«Завжди хочеться більше». Що думають про відновлення під час війни у Миколаєві?

Вже під час великої війни у Миколаєві розпочався процес відновлення: ремонт укриттів, житлових будинків, шкіл та лікарень, оновлення комунальної техніки. У цьому місту допомагають міжнародні партнери, а шефство над процесом вирішила взяти Данія.

Однак існує думка, що «війна скасовує відновлення». Чи так це насправді та як у Миколаєві ставляться до цього процесу? Щоб з'ясувати це ми поспілкувалися з шістьома різними представниками Миколаєва: від лідерів думок — до тих, хто безпосередньо займається відновленням.

Про ставлення, бачення та очікування миколаївців — читайте у матеріалі «МикВісті».

Хто ділився своїм баченням?

Для того, щоб дослідити сприйняття процесу відновлення у Миколаєві, ми вирішили поспілкуватися з представниками трьох різних груп:

Лідери думок:

• Катерина Стоколяс — членкиня виконавчого комітету Миколаївської міської ради;
• Володимир Алексєєв — музикант, завідувач відділу «Музичне мистецтво естради» Миколаївського коледжу музичного мистецтва. 

Представники влади, які займаються процесом відновлення:

• Сергій Коренєв — заступник міського голови Миколаєва, голова робочої групи з відновлення міста;
• Віктор Сікаленко — керівник Офісу відновлення та розвитку Миколаєва. 

Миколаївці, які безпосередньо зіштовхнулися з процесом відновлення:

• Віктор Загоруй — будівельник та мешканець напівзруйнованого будинку по вулиці Адміральська, 32;
• Тетяна Поліщук — заступниця директора зруйнованого обстрілом Миколаївського ліцею №60. Навчальний заклад наразі у процесі відбудови. 

Відновлення — це не лише відбудова зруйнованих будинків 

Загалом співрозмовники видання мають майже ідентичне сприйняття процесу відновлення. Вони переконані, що відновлення це не лише відбудова зруйнованих об'єктів й вважають, що до цього процесу також належить:

• запуск роботи малого та середнього бізнесу завдяки створенню відповідних умов та грантовій підтримці;
• відновлення світла після російських обстрілів за рахунок наданих партнерами мереж та обладнання;
• забезпечення водопостачання та теплопостачання;
• доступна медицина;
• підтримка тимчасово переміщених осіб;
• забезпечення освітнього процесу;
• відновлення проведення культурних заходів. 

Пріоритет у відновленні, вважають опитані, треба надавати переважно бізнесу. Саме цю сферу діяльності найчастіше називали у своїх відповідях респонденти, хоча переважно ставили її на третє місце.  

«В цьому плані у нас багато можливостей. Є гранти та можливість навчатися, щоб спонукати людей відкривати бізнес. Це допомагає місту жити», — вважає Катерина Стоколяс. 

«Я вважаю, що це має бути відновлення фабрик, заводів — нашої зруйнованої промисловості, яка дає людям робочі місця та поповнює бюджет міста. Треба починати з цього», — вважає Тетяна Поліщук.

Після бізнесу найбільшу пріоритетність у відновленні надають відновленню постачання прісної води, медичній та освітній галузям, а також будівництву укриттів. Ці сфери набрали по дві згадки у відповідях містян.

«Пріоритетом, я вважаю, має бути житлово-комунальна сфера, освіта і охорона здоров'я. Це те, що має відновлюватися найшвидше для того, щоб тут залишалися люди, їм було де жити і працювати. А вже далі, звичайно, це відновлення бізнесу. Але я в пріоритеті ставлю ці три, які я назвала», — вважає Катерина Стоколяс.

«Іншим питанням є водопостачання. Це питання вже не одного року і його потрібно вирішувати. Добре, що міжнародні партнери і уряд України зараз займаються цим питанням, але все ж таки люди хочуть, щоб це питання вирішилося набагато швидше, ніж воно в планах», — каже Віктор Сікаленко.

«Першочергово — це все, що пов'язано з інфраструктурою і укриттями. По укриттям дуже багато питань, тому що навіть там, де вони є, далеко не всі можуть до них потрапити», — каже Володимир Алексєєв. 

Серед іншого опитані назвали відновлення світла, тепла та відбудову зруйнованих житлових будинків. Цікаво, що ці сфери згадувались у відповідях містян лише по одному разу, однак займали перші місця за пріоритетністю.

«Найкритичніше зараз, як ми відчули, це питання забезпечення населення електроенергією і теплом. Під час літнього блекауту ми зрозуміли, що без електроенергії зросли випадки у людей проблем з серцем, бо кондиціонери не працювали, ліфти не працювали, нічого не працювало. Відповідно, це впливає на кожну людину», — вважає Віктор Сікаленко. 

