«Стріляли з усіх боків». Історія енергетика, який під час вибухів повертав світло в домівки миколаївців
-
15:05, 13 лютого, 2024
Майже усе своє життя Микола Зозулинець пропрацював в енергетиці, 25 років — в «Миколаївобленерго». Зараз він обіймає посаду начальника служби повітряних ліній підприємства. Свого часу він власноруч збудував половину цих ліній. Від початку великої війни він працює над забезпеченням світлом жителів Миколаївської області, отримав орден «За мужність» III ступеня.
Багато його колег евакуювалося з міста через воєнну небезпеку, але Микола Зозулинець відмовився залишати Миколаїв. Натомість, він самостійно виїжджав на місця прильотів та оглядав пошкоджені електромережі. Щоб повернути світло в домівки миколаївців щоразу доводилося працювати в небезпечних умовах: бригада неодноразово потрапляла під обстріли, відновлювала мережі на замінованих територіях та, на жаль, має випадки підривів на мінах. Історія миколаївського енергетика Миколи Зозулинця — у матеріалі «НикВести».
Чому не евакуювався з Миколаєва: «Ніхто не скасовував роботу»
Микола Зозулинець пригадує, що 24 лютого 2022 року був вдома зі своєю дружиною. Подружжя прокинулось від звуків вибухів, що лунали у районі аеродрому Кульбакине — наслідки російських обстрілів міста вони бачили на власні очі.
— Я спочатку подумав, що, можливо, то літаки злітають, але потім почалися вибухи. Родичі, які живуть у Широкій Балці (мікрорайон Миколаєва, — прим.), недалеко від аеродрому, одразу сховалися у підвал. Півтора місяця вони практично жили там через постійні обстріли, — згадує чоловік.
Залишати рідний Миколаїв Микола Зозулинець відмовився, хоча й отримував такі пропозиції від родичів з-за кордону. «Навіть думки не було кудись виїжджати», впевнено відповів чоловік.
— Були дзвінки, були пропозиції кинути все і переїхати, але я пропрацював в енергетиці практично все своє життя. Половину ліній, які ми зараз обслуговуємо, свого часу будував я. Тому було б неправильно ось так все кинути. Особливо, враховуючи, що в обленерго залишились мало працівників, скажімо так, старої гвардії. Зараз у нас молоді хлопці, які не зовсім чи не повністю знають мережі. Не було і думки поїхати кудись, — сказав він.
Першого ж дня російського вторгнення Микола Зозулинець приїхав на роботу в «Миколаївобленерго».
«Ніхто не скасовував роботу», посмішки каже чоловік. За декілька днів під обстріли вже почали потрапляти мережі підприємства у Снігурівці та Миколаєві. Їхній ремонт ускладнювався нестачею працівників в очолюваній ним службі. Частина з них живе у Гурʼївці та Пересадівці, сполучення з якими у перші тижні війни було обірване через наступ російських військ. Тому енергетики не мали фізичної можливості дістатися роботи.
— Буквально у перші дні Пересадівка була під окупацією, у районі Гурʼївки стояли російські війська. Люди просто фізично не могли доїхати сюди. Один чоловік був під окупацією, другий не міг виїхати. Фактично, нас тоді було четверо чоловіків і вже з ними ми починали роботу з відновлення мереж. Доводилося працювати цими силами, — згадує чоловік.
Увесь березень 2022 року енергетики працювали без вихідних, каже Микола Зозулинець: «З 5 березня 2022 року практично не було дня, щоб ми не виїжджали. У нас не було ні суботи, не неділі. Працювали допізна, поки не виконаємо ремонт того чи іншого обʼєкта».
Часто відновлення мереж займало багато часу й повертатися додому доводилося вже у комендантську годину, яка тоді починалася о 18:00. За таких обставин дістатися дому енергетикам допомагали поліцейські, які супроводжували їх на службових автівках.
Сім підривів енергетиків на мінах за час війни
Першочергово на огляд пошкоджених мереж виїжджав саме Микола Зозулинець, а вже після цього для їхнього ремонту спрямовували бригаду енергетиків. Перший такий виїзд, згадує чоловік, був з новопризначеним генеральним директором «Миколаївобленерго» Вадимом Данилковим. Тоді через пошкоджені лінії без електропостачання залишилася більша частина Миколаєва, й треба було терміново виїжджати на їх огляд. Це було ризиковано, адже пошкоджені мережі знаходились у районі Гур‘ївки, що у 22 кілометрах на північ від Миколаєва, уже вже стояли російські військові. Огляд ліній був надшвидким, згадує Микола Зозулинець. Адже щойно вони дісталися локації, майже відразу почався обстріл. Проте їм все ж вдалося оцінити стан мереж та повернутися на підприємство неушкодженими.
