Дві громадські діячки з Миколаївщини вчаться у шведських партнерів планувати майбутнє громад

В Україні запустили комплексну навчальну програму з довгострокового планування для молодих лідерів — «Democratize the Future». Вона поєднує теорію та практику, у тому числі як створювати різні сценарії розвитку громад та передбачати ризики. Дві учасниці з Миколаївщини долучилися до програми.

Про це розповіла «МикВісті» співтренерка програми Ольга Різниченко.

Програму реалізує благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» у партнерстві з MAD Foundation зі Швеції, відомої досвідом стратегічного планування, за фінансової підтримки Шведського інституту. Навчання триватиме 15 місяців: воно стартувало у січні.

Форсайт — це метод стратегічного планування, який дозволяє визначити довгострокові перспективи, альтернативи розвитку та заздалегідь побудувати план дій.

«Democratize the Future» об'єднала молодих лідерів громадського сектору, активну молодь та вимушених переселенців. Як розповіла Ольга Різниченко, учасники вчаться дивитися на проблеми не лише з позиції «вирішити тут і зараз», а й запитувати, що може відбутися з громадами через п'ять чи десять років і готувати різні сценарії розвитку подій.

— Для Миколаївщини, яка переживає наслідки повномасштабної війни, це питання особливо актуальне. Громади області одночасно працюють із нагальними потребами людей і мають думати про те, якими будуть їхні міста й села під час відновлення: як повертатимуться люди, якою буде освіта, як розвиватиметься інфраструктура та економіка. У таких умовах важливо не просто мати план, а вміти адаптувати його, якщо обставини зміняться, — зазначила Ольга Різниченко.

Вона уточнила, що форсайт допомагає працювати з невизначеністю: моделювати кілька можливих сценаріїв майбутнього та перевіряти, як рішення працюватимуть за різних умов, і які наслідки вони можуть мати через кілька років.

Що передбачає навчання

Як розповіла Ольга Різниченко, теоретична частина навчання передбачає вивчення інструментів форсайту. Далі у командах учасники на практиці розбирають кейси, змодельовані на основі реальних викликів українських громад: освіта у віддалених селах, інтеграція ВПО в громади, розвиток альтернативної енергетики, захист лісів під час війни, повоєнне відновлення територій. Також створюють різні сценарії майбутнього, перевіряють ризики.

Під час навчання своїм досвідом діляться експерти, зокрема, представники Посольства Швеції в Україні, шведської фундації MAD, UNHCR (Агентство ООН у справах біженців). Учасники презентують власні форсайт-стратегії безпосередньо профільним фахівцям. Свої ідеї команди вже захистили перед представниками WWF-Україна, Greenpeace та Міністерства освіти і науки України та отримали зворотний зв'язок, що вдалося, а що варто переглянути чи адаптувати.

Наступним етапом стане робота із реальними запитами громадських організацій, а у фіналі учасники проведуть власні форсайт-сесії щодо відновлення України та євроінтеграції.

Учасниці з Миколаївщини

До програми долучилися 45 молодих людей з 17 регіонів України. Миколаївщину представляють дві учасниці: психологиня, експертка з психосоціальної підтримки Юлія Олефіренко (Миколаїв) та тренерка з неформальної освіти для молоді, юристка-правопросвітниця Валентина Дука (с. Котляреве, Шевченківська громада).

Юлія Олефіренко поділилася очікуваннями від навчання. За її словами, спершу вона хотіла навчитися помічати дрібні зрушення в суспільстві до того, як вони стануть кризою, і прогнозувати розвиток подій в умовах стресу й невизначеності. Важливим моментом вона виділила можливість отримати досвід колег зі Швеції.

— Друге, що я шукала, це баланс між життям «тут і тепер» і здатністю планувати та вірити в майбутнє. «Тут і тепер» для багатьох українців стало навичкою виживання, і це цінно, це відрізняє нас від багатьох інших і дає можливість продовжувати боротися. Але якщо жити тільки так, громада не може розвиватися, не може планувати тим паче довготривало. Мені важливо навчитися тримати обидва виміри разом. Крім того, я вважаю, що інструменти форсайту справді працюють, коли люди, які ними користуються, розуміють одне одного, — розповіла Юлія Олефіренко.

Серед сильних сторін Миколаєва психологиня назвала здатність до швидкої самоорганізації, взаємодопомоги, гнучкості. Але під час війни планування скоротилося до тижня або навіть доби.

— Я живу у прифронтовому Миколаєві, тому навіть купуючи квитки на пару місяців наперед, я кажу собі: «Якщо не вийде, просто поверну або втрачу». Те саме відбувається на рівні громад, громадських організацій — проєкти живуть від гранту до гранту, а кожне планування супроводжується запитанням «а чи буде це актуально через місяць?». Так, організації продовжують писати річні плани, але з’явилася нова примітка, що їх переглядатимуть і актуалізуватимуть кожний квартал, тому віри в такі плани менше, ніж п'ять років тому, — зазначила Юлія Олефіренко.

Вона назвала проблемними моментами наслідки пандемії, блекаути, обстріли, що виснажують ресурс і залишають менше сил на стратегічне мислення.

— Багато людей, зокрема ВПО, не знають, чи залишаться в громаді. А ще немає навички «спільного бачення майбутнього»: ми вміємо реагувати, але рідко збираємося, щоб разом уявити, якою хочемо бачити громаду, — поділилася психологиня.

Після навчання Юлія Олефіренко планує провести форсайт-сесію для громадської організації-партнера. Це буде її перше відпрацювання на практиці.

— Паралельно я розробляю настільну гру про антидискримінацію, соціальну інклюзію та різноманіття. Це моя відповідь на запитання, як зробити складні теми доступними, не нудними й такими, що змінюють ставлення, а не просто передають інформацію. Як психологиня й тренерка, я хочу вбудовувати форсайт-підходи у свої тренінги, воркшопи та інтервізії для фахівців із психосоціальної підтримки. Допомагати командам і громадам не лише «гасити пожежі», а й будувати спільне бачення майбутнього, у якому люди почуваються безпечно, мають вплив і відчувають його, — поділилася психологиня.

Ще одна учасниця програми з Миколаївщини — Валентина Дука — теж зацікавилася міжнародним досвідом форсайту і планує використовувати здобуті знання у молодіжній роботі.

— У роботі в сфері молодіжної політики мені при довгостроковому плануванні важливі два чинники: безпека і рівень залученості молоді. З початком війни безпека стала ширшим поняттям. Зараз потрібно дбати не лише про безпеку фізичного простору, а й про безпеку простору в групі, щоб між учасниками й учасницями був рівень довіри, у якому вони можуть говорити і бути почутими. Викликом для мене є підтримка групової динаміки. Енергія в учасників й учасниць падає, а якщо людина вже прийшла з низьким рівнем енергії, мені потрібно шукати способи на це вплинути, щоб вона змогла охопити матеріал. Тому я заздалегідь продумую запасні сценарії, коригую програму і пробую різні формати, — поділилася Валентина Дука.

Найкращих учасників програми чекатиме навчальна поїздка до Швеції, де вони зможуть побачити, як працює форсайт на практиці.

Нагадаємо, у Миколаєві працює Центр стійкості, де постраждалі внаслідок війни можуть безплатно отримати психологічну, юридичну та соціальну допомогу, а також звернутися до логопеда.

Також там працює мобільна команда, яка виїжджає у громади Баштанського, Миколаївського та Вознесенського районів Миколаївської області. Мобільна команда надає такий самий спектр послуг, як і в центрі. Прийом проводять на базі центрів, шкіл та інших установ у громадах.