Як біженка з Миколаєва долає труднощі інтеграції в ЄС через культуру: «Історія й традиції допомагають зрозуміти менталітет»

Дарʼя Манзарук біля Європарламенту в Стразбурзі

З початку 24 лютого 2022 року Німеччина прийняла понад мільйон українців, які покинули свій дім через російську агресію. За ці майже два роки вони звикли до нового для себе оточення та культурного середовища. Інколи зближення з країною дається людині настільки органічно, що її досвід слугує прикладом для сотень інших людей, як інструмент для інтеграції. Однією з тих, хто сьогодні допомагає українцям краще ознайомитись з німецькою культурою, є вимушена емігрантка з Миколаєва Дарʼя Манзарук.

«НикВести» розповідають історію дівчини, яка понад рік розробляє маршрути культурної інтеграції та організовує спільні подорожі до історичних пам’яток країни.

Дарʼя Манзарук — колишня миколаївська чиновниця. До війни вона не вела публічної діяльності і мало подорожувала навіть рідною Україною. Сьогодні дівчина очолює в Німеччині громадську організацію «Ukrainer ist dabei» та веде телеграм-канал, в якому розповідає про власний досвід вивчення культури, історії та традицій німецького народу. 

— Я біженка, як і мільйони українців по всьому світі, тому добре розумію, як це важко у новій країні починати все спочатку. Вивчати нову мову, не втратити свою професію, свої мрії та повноцінно інтегруватись у нове суспільство. Насправді вивчення культури Німеччини стало моїм порятунком. Це був взагалі мій перший виїзд за кордон, навіть мої виїзди з Миколаєва можна перерахувати на пальцях однієї руки. Коли я приїхала до Німеччини, то почала відвідувати музеї, пам’ятки історії та культури, паралельно описувала все це у своїх соцмережах. Як результат за півроку в Німеччині я вже організувала 37 освітніх подорожей в землі Баден-Вюртемберг для більше ніж 300 українських біженців, — ділиться Дарʼя.

Музей «Cité de l’Automobile» в Мюлузі, Франція

Культури у всіх дуже різні, але однаково цікаві

Життя в Німеччині для мігрантки з Миколаєва — не просто пошук себе у новому середовищі, але й великий пласт роботи, щоб полегшити процес інтеграції іншим українцям. 

— Культура прискорює процеси інтеграції в новому суспільстві. Розуміння історії, традицій допомагає тобі розуміти місцевих, їхній менталітет та поведінку. Якщо ви чуєте, як хтось говорить кліше про якусь націю або регіон, людина явно не цікавилась глибше, ніж штампами в Тік-Ток. Всі дуже різні, але однаково цікаві, — розповідає дівчина.

Але легко і просто в такій роботі не буває, каже дівчина. Складність полягає в мовному барʼєрі, відсутності екскурсоводів, перекладі інформації та високих цінах на відвідування культурних пам'яток.

— Звичайно, починати щось нове в іншій країні, мову якої ти не знаєш і ніколи не вивчав, страшно. Як ви гадаєте, без мови, не маючи досвіду логістичного, організаційного, законів, без грошей та знайомих, що можуть допомогти, без родичів та підтримки, це можна організувати без проблем? На жаль, ні. Але мені все ж вдалось втілити в життя свою ідею. Я зараз думаю про те, як це мені вдалось, і сама не розумію, — жартує вона.

Українці під час турів Даші містами Німеччини та Франції

Основний механізм Даші в процесі допомоги в інтеграції українцям — це подорожі та експедиції. Спочатку це було відвідування музеїв та памяток архітектури, а потім переросло до повноцінних маршрутів землею Баден-Вюртембергу.

— Я завела власний телеграм-канал, почала писати, планувати, складати маршрути теоретично, розписуючи історію та цікаві факти в каналі, обговорюючи це з іншими біженцями. Одного дня ми домовились про спільну подорож до замку Гогенцоллерн в місті Зігмарінген. Тоді зібралось понад 20 осіб. Пізніше я запропонувала в своєму телеграм-каналі відвідати художній музей в місті Базель, і ви не уявляєте мого здивування, коли на вокзалі я нарахувала 86 людей, що приїхали в музей зі мною! Відтоді я веду запис на свої подорожі, і проводжу один і той самий маршрут по 3-4 рази, щоб задовольнити потреби всіх охочих.

Маршрути, до речі, в плані транспорту дуже доступні, особливо після появи квитка за 49 евро. Взагалі в Німеччині доволі легко та зручно дістатись до будь-якого місця на громадському транспорті. Все дуже просто, коли навколо така величезна інфраструктура та доступність інформації. Якщо в нас дістатись до пам’яток історії та культури інколи цілий квест, то в Німеччині всі логістичні, інфраструктурні, інформаційні питання вирішені та доведені до бездоганності. Моя заслуга, мабуть, лише в тому, що я такий собі логістичний ботан, який все ретельно планує, вичитує, перекладає та організовує, — ділиться дівчина.

