«Миколаїв без світла не залишиться». Інтерв'ю з директором обленерго Вадимом Данилковим

Виконуючий обовʼязки директора «Миколаївобленерго» Вадим Данилків

З початку повномасштабного вторгнення «Миколаївобленерго» тримає енергетичний фронт. Навіть за найбільших російських атак по електромережах області, підприємство находило змогу подавати світло до осель миколаївців. 

«НикВести» поспілкувалися з виконуючим обовʼязки директора «Миколаївобленерго» Вадимом Данилковим й дізналися про плани підприємства з відбудови пошкоджених електромереж області, готовність до можливих російських атак цієї зими, а також модернізацію енергетичної інфраструктури регіону до стандартів ЄС. 

«МАЄМО ПРОЄКТ З ВІДНОВЛЕННЯ НАШИХ МЕРЕЖ ЗА 240 ТИСЯЧ ЄВРО»

— Який відсоток на сьогодні складає кількість пошкоджених ворогом ліній електропередач у порівнянні з усією їх протяжністю у Миколаївській області? 

— Питання не в кількості пошкоджених ліній чи кількості обладнання, а дійсно у масштабах. Є лінії, масштаб пошкодження яких не значний, а є лінії електропередач у зоні бойових дій біля Миколаєва або на деокупованій Снігурівщині — там рівень знищення 80%, їх фактично там немає. Те, що ми там відновили — це умовне відновлення для того, щоб було світло в оселях. 

— Чи є донори, які готові відновити пошкоджені електромережі, про які Ви говорите?

— Насправді ми увесь час активно спілкуємося з ними, але багато донорів хочуть бачити конкретні цілісні проєкти, куди вони можуть вкласти кошти і побачити результат. Зараз ми спілкуємося з швейцарськими фірмами, які також хочуть відновлювати якусь частину пошкоджених мереж. У нас зараз розроблений проєкт відновлення мереж, їх плану розвитку — він був профінансований литовським урядом на 240 тисяч євро. Це тільки проєктні роботи. Ми хочемо створювати робочі проєкти, з якими ми безпосередньо зможемо звертатися до донорів з проханням відновити мережі. Ми не зупинилися, ми працюємо. Нам насправді допомогли з європейського фонду підтримки енергетики. Найближчим часом до нас приїдуть великі трансформатори, які виготовлялися більше 6-8 місяців. Це проєкт переходу мереж, які знищені біля Миколаєва, на інший клас напруги — аналогічний тому, який є у більшості країн Європи. Тобто європейський клас напруги — це 20/04.

Що це значить? Що ми використовуємо різні типи обладнання. Тобто український трансформатор не такий же як і європейський. Типові для нас трансформатори допомагали замінювати Литва, Естонія, Латвія, частково Болгарія. Одним з рішень перейти на інший клас напруги була можливість отримати допомогу від інших європейських країн. Насправді ми вже отримали 200 трансформаторів від Європейського Союзу, багато з яких бувші у вжитку. Але це було б неможливо, якби ми не планували перехід на клас напруги, який використовується у Європі. Він допомагає зменшити технологічні втрати електроенергії. Крім того, ми не витрачаємо коштів ані наших споживачів, ані своїх — з відновленням нам допомагають європейські країни. Ми дуже активно спілкуємося з різними країнами та шукаємо допомогу на конкретні обʼєкти.

— Йдеться про проєкти, які будуть реалізовані під час великої війни чи про проєкти, втілення яких відбудеться вже після перемоги?

— Насправді це величезні суми коштів. Це мільярди завданих збитків. Ми розуміємо, що відновлювальна вартість цих обʼєктів складає десятки, а то й сотні мільярдів гривень. 12 мільярдів гривень — це те, що ми попередньо оцінюємо. Але навіть ця сума не враховує те, що мережі мають бути автоматизовані. Тобто ставити стовпи в тих місцях, де вони були, ніхто не буде, адже відбуватиметься автоматизація мереж — тобто їх повна перебудова. Відповідно, це створення нових диспетчерських центрів, оновлення спеціальної техніки. 

«СПОДІВАЮСЬ НАСТУПНОГО РОКУ ОТРИМАЄМО НОВУ ТЕХНІКУ. ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНА ПРОБЛЕМА»

— Тобто про плани відновлення лише до рівня довоєнних часів не йдеться?

