Прихистили 24 коти та 13 собак, яких кинули в окупації. Репортаж з Тернових Под

Євдокія та Віктор Савельєві прожили у своєму будинку в Тернових Подах 43 роки. Жили за рахунок господарства, чоловік займався бджільництвом та експортував мед за кордон. Окупація змусила подружжя покинути свій дім, господарство та все, що родина наживала роками. По поверненню додому Євдокію та Віктора чекав лише зруйнований дім, а від господарства нічого не залишилося.

Росіяни окупували село на початку повномасштабної війни. До листопада 2022 року Тернові поди були під контролем російської армії. Після деокупації села українськими військовими сюди повернулося усього 8 жителів.

«НикВести» навідалися до Тернових Под та розпитали у місцевих, чим сьогодні живе село.

Прихистили 24 покинутих коти та 13 собак

Серед вщент зруйнованих будинків, на дальній вулиці маленького селища, видніється дім Євдокії та Віктора Савельєвих. Дивлячись на те, як виглядає будинок та подвірʼя, важко сказати, що зовсім нещодавно тут були руїни.

— Повернулися ми сюди 12 березня 2023 року. Не було просто слів, все було побите. Я чогось собі надумала, що наше село буде цілим. Але, як бачите, — розповідає жінка.

Поїхати з Тернових Под подружжю довелося через травми, які Віктор отримав у червні 2022 року внаслідок удару по будинку. Євдокія розповідає, що чоловіка накрило стіною дому, яка впала від влучання снаряду.

— Треба було їхати, бо він отримав серйозні травми, око треба було йому лікувати, і спину, — каже Євдокія.

До повномасштабної війни у родини Савельєвих було велике господарство: корови, кози, кури, свині. Сьогодні родина також може похвалитися своїм господарством, подружжя прихистило 24 кота та 13 собак, яких господарі покинули в окупації.

— У нас 24 коти, 13 собак. Ну і коза є, троє козенят, одна корівка і четверо теляток. Це наше все господарство зараз, — розповідає жінка з посмішкою на обличчі.

До окупації Тернових Под у Віктора була власна пасіка, чоловік експортував мед за кордон. Сьогодні Віктор сподівається відновити своє бджолине господарство, з цим йому допомагають благодійники в рамках програми «Допомога на бджолиних крильцях».

— Була у мене пасіка, 30 сімей. Добрі сім'ї, племінні у мене були. Я ними 25 років вже займаюся. І з моєї пасіки лишилося всього 5 сімей. Бджолярі Закарпаття об'єдналися, дізналися, що в нас така біда. Нам допомогли з бджілпакетами, безкоштовно привезли підкормку бджолам, — каже Віктор.

В рамках програми «єВідновлення» подружжя Савельєвих отримало 500 тисяч гривень на відбудову свого житла. 

— У мене до війни був гарний будинок, а тепер він ще кращий став, — каже Віктор.

Євдокії та Віктору залишилося завершити ремонт всередині дому. Про жахи окупації щодня нагадує російський бліндаж який окупанти викопали під будинком.

— Я спускаюся, мій зріст 165 сантиметрів, а я ще руки могла підняти. Що там тільки не було, я вам кажу. Понатягували килимів, подушок. Ну а головне, що медогонку  і маски для бджіл, напевно мед качали, — згадує Євдокія.

Ящики від російських боєприпасів замість будівельних матеріалів

При вʼїзді у Тернові Поди нас зустрічає Олександр Воскобойник, який порається біля будинку, поруч з чоловіком табличка «Обережно міни». 

Чоловік з дружиною Ларисою переїхали до Тернових подах у грудні 2022 року. Володимир народився у цьому будинку але проживав у Херсоні. Однак рятуючись від обстрілів подружжю довелося евакуюватися з Херсону.

Олександр показує дах будинку, який змайстрував сам з ящиків від снарядів, які росіяни покинули тікаючи з села.

— З братом моїм меншим Сергієм ми, ризикуючи, пішли в лісопосадки, в бліндажі. Назбирали з-під снарядів дошок. І зробили, як бачите, з ворожих дошок фронтон собі, — розповідає чоловік.

Поки Олександр з дружиною мешкають у сусідів, які більш-менш відновили свій будинок. Чоловік чекає кращої погоди, щоб почати ремонт у власному будинку. 

— Нам виділила допомогу «Європейська Солідарність». Виділили нам гроші повністю на покриття криші, вікна, двері. Так що, чекаємо погоди найкращої і будемо працювати, — каже чоловік.

Пролежали на вулиці 4 місяці: внаслідок обстрілів у Тернових Подах загинуло подружжя

Олександр Воскобойник показує сусідній будинок, каже, тут загинув його рідний дядько Сергій з дружиною Софією. Поховати родичів Олександру вдалося вже взимку, коли Тернові Поди були деокуповані. З 3 вересня по грудень чоловік та жінка пролежали під завалами на власному подвірʼї.

— Ось на цьому місці лежав дядько, а праворуч лежала тітка завалена. Ми дізналися від сусідки. Росіяни в той день грузили їх у машину, щоб вивезти в Херсон, вона забігла до дядька з тіткою і побачила, що вони загинули. Потім подзвонила вже нам, — згадує чоловік.

Військові дозволили Олександру заїхати у село тільки в грудні. Чоловік згадує, як побачив тіла рідних, від яких вже майже нічого не залишилося, крім одягу.

У селі немає води: як справляються мешканці

Найбільша проблема для Жителів Тернових Подах сьогодні — відсутність водопостачання. У селі є усі комунікації — електрика, газ, мобільний звʼязок. Але дві водонапірні вежі були зруйновані внаслідок обстрілів. 

Жителям села доводиться їздити за водою в місто. Євдокія Савельєва каже, що без води з таким господарством як у неї дуже важко. За словами жінки, у селі є колодязь, але пити звідти воду зараз не можна.

— Люди виїжджали, залишали свиней, корів… Літо жарке було, води не було. Тварини хотіли пити і топилися там. Ми до цих пір виловлюємо те, що там плаває, — розповідає Євдокія.

Коли у селі відновлять водопостачання мешканці не знають. 

Фермери розміновують поля, щоб повернутися до роботи

Місцеві фермери через безвихідь намагаються самостійно розміновувати свої земельні ділянки. Фермер з Зеленого Гаю Іван Кирикович допомагає знайомому з Тернових Под. Чоловік з командою вже обробив тут 60 гектарів землі. 

— Нас знайомий попросив, він не справляється зі своїм полями, щоб ми йому допомогли трошки тут розмінувати, попрацювати. Знайшли ми тут камулятивні касети три штуки знайшли, два РПГ і так багато металолому, сміття, — каже чоловік.

Іван розповідає, що сапери не встигають розмінувати землі, а фермерам потрібно працювати та засівати свої угіддя.

— Рятувальники не встигають обробити всі поля, тому доводиться самотужки ходити, шукати, розміновувати. Перевіряти буде правильно сказати, а не розміновувати. Якщо сапери пройдуть ці поля посеред літа, то вже рік піде нанівець, ми нічого вже не посіємо. Нам треба зараз весною зайти в поле, обробити все, щоб залишитися на плаву в цьому році, — каже фермер.

Через кожних 10 метрів у Тернових Подах встановлені таблички «Обережно міни». З дня деокупації села пройшло майже півтора року, однак і досі жителі Тернових Под не можуть вільно пересуватися селом. Будинки, куди ще повернулися власники залишаються замінованими, оскільки не є пріоритетними для роботи саперів. Та попри це, життя у селі продовжується. Усі, хто повернувся у Тернові Поди не опускають рук і потрохи відбудовують своє житло.

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network