Українське комʼюніті в Європі росте, і хтось має допомагати у вивченні нової культури 

В кінці жовтня у своєму інстаграм-аккаунті Дарʼя розповіла, що вирішила зареєструвати громадську організацію «Ukrainer ist dabei» для більш ефективного розвитку. Детальніше про діяльність ГО йдеться на сайті організації ua-dabei.com.

До співпраці дівчина запросила усіх, хто хоче працювати над інтеграцією українців у європейське суспільство.

— До цього рішення мене підштовхнула наша спільнота. В рамках наших експедицій та навчання нам необхідно орендувати автобуси, користуватись послугами перекладачів, бронювати квитки, звертатись з листами до культурних центрів, державних установ та органів місцевого самоврядування. А зважаючи на те, що я маю право зареєструвати громадську організацію в Німеччині, чому не скористатись можливостями для розвитку та організації нашої української спільноти.

Мер міста Фрідінген на Дунаї Stefan Waizenegger

На ініціативу Даші з організації та проведення туристичних заходів позитивно відреагувала і місцева влада. 

— Німцям треба віддати належне: більш комфортних, відкритих, щирих та приємних людей я не зустрічала. Особливо мене здивували чиновники, мою ініціативу вони підтримали та допомогли, дуже велика вдячність всім, — поділилась Дарʼя.

Коли в тебе більше немає дому, інтеграція стає необхідністю

За час повномасштабної війни в Україні одними з регіонів, які найбільше постраждали від російської агресії, стали прифронтові області. Більшість з людей там втратили все, і починають життя спочатку або в інших містах України, або Європи. Найскладніше при роботі з такими людьми розуміння того, що вони пережили і як тепер оговтуються від цього.

— Я зустрічала біженців з різних куточків України, навіть були люди з рідного Миколаєва, але більшість біженців з Маріуполя, Херсонської та Харківської областей. Страшно, коли люди вже не вперше починають життя з нуля. Спочатку втікаючи від війни з Донецької та Луганської областей в інші регіони України. Тепер знову змушені шукати прихисток у Європі, — розповідає вона.

Об’єктами подорожей здебільшого є музеї, замки, собори, пам’ятки історії та культури. Розповідаючи про те, які є її фаворитами, Даша згадує: 

— Ульмський собор — це найвища церква у світі, її шпиль сягає висоти 161,53 метрів. Рейнський водоспад, мабуть, найдивовижніша пам'ятка природи, музей августинців у Фрайбурзі, художній музей у Базелі, середньовічна частина міста Кольмар та Vogtsbauernhof — музей під відкритим небом, що розкриває культуру Шварцвальду. А взагалі таких пам'яток дуже багато, і вони всі незвичайно гарні, тому важко сказати про щось конкретне. Крім архітектури, є ще і традиційні свята, фестивалі, природа, інфраструктура, — додає вона.

За період організації туристичних експедицій в дівчини вже сформувався топ корисних правил, які можуть полегшити перебування в незнайомій країні, і зокрема, в Німеччині:

• вдосконалення мови;

• визнання професійної кваліфікації — ми не повинні ставити хрест на своїй професії, будуючи нове життя в Німеччині, необхідно займатись визнанням професійної кваліфікації для професійного майбутнього;

• соціальна активність — вступайте в місцеві ферайн за вашими інтересами, це допоможе вивчати мову, знайти знайомства та корисну інформацію;

• створення позитивного образу українця;

• збереження української ідентичності та підтримка України;

• вивчення німецької культури — саме цим і займаюсь я, але локально в своєму окрузі Фрайбург, землі Баден-Вюртемберг.

Європарламент у Стразбурзі, Франція

Особливістю своїх подорожей та маршрутів Дарʼя Манзарук вбачає в усвідомленні європейських цінностей, адже про євроінтеграцію чула, як в школі, так і в університеті, проте дійсно зрозуміти на собі цей вплив змогла лише тоді, коли опинилась в Німеччині.

— Тепер я ладна зробити все, щоб в Україні європейські цінності були не лише в книжках та гаслах по телевізору, — резюмувала дівчина. 

Дівчина з Миколаєва Дарʼя Манзарук — приклад того, як одна людина може зробити великий внесок у інтеграцію сотень людей в нову для себе культуру. Її робота сьогодні — це виклик в першу чергу самій собі в можливості допомогти та підтримати тих, хто вимушено шукає кращого життя в новому середовищі, транслюючи оточуючим добро та віру в те, що кожна людина здатна почати все спочатку.

Аліса Мелік-Адамян, «НикВести»