— Насправді відновлення до такого рівня, як було до війни, вже не буде ніколи. В багатьох місцях це робити зовсім недоцільно. Якщо ми говоримо про Снігурівщину чи околиці Миколаєва, де були дуже активні бойові дії, то там рівень знищення складає фактично 80%. Там усе знищено і немає споживачів. Багато промислових підприємств виїхало і навряд чи колись повернуться. Це інші типи, рівні і точки споживання. Тому ми там і будуємо нову мережу: це новий клас напруги 20/04, нові технології. Тобто ми відбудовуємо. Чи буде це після війни? Ні, ми вже це робимо. 

Найближчим часом до нас вже має приїхати новий трансформатор і ми почнемо перебудову мережі на класі 20/04. Це неможливо зробити за один-два дні. Тому що, наприклад, термін виготовлення одного трансформатора складає більше 8 місяців. Ці закупки фінансуються з фонду підтримки України та проєктами USA. 

Але, насправді ж, були пошкоджені або знищені не тільки трансформатори, а й лінії електропередач, опори, проводи, кабелі. Мало хто розуміє, що взагалі означає пошкоджені об'єкти енергетики. Це просто повністю знищені критичні підстанції, це знищене дороговартісне обладнання. Умовно, вартість одного — понад 1 мільйон гривень, а у нас їх по області знищено досить багато. Але ми вже отримали 60 одиниць у якості допомоги. 

— Скільки відсотків пошкоджених або знищених об'єктів енергетики вже вдалося відновити завдяки міжнародним партнерам?  

— Дивіться, ми б взагалі нічого не відновили, якби не міжнародні організації. Насправді, у нас з Миколаєва виїхало багато людей і споживачів немає. Наприклад, рівень споживання електроенергії промисловим підприємством першого класу напруги впав у п'ять разів. Тобто фактично наше підприємство не мало можливості існувати. Єдине, на що вистачало коштів у 2022 році — на заробітну плату працівникам і на якісь паливно-мастильні матеріали. Усе інше: велику кількість обладнання, проводів, трансформатори, різні матеріали — нам надали у якості гуманітарної допомоги. Рівень допомоги від європейських країн величезний. Нам частково допомагали, звичайно, й інші: Македонія, Грузія, Японія. На сьогодні вони приглядаються до наших обʼєктів. Наприклад, японське агентство допомоги JICA також розглядає ідею надати нам спецтехніку. З цим мало хто має бажання допомагати. Одну вишку ми отримали від USAID. Техніка у нас просто знищена і бригадам немає на чому працювати. Це величезна проблема й тут нам не дуже охоче допомагають. Я сподіваюсь, що наступного року нам вдасться поновити велику кількість спецтехніки, й отримати нову. 

Дуже важливим для нас була поява автовишки з висотою підйому 34 метри. Вона не нова, але з цією вишкою нам допомогла Данія. Вони її відремонтували, оновили й наразі вона практично у новому стані. Коли були бойові дії на території області, вишки такої висоти не було й ми просто не могли полагодити мережі, тому що не було на чому. Єдине, що нам потрібно, велика кількість спеціальної техніки. 

«ВПЕВНЕНИЙ, ЩО ВОРОГ ГОТУЄТЬСЯ ПРОДОВЖИТИ ОБСТРІЛИ»

—  Чи вдалося підприємству відновити мережі, пошкоджені обстрілами минулої зими? У якому на сьогодні вони стані? 

— У багатьох випадках ми маємо можливість розподіляти електричну енергію цими (пошкодженими, — прим.) мережами, але якщо говорити про відновлення, то це ще далеко не той рівень до якого ми прагнемо. Коли ми говоримо просто про ремонт опори з проводами, то у багатьох випадках це провід, який скручений у трьох місцях, а це, зрозуміло, втрати й не така надійність.

Після завершення війни, після перемоги ми вимушені будемо міняти ці лінії у багатьох випадках повністю. Але якщо ми говоримо про реконструкцію під час війни, то ми вже виконуємо цю роботу. Там, де ми встановлюємо щось нове, будемо переробляти зруйновані чи пошкоджені мережі. Ми не чекаємо завершення.

