Посад-Покровське: Село, яке вижило під обстрілами

Близько восьми місяців з лютого по листопад 2022 року російські війська знаходились за сім кілометрів від села Посад-Покровське, яке розташоване на межі Херсонської та Миколаївської областей. За цей час до села прилітали сотні снарядів, включаючи фосфорні боєприпаси. Половина з тисячі будинків селища були зруйновані повністю, а інші – частково постраждали.

Про те, як незважаючи на руйнування, мешканці не втрачають надію та намагаються відновити свої життя розповідають «НикВести» в репортажі «Життя в громадах».

Валентина Михайлівна — одна з мешканок села Посад-Покровське показує свій зруйнований дім, де колись була краса і зелень, що перетворилась на попіл і руїни.

— Тут був виноград, усе цього нічого немає. І погоріло, і дерево згоріло, тут все згоріло в саду. Тому що обстрілювали фосфорними снарядами. У мене був кришталь, але він сплавився від снарядів, нічого ніде не залишилося. Нічогосінько, – каже жінка.

Один із фосфорних снарядів приземлився на кухню її будинку в жовтні 2022 року. 

— Приліт на кухню був з фосфору. Все погоріло і нічого не залишилось. А тоді вже дім, тільки половина даху, туди воно впало. А тоді вже через неділю все згоріло, – додає вона.

Валентина розповідає, що її батьківська хата, побудована з каменя, могла б ще служити місцем проживання для майбутніх поколінь їх родини, але зараз вона зруйнована.

— Ця хата була моїх батьків. Вона була зроблена з каменя, тому в ній можна було ще і жити, і ще й правнуки жили б, – зазначає вона. 

Подружжю встановили модульний будинок, але навіть без опалення вони пройшли цю зиму. Жінка навіть змогла врятувати зі зруйнованого саду квіти та пересадити їх.

— Ось ці вже квіточки встигла пересадити. Я думала, що весною порозсаджую, там ото трошки рози, які збереглись, там чотири штуки, я не знаю, чи відійде вона, чи не відійде одна. А ось з тої сторони воно і картопельку посадили, і цибульку, і часничок, все ми потрошку собі засаджуємо.Ну, а модульний будинок зробили, то ми самі віконечко зробили, засклили його, двері поставили. Ну, обігріватись у нас є чим. Звісно, цю зиму ми перезимували.

Наприкінці своєї розмови Валентина ділиться своїм оптимізмом: «І навіть добре, що йде б не було, а вдома хоч і в руїнах, ну, зате ми вдома. Звісно».

Попри існуючу досі небезпеку жителі села не покидають своїх домівок.

— Дуже нам добре. Все ми на землі, на своїй. І як то легше. А що в місті?? Ну поїздили ми в Черкасах були, під Кіровоградом були. Всюди на них. Але все одно повернулися додому. Ну і сусіди свої, все ж таки. Дай Бог нам здоров'я і всім здоров'я, і швидше миру.  Може, дійсно, наше село і буде ще й прикладом, післявоєнної відбудови, куди буде приїжджати молодь? Бо молодь, звичайно, в Миколаїв і Херсон виїжджає, – виразила свої сподівання Валентина.  

Ольга В'ячеславівна мешканка села Посад-Покровське також поділилася спогадами про перший день війни, який застав її та інших місцевих жителів зовсім неочікувано. В той ранок її донька зателефонувала їй і сказала, росіяни вже у сусідній Каховці. 

— Перший день війни. Я вранці встала на роботу, і мені дзвонить донька, каже, мама, ти чого не спиш, ще рано? Я кажу, та ти знаєш, щось мені якось так тривожно на душі, але буду на роботу збиратися. А вона каже, ти не переживай війна. Я питаю, як війна? Каже, вже в Каховці росіяни, на мосту, йдуть бої, а ми сидимо в підвалі, – розповіла Ольга.

Вже через декілька тижнів село було під масованими обстрілами. Мешканці села відчули найгарячішу точку конфлікту, коли на одному боці села знаходилися російські війська, а на іншому – українські. Ольга разом з дітьми памʼятає, що снаряди летіли прямо над головами. 