Загалом кожен виїзд був небезпечним, каже Микола Зозулинець. Бригада часто потрапляла під ворожі обстріли, найстрашніший стався у районі Горохівки (Воскресенська громада). Це село знаходиться недалеко від Миколаєва у бік Снігурівки.
— Ми чекали автогідропідйомник, щоб полагодити пошкоджений дріт. Техніка мала підʼїхати з Одеси. Коли ми чекали, почався обстріл. Нам було нікуди діватися, оскільки стріляли з усіх боків. Тоді було страшно, — згадує ті події Микола Зозулинець.
Але найбільше чоловік переймався не за власне життя, а за безпеку підлеглих. Найважче — відправляти людей на ремонт ліній у потенційно замінованих зонах, ділиться чоловік. Перед роботою енергетиків такі ділянки обстежують сапери Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), однак навіть це не може гарантувати безпеку. Бригади мають сумний досвід такої роботи — сім підривів на мінах за час війни, один випадок був летальним.
— Страшно не стільки за себе, скільки за людей. Практично усі пошкодження були на ділянках зони розмежування. Державна служба з надзвичайних ситуацій розміновувала лише певну смугу, а якщо повернути вліво чи вправо, то хто знає, що там може бути. Працювала бригада з Вознесенська й вони наїхали на міну. Один отримав серйозну травму й, на жаль, помер у лікарні, — каже Микола Зозулинець.
Йшли за саперами: як повертали світло у звільнені Снігурівку та Херсон
У листопаді 2022 року була звільнена з-під окупації частина Миколаївської області та Херсон. Тоді миколаївські енергетики мали успішний досвід з відновленням електропостачання звільнених Снігурівки та Херсона.
— Росіяни залишили після себе багато мін і небезпечних боєприпасів. Тому у першу чергу працювали сапери. Після них вже йшли ми і відновлювали лінії електропередач. Ми досить оперативно відновили електропостачання Снігурівки та Херсона. Оскільки Херсон в основному брав живлення з лівобережжя, а він до цього часу зайнятий ворогом, то ми подавали живлення з нашої сторони, — розказує Микола.
Не розраховували, що треба десятки кілометрів дротів
Найважчою була ситуація в районі Горохівки та Воскресенського, каже чоловік. Лінії електропередач, що знаходились там, постійно потрапляли під російські обстріли. Не було ні можливості, ні сенсу повноцінно відновлювати ті мережі, тому їх ремонтували до такого стану, щоб повернути людям світло, пояснив Микола Зозулинець. У цьому важливу роль зіграли професіоналізм та креатив самих енергетиків.
— Там були наші позиції, а над ними наші лінії електропередач. Їх нещадно били з РСЗВ. Що ми тільки не робили. Пам'ятаю, як з тих 12 дротів ми збирали три і заживлювали підстанцію, щоб лише подати людям електроенергію. Тоді ще була зима, і якщо немає електроенергії, то немає і води, і опалення. Фактично ми не зовсім ремонтували, а скоріше зав'язувати вузли, щоб хоча б забезпечити споживачів світлом. Ми робили усе, що дозволяло більш-менш підтримувати електропостачання. Ми відновили лінії, щоб подати живлення до людей, а капітальний ремонт — ще попереду, — розповів енергетик.
З дефіцитом матеріалів для відновлення електропостачання зіштовхнулися вже в перші дні повномасштабної війни.
— Ми не розраховували на те, що нам потрібні будуть десятки кілометрів дротів або сотні ізоляторів чи зʼєднувачів, — каже Микола Зозулинець.
Були проблеми й зі спеціалізованою технікою, згадує енергетик: «Наш найвищий автогідропідіймач був 26 метрів, а деякі лінії електропередач і опор розташовані на висоті понад 30 метрів».
Наприклад, у Миколаєві така опора є на вулиці Космонавтів, де свого часу був приліт.
— Ми відновили її за допомогою крану, який нам надали рятувальники. Адже там потрібна була більша вишка, якої, на жаль, у нас не було». Ситуація змінилася, коли підприємству почала надходити гуманітарна допомога: такі потрібні матеріали та техніка. Але й до сьогодні є мережі, які потребують повноцінного ремонту або заміни, — каже Микола Зозулинець.
З сумом на очах він додав: «Сподіваюсь, що коли настане мирний час ми капітально відремонтуємо усі ці лінії. Але зараз, на превеликий жаль, все так й залишилося».
Розмову вела Юлія Бойченко, «НикВести»
Фото і відео: Сергій Овчаришин