Вода та нестача ресурсів: головні проблеми відновлення у Миколаєві

Головною проблемою Миколаєва співрозмовники видання переважно називають:

• відсутність питного водопостачання;

«Це головна проблема. З одного боку — це вже звичка ходити і набирати воду в пунктах. З іншого — це велика проблема, яка несе за собою не тільки наші незручності, але і заміну великої кількості труб по місту, що роз'їла солона вода. Це треба зробити всі магістралі, а потім ще прибудинкові території. Це довгий процес. З одного боку хочеться швидше, а з іншого розумієш, що це за один день не робиться», — поділилась Катерина Стоколяс.

«Ми всі відчуваємо, яка вода у нас в крані вдома — не питної якості. Але вона є, адже не дивлячись на руйнування водогону, ми уникнули санітарного колапсу. Ми зробили унікальний кейс: збудували по місту на сьогодні 250 точок видачі питної води. Такої кількості зворотних осмосів немає в жодному місті, в жодній державі», — каже Сергій Коренєв. 

• відсутність достатньої кількості укриттів та доступу до них;

«Вважаю, що зараз все ж на першому місці укриття. Тому що ми бачимо, як тероризують мирних жителів. Вони мають бути не тільки в школах і садочках, але й для інших людей також», — каже Тетяна Поліщук.

• нестачу ресурсів: фінансового та людського.

«Якби було більше фінансування, то ми б рухалися швидше. Якби було більше кваліфікованих будівельників та проєктних організацій, то ми б рухалися швидше», — зазначає Сергій Коренєв.

«В нас не вистачає організацій, які б взяли на себе відповідальність й прийняли участь в тендерах міської ради, наших міжнародних партнерів, щоб стати компанією, яка буде відбудовувати. На жаль, цих організацій дуже мало, і їх кількість лише скорочується. Доводиться навіть залучати організації, які не з міста Миколаєва. І це великий мінус, бо ми даємо кошти компаніям, які сплачують податки в інших містах», — акцентує Віктор Сікаленко. 

Які є позитивні приклади відновлення у Миколаєві?

Серед позитивних прикладів відновлення респонденти називають:

• відбудову травматологічного відділення Лікарні швидкої медичної допомоги;

«Першочергово я б назвала відновлення охорони здоров'я — наше травматологічне відділення ЛШМД. Його швидко відновили», — зазначила Катерина Стоколяс.

• ремонт Центрів з надання адміністративних послуг у Корабельному районі та Заводському районі, що знаходиться ще у процесі робіт;
• оновлення комунальної техніки;

«Завдяки фінансуванню Світового банку протягом приблизно року було закуплено близько 30 одиниць нової техніки, яка зараз працює на вулицях міста і займається вивезенням сміття», — каже Сергій Коренєв. 

• часткове відновлення роботи шкіл та дитячих садочків;
• будівництво когенераційних установок;

«Якщо казати про наш «Миколаївоблтеплоенерго, то ми перетворюємо його з теплогенеруючого підприємства на підприємство, яке генерує, в тому числі електроенергію. І на сьогодні в нас вже збудовано 5,5 МВт когенераційних установок. Ми маємо величезні плани, не просто плани, а підтверджені вже контрактами зобов'язання. Нам ще приїде близько 12 МВт потужності і, ну, власне, це все буде збудовано», — сказав Сергій Коренєв.

• запуск технічної води.

«Як-не-як, але водопровід зробили, технічна вода є. Хоча й не повністю відновили, але працюють над цим», — каже Тетяна Поліщук.

Визначитись з негативними прикладами відновлення респондентам було важко. Майже кожен співрозмовник відповідав «не можу сказати» або «навіть не знаю». Однак все ж опитані назвали один об'єкт — ліцей імені Миколи Аркаса, історичну будівлю якого зруйнувала російська ракета у центрі Миколаєва.

«Всі ми бачимо, що деякі проєкти затягуються. Наприклад, відновлення Аркасівської гімназії. Сумно, але, тим не менше. Але у нашого партнера UNOPS нарешті вже з'явився підрядник, який зараз в процесі отримання дозвільної документації», — сказав Сергій Коренєв.

До суперечливої категорії потрапили ремонт укриття та відбудова зруйнованих житлових будинків. Респондентам було важко визначитись, до якої саме категорії варто було б віднести ці два напрямки, оскільки вони вважають, що на сьогодні ремонт укриттів та відновлення будинків триває, але ці проблеми досі залишаються суттєвими.