— 14 березня 2022 року, як почали бомбити, як почали летіти гради, то ми сиділи в підвалі цілу ніч. Цілий день вони бомбили центр, вони бомбили дитсадок, вони бомбили школу з літаків та обстрілювали з Градів. Взагалі, що тільки могло б летіти, все летіло по селу. А тоді зайшли наші військові. Ми зраділи, звісно, що наші хлопці зайшли. Ми вже думали, знаєте, якось вони росіян поженуть туди. Проте так вийшло, що з однієї сторони села стояли росіяни, а з іншої сторони наші військові. Тому в нашому селі Посад-Покровське вийшла найгарячіша точка, – пригадує Ольга.  

В будинку з підвалом, Ольга Вячеславівна ховалась разом з онуками, під час жорстких обстрілів. Він вберіг їхні життя. Будинок, до якого хлопці ходили за їжею також був зруйнований внаслідок обстрілів. 

— 15 березня обстріли на деякий час трохи зменшились. На цей час мої два онуки вирішили побігти до себе додому, щоб взяти тушенку. Я їх, звісно, не хотіла пускати І як почали росіяни знову масовано обстрілювати село. Я вибігаю з укриття на вулицю і розумію, що хлопці там, а тут масований обстріл. І я дивлюся, а вони то біжать, потім падали на коліна та повзли до укриття. Ну, і вони вже, я бачу, підбігають. І ми тільки до підвалу доходимо. Буквально кроки в чотири ми робимо в сторону і залітає великий осколок в літню кухню і відлітає і в машину. І якби мої онуки не зробили ці два кроки, за ці три секунди, їх би обох перекосило б навпіл, — пригадує жінка.  

На запитання про настрій та бажання залишатися в селі, Ольга відповіла рішуче: «Навіть немає ні одної хвилини сумнів. Я тут прожила дуже більшу частину свого життя і в місто не хочу. Мені тут подобається. Мені подобаються люди, природа».

Заступниця старости Посад-Покровського Лариса Соколова, розповідає, що під час бойових дій у селі, де проживало лише 20 людей, жителі використовували незвичайний метод для підрахунку обстрілів. Вони ставили палички на листочках, щоб визначити кількість прильотів, яка коливалася від 350 до 500 разів щодня.

— Зараз в селі нас є пункт незламності, де люди можуть знайти притулок та випити чаю. Навіть ті, хто звертає з траси, можуть зупинитися, щоб погрітися, – розповіла Лариса Соколова. 

Наразі в селі відсутнє газопостачання також в правій частині села немає води, але працює башта. Жителям обіцяють повернути водопостачання до кінця року. 

— І туди кожного дня люди можуть під'їхати, набрати води. В лівій частині села там працює водопостачання, до людей в домівки поступає вода. І там стоїть очисна споруда, люди можуть набрати очищеної води. Але вже на одну вулицю нам роблять водопостачання. За рік обіцяють нам відновити його повністю. Газопостачання ще не робили, тільки роблять проєкт. Але багато благодійних організацій надали нам і паливні брикети, і дрова. Я думаю, люди в цьому році пережили зиму. Забезпечені дровами, було тепло в домівках, – зауважила Лариса Соколова. 

Посад-Покровське увійшло до переліку населених пунктів, які відбудуються в межах урядового експериментально проекту. З початку цього року Службою відновлення розпочаті роботи ще на 81 об'єкті. Працює більше 100 будівельників. Для 46 будинків вже закладено фундаменти. 

Після майже восьми місяців життя під загрозою та руйнації, мешканці села Посад-Покровського не втратили надії та продовжують відновлювати свої домівки. Вони пересаджують квіти та висаджують нові овочі, намагаючись повернути життя до звичного ритму.

Селу також допомагають як донори, так і держава. Тут встановлюють модульні будинки, закладають фундамент для будівництва нових. Оптимізму місцевих жителів можна тільки позаздрити. Вони неймовірно люблять своє село та хочуть тут залишатися попри все.

Раніше, «НикВести» публікували фоторепортаж: «Село Посад-Покровське на межі Миколаївщини та Херсонщини за вісім місяців зруйноване на 90%».