До прикладу, по селах. Ми зараз пропонуємо швейцарцям відновити розподільні мережі двох населених пунктів, хоча б частково. Ми отримали від них ізольовані проводи та опори, й вже за свої кошти будемо їх змінювати. Це такий комплексний підхід. Ми хочемо показати: ось є населений пункт, він на даний момент відновлений, але знаходиться у такому жахливому стані, допоможіть нам матеріалами і ми покажемо вам цей населений пункт через деякий час вже у іншому стані. Адже у нас на сьогодні є населені пункти, до яких повернулося 10-15% населення й ми мусимо дати туди надійне електропостачання. Це більше про соціальну відповідальність. 

— Наскільки енергетична інфраструктура Миколаївської області готова до можливих нових російських атак?

— Насправді ми ж переживали обстріли й минулого року. Особливо на Миколаївщині це почало відбуватися набагато раніше, ніж в інших регіонах. Наші обʼєкти ціленаправлено обстрілювали вже з самого початку військових дій. Тобто ми звикли працювати у режимі, що наші обʼєкти постійно під загрозою. 

Насправді загальна енергетики система у нас надійна. Ми маємо багато резервних систем живлення. Не знаю, чи кожна країна змогла б вистояти після таких обстрілів. На Миколаївщині навіть після серйозних обстрілів ми фактично постійно були зі світлом.

Війна відбувається на двох фронтах: енергетичний фронт можна брати не тільки у лапках. Проти нас воюють не війська, проти нас воюють інженери — такі ж енергетики, як і ми. Єдине що: помінялися профілі. Якщо головне завдання будь-якого енергетика дати світло, то російського окупаційного енергетика — позбавити людей світла. Насправді вони б'ють саме туди, влучання куди, на їх думку, залишить максимальну кількість людей без світла. А наше завдання  — зробити усе, щоб їм цього не вдалося. 

У нас була велика кількість пошкодженого обладнання, велика кількість ударів, але у більшості випадків люди цього не відчули. Я впевнений, що ворог готується, щоб продовжити свої обстріли та залишити регіон без світла, але я впевнений, що ми так само впораємося. Так само ми знаємо, що наша ППО, наша армія стоять на захисті енергетики. Ми, зокрема підготували багато сюрпризів для нашого ворога, що навіть розбивши певне обладнання, він не доб'ється того ефекту на який він сподівається.

«У НАС Є РЕЗЕРВНІ ШЛЯХИ ПОДАЧІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ»

— Коли ми кажемо, що підприємство підготовлене до можливих ворожих атак, то що саме мається на увазі? 

— До прикладу, коли я говорю про великі трансформатори, то це те обладнання, на виготовлення якого треба дуже багато часу — від шести місяців і довше. Тобто ворог знає, що якщо він пошкодить такі великі трансформатори, то на потрібен буде час на його заміну. Навіть якщо він є в наявності, замінити його не так просто. Це займе тиждень чи ще більше часу. 

Ми, слава Богу, відігнали російські війська за Дніпро й на сьогодні не отримуємо ушкодження тими ж С-300, окрім Очакова. Для Очакова та Куцурубської громади — це суттєво. Там тривають обстріли — ситуація фактично не змінилася. Ніякого відновлення там, звичайно, робити ми поки не будемо. Нічого нового ми туди не ставитимемо поки не деокупуємо Кінбурнську косу. Проте запаси матеріалів там є. 

Але у чому є надійність системи? Є резерви. Тобто до будь-якої точки є резервні шляхи подачі напруги. Якщо росіяни обстрілюватимуть одні шляхи передачі напруги — ми можемо подати напругу у цю точку іншими шляхами. У цьому і є надійність системи, що вона закільцьована. 

— Чи слід миколаївцям очікувати блекаут в області? Які Ваші прогнози?

— Готовність регіону повʼязана з діями ворога. Тобто якщо ми говоримо про Очаків чи Куцурубську громаду, то, звичайно, там ймовірність того, що люди будуть без світла вища. Тому що там пряма загроза, прямі обстріли, прямі знищення. Ми, звичайно, це зможемо відновити, але тривалість перерви може бути довша (у порівнянні з іншими громадами області, — прим.). 

По Миколаєву ми готуємося до будь-яких сценаріїв, навіть найгірших. Але я впевнений, що ми з цим справимося і навіть в найкритичніший час місто без світла не залишиться. На якийсь короткий період? Так, можливо. На довгий період — ні, тому що ми готові і зараз вже з іншими засобами. 

