кукурудзи, сої та продуктів їх переробки. Це змусило Китай суттєво наростити імпорт.
За оцінками Мінсільгоспу США, імпорт пшениці до Китаю в 2020/21 МР становитиме 10 млн тонн проти 5,4 млн роком раніше, кукурудзи – 24 млн тонн проти 7,6 млн, а імпорт сої зросте до 100 млн тонн.
Для прикладу, наприкінці грудня тона кукурудзи на внутрішньому ринку Китаю коштувала 395 дол, в той час як на українську – 250 дол. Тому цілком природньо, що до кінця січня експортна вартість української кукурудзи почала зростати.
Протекціонізм. У грудні в нього вирішила погратись Росія, яка протягом останніх місяців вже декілька раз змінювала правила гри на власному зерновому та олійному ринках.
Спочатку влада країни анонсувала введення експортних квот, далі запровадила мита, потім несподівано переглянула розмір експортного податку в бік збільшення, а в підсумку взагалі анонсувала з 1 квітня плаваючу митну ставку при експорті зерна.
Така поведінка одного з провідних гравців на світовому ринку і лідера по експорту пшениці при рекордному обсязі власного виробництва виявилась зовсім незрозумілою для решти гравців "підливаючи масла" в і так палаючі зернові ринки.
Коронавірус. Пандемія продовжує додавати ринкам нервовості та волатильності і стимулює імпортерів збільшувати свої закупівлі та сприяти підвищенню ажіотажу.
Оскільки аграрна продукція є основою зовнішньої торгівлі України, то ріст цін на основні експортні позиції – зернобобові культури та олію – потягнув за собою і внутрішні ціни на ці товари.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ. У 2020 році частка сільськогосподарської продукції та продовольства у загальних обсягах українського експорту становила 45%, або 22,2 млрд дол.
До зовнішніх причин зростання цін додалися і внутрішні фактори.
Перший – це зростання вартості комунальних послуг та енергоносіїв. З січня уряд збільшив тарифи на електроенергію на 36,6% (через відміну пільгового тарифу) та водопостачання й водовідведення – 10,9 та 17,3% відповідно.
Це змусило виробників харчової продукції закласти зростання цін на комунальні платежі у вартість товарів.
Другий фактор – жадібність. Українські фермери в очікуванні вищих цін на власну продукцію притримують її, створюючи ажіотажний попит. Крім того, аграрії очікують підписання президентом Володимиром Зеленським ухваленого в грудні закону про зниження ПДВ з 20% до 14%.
У результаті наразі в Україні ціна на зернові утримується подекуди вище світових цін. Причому навіть за такими цінами українським млинам купити в Україні зерно для виробництва борошна дуже важко.
В уряді впевнені, що причин для турбувань немає.
Напередодні міністр аграрної політики Роман Лещенко запевнив, що дефіциту продовольства в Україні, мовляв, не буде. За його словами, обсяги експорту відповідають трендам останніх років, відтак не вбачається жодної загрози для продовольчої безпеки держави.
Що далі: сценарії
Найпростішим сценарієм для уряду було б ввести державне регулювання цін або обмежити експорт. Всі ці сценарії в Україні неодноразово використовувались, проте їх ефективність була слабкою. Ризики викривлення конкурентного середовища та корупції – більш високі.
Наразі експортери та виробники сировини знаходяться у більш вигідній позиції, ніж переробники, для яких ПДВ становить 20%, тоді як для фермерів та експортерів скоро становитиме 14%.
"Харчовики і переробники не можуть конкурувати з трейдерами за сировину для виробництва готової продукції, оскільки трейдери мають кращі умови доступу до зовнішнього фінансування. Уряд повинен думати про цільові програми кредитування харчовиків", – впевнений голова Комітету підприємців АПК при ТПП України Олег Юхновський.
Для стримування цін можна було б застосувати механізм інтервенцій, адже в Україні є два спеціально створених для цього підприємства: "Аграрний фонд" і Держрезерв.
За логікою, восени вони мали б придбати зерно та цукор за низькими цінами, а зараз, при зростанні цін, продавати його для підтримання балансу на ринку.
Проте балансувати нема чим. Аграрному фонду в 2020 році виділили лише близько 140 млн грн і пропозиції установи по закупівельних цінах наразі в два-три рази менше від ринкових.
Оксана Пирожок, Мария Колесник, Экономическая правда