«Ось реальний приклад. Біля 61-го заводу, за готелем «Інгул» є дві п'ятиповерхівки – по яких прилітало шість разів. Одну почали відновлювати, вздовж вулиці Адміральської, а про іншу наче забули — буцімто її немає. Там живе, звісно, менше половини мешканців, але це нічого не означає. Зима скоро», — каже Віктор Загоруй.

Майже кожен респондент вважає, що процес відновлення не може бути швидким, зважаючи на процедуру ухвалення рішень.  

«Є процеси, які відбуваються, на жаль, не так швидко. Ми розуміємо, що Миколаїв не самостійно все це реалізовує — є купа міжнародних партнерів, і основний наш партнер — це уряд Данії. Тому є процедури, є їхні процедури: ухвалення рішень, проведення тендерів і реалізації проєктів. Вони, на жаль, не дуже швидкі. Ми також не маємо забувати, що процес відновлення почав стартувати тільки коли звільнили Херсон — під кінець 2022 року», — додав Віктор Сікаленко. 

«Усі ці процеси — вони не швидкі, але хочеться, що усі ці проєкти, про які ми мріємо, про які говорить місцева, обласна влада, запустилися. А не так, що цей рік ми робимо ось це, а наступний рік інше. Хочеться, щоб воно одночасно, потужно запустилися і робилося», — каже Катерина Стоколяс. 

«Темпи, звичайно дуже повільні, але це пов'язано більше з бюрократією», — додав Віктор Загоруй. 

Донори допомагають достатньо, але завжди хочеться більше 

Загалом кожен з опитаних позитивно оцінює допомогу міжнародних партнерів та вважає її суттєвою. Однак майже кожен з них зазначає, що «хочеться завжди більше» чи «допомагають, але все одно мало». 

«Підтримка добра. Нам гріх жалітися, ми 100% не обділені увагою. Інше питання — перерозподіл ресурсів. Коли приймаються ті чи інші рішення, то буває перегин у ту чи іншу сторону: щось отримує більше уваги, а щось недоотримує. Ми коли спілкувалися з донорами, то вони казали, що в першу чергу влада дає напрями, куди пріоритетніше вкладатися, допомагати, тому це і відбувається. На мою суб'єктивну думку, можливо, я б трохи більше уваги приділяв таким питанням, як ДОФ (Будинок офіцерів флоту, — прим.). Але він точно не є важливішим за великі інфраструктурні комунальні проєкти», – каже Володимир Алексєєв.

Майже кожен співрозмовник вважає, що темпи відновлення Миколаєва після завершення повномасштабної війни прискоряться. Насамперед, вважають респонденти, це буде пов'язано з розвитком бізнесу у місті та надходженням додаткових коштів у міський бюджет, що надасть змогу реалізовувати проєкти розвитку Миколаєва. 

«Вони збільшаться в n-разів, бо ми розуміємо, що є дуже багато партнерів, які готові вкладати не тільки в соціальну чи енергетичну сферу, а й у бізнес. І ми розуміємо географічне розташування Миколаєва, його потенційні можливості. Ми знаємо, що до нас зайдуть нові партнери або партнери, які з нами вже співпрацюють, співпрацюватимуть ще більше. І особливо не з органами місцевого самоврядування, а з місцевим бізнесом. Це дасть нам великі плюси, бо це наша економіка, це надходження до бюджету. І відповідно ми зможемо самостійно за допомогою своїх коштів реалізовувати ті чи інші проєкти розвитку», — каже Віктор Сікаленко.

«Ми бачимо, що вже сьогодні потроху місто розвивається: десь більше, десь менше, але місто точно не стає гіршим, ніж було там рік тому. Тобто динаміка 100% позитивна, і після війни, я переконаний, що вона буде ще більш позитивною, і місто точно буде розвиватися», — вважає Володимир Алексєєв.

«Я вас запевняю, що ми все це побачимо, відчуємо. Тільки завершиться війна, тільки почнуть повертатися люди і закрутиться наша портова інфраструктура, тільки з'являться якісь податкові преференції і можливість фінансувати середній бізнес, в нас буде дуже серйозний поштовх до розвитку. Я в цьому не сумніваюся», — вважає Сергій Коренєв.

Як бачимо, у багатьох питаннях погляди представників різних груп на питання відновлення у Миколаєві збігаються. Переважно цей процес у їхньому розмінні є ширшим за лише одну відбудову зруйнованих будинків. Фактично респонденти закладають у це поняття вирішення будь-яких проблем, які виникли внаслідок впливу війни: закриття бізнесу, зруйновані внаслідок обстрілів електромережі, призупинення освітнього процесу. Респонденти вважають, що такі проблеми відновлення потребують їх вирішення вже сьогодні, оскільки ці питання є базовими та стосуються життєдіяльності Миколаєва.

Юлія Бойченко, «МикВісті»