— Тобто наразі немає заклику до миколаївців готуватися до блекауту, як це було минулої зими? 

— Ми можемо бути один день без світла, два дні без світла, але я впевнений, що ми справимося. Навіть за умови дуже серйозних обстрілів я впевнений, що ми подамо напругу дуже швидко. 

— Минулої зими ситуація з блекаутом в області була дещо краще у порівнянні з іншими регіонами України. Це насамперед пов'язано з тим, що більшість людей тоді вимушено виїхали з області, а місцевий бізнес тимчасово не працював. Яка ситуація зі споживанням електроенергії очікується цієї зими?

— Звичайно, тоді гірша ситуація була в одеситів, тому що в Одесу, у тому числі, поїхали люди з Миколаєва. Якщо тоді у Миколаєві було 20% населення, то на сьогодні сюди повернулося, скажімо, 80% населення і більше. Тобто люди повернулися. Але, знову ж, ми маємо сумнівну перевагу, адже у нас не повернулася промисловість. Коли ми говоримо про велику промисловість, то на зараз ми маємо 20% довоєнного часу по першому класу напруги. У цьому випадку так, нам потрібно трішки менше електричної енергії, ніж це було у довоєнний час.

З іншого боку, ви ж розумієте, у нас єдина енергетична система. Коли не вистачає електроенергії в системі у цілому, що не пов'язано безпосередньо з ушкодженням мереж у регіоні, то тут вже зовсім інше. Якщо ми кажемо про те, що відбувалося в Одесі, то там було ушкоджено обладнання на території міста, яке забезпечувало саме Одесу і тут вже потрібно було передавати енергію альтернативними шляхами. У нас такого не відбувалося. Але дефіцит у цілому — однаково, що то Одеса, що то Кіровоград, що то Миколаївська область. Ми всі в одній енергетичній системі відчуваємо дефіцит приблизно однаково.

ГРАФІКИ ВІДКЛЮЧЕНЬ ТОРКНУТЬСЯ КОЖНОГО 

— Чи працює сьогодні «Миколаївобленерго» над графіком відключень? Чи є розуміння, скільки годин на добу у миколаївців «буде» та «не буде» світла? 

— Звичайно ми працюємо над графіками. Вони розроблені, вони готові. Просто на відміну від багатьох наших колег, ми не опублікували їх завчасно тільки з тієї причини, щоб не сприймалося так, ніби: «Миколаївобленерго» прогнозує, що від завтра ми будемо без світла і з графіками. Ми готові, графіки погоджені. Я скажу вам, що ми маємо дещо іншу ситуацію, ніж у багатьох регіонах України. У наші графіки відключень попадають майже усі об'єкти. Ми говоримо про те, що графіки складені так, що відповідно до них наші філії також залишаються без світла. В цих графіках є й багато обʼєктів критичної інфраструктури, що у багатьох регіонах викидається. Але це призводить й до несправедливості. Ви ж розумієте, що я не можу залишити подачу світла у нашу філію, що звичайно важливо, адже при цьому світло ніколи не вимикатимуть у 20, 40, 100, 150 будинках. Нашим людям це не подобається, найгірше: «чому у сусіда світло є, а в мене його немає?». Фактично, критичну інфраструктуру ми забезпечимо світлом лише у тому випадку, коли паралельно у нас не горітиме дуже багато будинків. 

Спробуємо розподіляти максимально справедливо. Зараз ми, напевно, трохи ускладнили графіки для людей, тому що замість просто трьох черг зробили ще по три підчерги у кожній черзі. Це ми зробили виключно для того, щоб мати можливість чергувати споживачів, якщо нам не потрібно економити електроенергію цілою чергою. Відповідно, за потреби ми будемо чергувати так: якщо перша підчерга була без світла один день, а наступного ми маємо можливість вимкнути тільки одну підчергу, то це буде вже друга, на третій — третя. Ми не будемо за компанію відключати усіх. Але це все залежить від обстрілів. Ніяких черг чи відключень на сьогодні ми ще не плануємо. 

Наші графіки розроблені наступним чином: дві години без світла, чотири — зі світлом. Але з цих чотирьох годин у критичних випадках може бути дві години, скажімо, «можливо без світла». Тобто графік може варіюватися в залежності від складності ситуації. 

Юлія Бойченко, «НикВести»