У селі на Миколаївщині відкрили додаткові класи на поверсі амбулаторії через збільшення учнів

У селі Заводське на Миколаївщині відкрили навчальні класи на другому поверсі місцевої амбулаторії. Раніше у громаді вже працювала модульна школа, але через збільшення кількості учнів освітній простір розширили.

Про це повідомляє кореспондентка «МикВісті».

Село Заводське (раніше — Первомайське) протягом восьми місяців перебувало в зоні бойових дій та часткової окупації. Через обстріли у селі були зруйновані або пошкоджені всі заклади освіти. Із понад 800 дітей, які проживали у громаді до повномасштабної війни, на початку 2023 року залишилося лише близько 50.

Після повернення мешканців у 2023 році в приміщенні амбулаторії фонд savED облаштував освітній центр «Вулик». Того ж року в підвалі житлового будинку поруч облаштували укриття. У 2025 році через збільшення кількості дітей збудували модульну школу. Там облаштували шість навчальних класів, учительську, вбиральню, а також забезпечили інтернет, вентиляцію та альтернативні джерела енергії.

Згодом кількість дітей у громаді зросла до понад 200, тому освітній простір вирішили розширити. У приміщенні амбулаторії відремонтували другий поверх і облаштували додаткові класи загальною площею 670 квадратних метрів.

Ремонт та облаштування другого поверху амбулаторії обійшлися у понад 10 мільйонів гривень, з яких ремонтні роботи — 8 мільйонів 787 тисяч гривень, а облаштування — 1 мільйон 604 тисячі гривень.

Співзасновниця благодійного фонду savED Анна Пуцова пояснила, що створення таких тимчасових освітніх просторів дозволяє дітям продовжувати навчання в безпечних умовах, навіть якщо повноцінні школи зруйновані або ще не відновлені.

— Тимчасовий освітній простір — це модульна конструкція, яка має всі необхідні умови для навчання як у теплу, так і в холодну пору року. Це рішення дозволяє зберегти навчальний процес. Додаткові простори дають можливість старшим дітям частіше навчатися офлайн, проводити більше занять, а також передбачають можливість організації харчування. Це більше можливостей для дітей, щоб рідше навчатися у змінах і більше часу проводити разом, — розповіла Анна Пуцова.

Вона додала, що навчання організували у змішаному форматі: учні відвідують заняття очно та дистанційно по черзі. Щодня близько 80 дітей підвозять до ліцею шкільними автобусами з навколишніх сіл.

Учителька початкових класів Людмила Комісаренко розповіла, що після тривалого дистанційного навчання повернення до школи стало важливим етапом як для дітей, так і для вчителів, адже це дало можливість відновити живе спілкування та звичний навчальний процес.

— Навчання змінилося на краще, тому що у дітей з’явилася можливість спілкуватися очно. Коли ми вперше повернулися, адже три роки до цього навчалися дистанційно, то прийшли до школи — обіймалися, цілувалися, плакали й сміялися. Це був дуже емоційний день. Потім ми почали звикати до того, що треба вчитися в школі, адже тут зовсім інша дисципліна, інший порядок: уроки, графік, дзвінки — все відбувається по-іншому. І діти звикли. Тепер вони хочуть ходити до школи,— каже Людмила Комісаренко.

Водночас вона зазначила, що кількість дітей у школі зменшилася через війну, адже частина родин виїхала з громади через бойові дії та обстріли.

— Дітей стало менше через окупацію і постійні обстріли — багато людей виїхали. Але навіть зараз, коли в класі 12 дітей, це вже добре. Сподіваюся, що село відбудують і діти повернуться, — ділиться вчителька.

Батьки учнів зазначають, що почуваються спокійніше за безпеку дітей, оскільки поруч із навчальним простором облаштоване укриття, здатне вмістити всіх учнів та працівників.

— Спочатку було тривожно, але коли відкрили укриття стало спокійніше. Під час тривоги всі діти разом з учителями спускаються в укриття. Тому за безпеку я більш-менш спокійна, — говорить мати двох учнів Маргарита Закрижевська.

Учні також говорять, що повернення до очного навчання дало їм можливість знову спілкуватися з однокласниками та вчителями.

— Мені дуже подобається навчатися в школі, бо з’явилося живе спілкування і друзі. На перервах ми спілкуємося, малюємо або робимо домашні завдання. Після уроків навчаємося дистанційно вдома. Це зручно і цікаво, — каже учениця Яна Закрижевська.

— Ми навчалися у модульній школі, і це було дуже важливо, бо повернуло живе спілкування. Після кількох років дистанційного навчання це були дуже сильні емоції. Зараз можливість ходити до школи — це справді круто, — додає президентка школи Софія Концеренко.

Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім пояснив, що не всі громади можуть скористатися державними програмами відновлення через недостатню кількість дітей, тому важливу роль у створенні освітніх просторів відіграють міжнародні партнери та благодійні організації.

— Є державні програми відновлення, які передбачають створення опорних шкіл. Але невеликі населені пункти часто не підпадають під ці вимоги через кількість дітей. Тому ми звертаємося до партнерів із проханням допомогти саме таким громадам, які не можуть самостійно відновити інфраструктуру, — зазначив він.

Він додав, що такі освітні простори стають важливими центрами життя громади та допомагають відновлювати соціальні зв’язки.

— Відкриття таких просторів — це дуже важливо для малих населених пунктів. Вони фактично стають центрами громади, де відбувається навчання і спілкування. Коли одна громада отримує результат, інші також починають активніше долучатися і прагнуть реалізувати подібні проєкти, — сказав Віталій Кім.

Фоторепортаж

Нагадаємо, у Миколаєві відкрили STEM-лабораторію у молодіжному просторі «Хвиля». Молодь може безкоштовно користуватися бібліотекою, 3D-принтером, лазером, термопресом, VR-окулярами та ігровою приставкою Sony PS, а також долучатися до майстер-класів і навчальних заходів.