Виноробня з Очакова Beykush навіть під обстрілами отримала «золото» та відкрила бар. Історія

Beykush завоювала золото престижної винної премії Decanter, відкрила бар у Києві та налагодила експорт в п'ять країн попри обстріли РФ. Інтерв'ю

Потрапити до переліку найкращих вин світу за версією Decanter, відкрити заклад та продавати 70% вин за кордон Beykush вдалося не просто у 2022 році під час війни, що вже неабиякий успіх, а – впритул до неї. Виноградники та виноробня Beykush розташовані поблизу Очакова Миколаївської області – за якихось 5 км вже тимчасово захоплена окупантами Кінбурнська коса. 

"Ми розташовані так, що бачимо та чуємо майже кожен обстріл, все літає над виноробнею та виноградниками", – визнає в інтерв’ю LIGA.net Світлана Цибак, виконавча директорка виноробні та президентка Української асоціації крафтових виноробів. До виноградників снаряди, на щастя, поки не долітали, але кожна вибухова хвиля ще й як відчувається, визнає вона. 

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

Та навіть російські ракети, якими ворог нещадно обстрілює Миколаївщину, не змусили українських виноробів відмовитись від своєї справи: у 2022 році Beykush зібрала весь запланований урожай та вже готується пригощати вином воєнного року в новому барі на столичному Подолі. 

Сімейний бізнес

Beykush – невелика та порівняно молода виноробня, розповідає Цибак. Бізнес виник із любові до вина сім’ї власника виноробні – Євгена Шнейдеріса. Після подорожей та дегустацій, родина придбала ділянку біля села Чорноморка на косі між Чорним морем і Березанським лиманом – на мисі Бейкуш – та посадила виноград. 

Своє перше вино Шнейдеріси наважились зробити у 2008 році – кілька пляшок Шардоне та червоного вина з асамбляжу декількох сортів винограду. Виноробню назвали на честь мису – Бейкуш (з турецької – "король птахів", тож саме птахи стали символом виноробні). Потім засадили виноградники (близько 11 га) – обирали нетипові для України автохтонні сорти інших країн, які до цього в нашій країні ніхто не висаджував: "Але всі прижилися", – каже Цибак. Щоб вийти в продаж, знадобилося ще вісім років. 

На початку повномасштабного вторгнення винороби втратили доступ до виноградників та вина: "Десь до травня район, у якому розташована виноробня – був повністю закритий військовими: неможливо було заїхати, виїхати могли лише місцеві, про те, щоб вивезти щось звідти машинами, взагалі не йшлося", – згадує Світлана. Ще один склад Бейкуш в Києві також був для них недоступний – перебував під охороною ТрО.

Золото в престижному винному конкурсі

Та навіть у такому непевному становищі команда Beykush не захотіла відмовлятися від планів. Ще наприкінці 2021 року винороби втретє заповнили заявку на участь у дегустаційному конкурсі Decanter World Wine Awards 2022.

Доправляти вина на конкурс у Велику Британію завжди було випробовуванням: пошта не надсилає, оскільки Британія вже не частина ЄС, візу отримати вкрай складно. "Тож ми підготувались та вивезли на початку лютого кілька пляшок до Угорщини. А вже звідти із Decanter Hub їх мали доправити у Лондон". Однак, коли прийшов час – у березні, в угорському хабі відмовили. Та невдовзі вдалось знайти рішення. 

Український тенісист та засновник Stakhovsky Wines Сергій Стаховський, який зараз захищає Україну в лавах ЗСУ, вмовив брата прилетіти з Лондона в Угорщину за вином Beykush. На запитання, навіщо це робити конкуренту, який свої вина на конкурс не відправляв, Цибак посміхається:

В Україні немає конкуренції між виноробами. Ми всі колеги, друзі, допомагаємо одне одному та працюємо на спільне майбутнє. 

Стаховський забрав вино та прямо у валізах доставив напій на конкурс – чим неабияк здивував британців. Ті вражено знімали на відео українця з "винними" валізами. 

У червні з’явились результати конкурсу – за вино Reserve Chardonnay Beykush отримав золоту медаль (другий в історії український виробник із такою нагородою – LIGA.net) та потрапив до переліку 50 кращих вин світу з понад 18 000 представлених на конкурсі. Судді також відзначили сріблом та бронзою ще шість вин Beykush. Оскільки конкурс "сліпий", то це чесна заслуга виноробів, пояснює Цибак, а не політична підтримка, як нарікали в Росії. 

Коли з’ясувалось, що вино Beykush отримало найвищу нагороду, телефони на виноробні розривалися від прохань придбати пляшечку: "Але в нас його на той момент фактично не залишилось. За півтора місяця до перемоги в конкурсі всю партію викупив японський імпортер", – згадує Цибак. 

Як війна вплинула на винні смаки 

Як тільки з'явилась можливість отримати доступ до виноробні та складів, підприємці змогли вивезти принаймні частину пляшок на Закарпаття на склад до того ж Стаховського. Та продавати спершу було нікому. "Майже три [перші] місяці війни був сухий закон – ми прийняли цей удар та почали потроху дивитись в бік експорту, раніше нам не вистачало вина на внутрішній ринок", – згадує Цибак.

Коли заборону прибрали, українські ритейлери зробили потужний запит на українські вина: іноземні ввезти було неможливо – вино не підпадало під критичний імпорт, тож полиці магазинів порожніли. Але очікуваного зростання попиту на українські вина тоді так і не відбулося – воно почалося лише з середини літа, каже Цибак:

Досі не можемо змінити стереотипи наших споживачів про українське вино.  

Іноземні поціновувачі 

На той момент уже не було що продавати. За кордоном інтерес до українських вин не просто кратно зріс – він з’явився, жартує Світлана. "Почала збирати вина шести – семи українських виробників та їздити на "гастролі" європейськими країнами – там дуже дивуються з факту, що Україна історично виноробна країна та зараз виробляє хороші вина", – розповідає вона. Під час частини поїздок вина буквально "згрібали" з полиць, доводилось екстрено довозити.   

Зараз Beykush продає свої вина у Японію, Фінляндію, Британію, Ісландію, Швецію. До кінця року планує вийти на ринки США, Норвегія та Польщі. Загалом на експорт зараз йде близько 70% українського виробника, каже Світлана:

"За два місяці нашого експортного шляху ми залишились фактично без вин", – посміхається вона. 

Навіть в умовах війни Beykush досадив ще три гектари виноградників, але можливості задовольнити весь попит поки обмежені – з нового вже воєнного урожаю виробник розраховує отримати близько 50 000 пляшок (до цього виробляли понад 30 000). 

Нова ніша

Наприкінці 2022 року Beykush наважився зайти в нову нішу – відкрив на київському Подолі власний винний бар Artania (назва одного із вин)."Мета бару – показати не тільки вина Бейкуша, а й інших крафтових виноробень, які на сьогодні мають ліцензії", – пояснює Цибак.

На запитання, чи виправдовується інвестиція, вона відповідає: "Люди приходять пити вино – без домовленості підтримати українське, а просто насолодитись винами – це добре. Деякі події збирають солдаути (sold out – розпродано. – Ред.)". 

Це не перший новий напрям. До війни Beykush вклались у готельні будиночки біля виноробні, щоб розвивати зелений туризм – відкриті у грудні 2021 року ті поки змушені чекати гостей, каже Світлана: "Сподіваюсь, скоро буде перемога, мріємо навіть безкоштовно у них всіх приймати". 

Уляна Букатюк, кореспондент LIGA.net, розділ Бізнес