Закриття шкіл і проблеми з водою. Репортаж зі Снігурівки

Місто Снігурівка, серпень 2024 року, фото: «НикВести»

Снігурівка, невелике містечко на Миколаївщині, пережило чимало випробувань: російська окупація, затоплення після підриву ГЕС та заміновані поля. Але найбільшим викликом для громади стало те, як вижити та відновитися в таких умовах. Люди виїжджають, влада змушена закривати школи, а боротьба за повернення нормального життя триває. У цьому репортажі ми розповімо, як Снігурівка намагається знайти можливості для відновлення після численних катастроф.

Нема світла — нема води

Одним з найбільших викликів для громади став черговий злочин російської армії — вибух на дамбі гідроелектростанції в Каховці. Гребля була підірвана вночі і вже під ранок рівень води бив рекорди.

Майже 6 метрів води підтопили частину свердловин в місті, що стало тривалою проблемою з її подачею. Показники зараз повернулись у норму, і водопостачання здійснюється зі свердловин за звичним для снігурівців принципом, каже керівник Снігурівської міської військової адміністрації Іван Кухта.

Іван Кухта, керівник Снігурівської військової адміністрації, фото: «НикВести»

— Після підриву Каховської ГЕС водою були затоплені майже всі свердловини, крім однієї. Так само в маленьких населених пунктах. Разом з цим у грунтові води, з яких беруть воду свердловини, також потрапила вода з річки. Туди потрапили всі нечистоти і, можливо, мастило, яке принесло разом з хвилею. Тоді ми зупинили роботу свердловин. Організували підвоз води по громаді, де була необхідність. Давали і питну, і технічну воду. Через місяць все нормалізувалось, — додає голова МВА.

У той же час, жителі Снігурівки в розмові з нами кажуть, що проблеми з водою сьогодні актуальні. Але тепер причина інша — відключення світла.

— Немає світла, то і води не буде, — каже житель міста Валерій.

Попри заяви влади, що насоси облаштовані генераторами, води в будинках все одно немає.

Реклама

— Поки закачують насоси, то світло знову зникає. Вода не доходить до людей. У мене будинок приватний, не так проблематично. А от сестра живе в багатоповерхівці на 4-му поверсі, там взагалі все погано. Генератори ж їм передають, але чи підключають їх, це, звісно, питання, — каже пан Валерій.

Кухта визнає — за нетривалих відключень генератори дійсно не підключали, він пояснив це економією, адже в подальшому проблеми з електропостачанням можуть бути серйозніші. Крім того, проблема з водою пояснюється зношеністю мереж, на яких виникають пориви, та значним споживанням води приватним сектором для поливу городів.

— В громаді найнижча плата за воду. Підключати генератори зараз — це дуже велика затратна частина на паливо, яке ми закуповуємо за рахунок бюджетних коштів. Якби відключення були дуже довготривалими, були б застосовані генератори та резерви живлення. Але проблема не тільки в цьому. Дуже близько до свердловин приватний сектор, вони поливають городи — вода до інших не доходить. А якщо вода є всього 4 години на день, то поки вона наповниться внизу біля приватного сектора, до дальніх районів вона і не дійде, — каже Іван Кухта. — Ще однією проблемою є стан водомереж в місті. Цим літом подача води забезпечувалась за рахунок 5 свердловин. Хоча зазвичай це 3. Це більший обсяг води за рахунок тиску. Мережа стара, вона не витримує, виникають пориви. Тому води не було не тільки за рахунок того, що немає світла. Води не було за рахунок того, що ми «вичавлювали» цю воду для того, щоб дати її, руйнуючи стару систему.

Громада працює над заміною водомереж, у чому їй частково допомагає партнерство з Данією. За останні півроку комунальники замінили більше 5 кілометрів труб.

Один з відбудованих мостів через річку Інгулець, фото: UNITED24

Відновлення інфраструктури: мости відновили, але роботи тривають

Відступ від Снігурівщини у листопаді 2022 року росіяни супроводжували знищенням 5 мостів. Ще 2 мости знесло течією річки після підриву ГЕС. Усі сім станом на серпень 2024 року відновлені.

— Зараз будуємо ще один пішохідний міст через річку Інгулець з села Юріївка до села Івано-Кепине. Люди потребували тут пішохідного мосту давно. Місцеві переправляються на човнах в село Івано-Кепине, — розповідає очільник МВА.

Однак зауважимо, що в межах вже колишнього Снігурівського району зруйнованих мостів відбудовано ще три.

— В межах колишнього району — це безпрецедентно. В планах будівництво мосту, який який сполучає села Василівку, Євгенівку, Павлівку, Івано-Кепине зі Снігурівкою через річку Інгулець. Там побудували перший дерев'яний міст. Він тимчасовий. На жаль, через велику кількість великовантажного транспорту він надто швидко руйнується. Це міст обласного значення, а тому ОВА і обласна рада виділяють підрядні організації, його лагодять, але його треба замінювати на бетонний міст. Зараз ведемо перемовини, — каже Іван Кухта.

Значну роль у їх відновленні зіграли донори з UNITED24 та 36-а Конотопська шляхо-відновлювальна бригада. Деякі з мостів були відновлені коштами обласного та державного бюджетів. Однак на кожний з них з бюджету громади виділено до мільйона гривень.

— В усіх мостах громада приймала ту чи іншу участь. Для громади це мега круто і економно, тому що ми на один такий міст витратили до мільйона, — каже Іван Кухта.

Снігурівська опорна школа, фото: «НикВести»

Чи підуть діти до школи у Снігурівці?

До початку повномасштабного вторгнення в Снігурівці працювали чотири школи. Сьогодні частина з них пошкоджена російськими обстрілами або просто не потрібні через відсутність дітей.

Закрити планують школи №1 та №2. Остання зазнала ракетного удару в ніч на Великдень в 2023 році, але у відділі освіти Снігурівської громади наголошували, що мова про закриття закладу йшла й до того, адже в місті не вистачає дітей на таку кількість шкіл.

Діючими закладами в місті лишиться школа №3 та опорна школа №4. Однак і тут є проблема. Опорна школа сильно постраждала під час окупації. Деякий час росіяни намагались навіть поселити туди своїх солдат, однак керівництво школи цього зробити не дало і заклад зазнав пошкоджень від рук самих окупантів.

В школі повністю зруйнований один з блоків ракетою С-300. На його відбудову потрібно 50 мільйонів гривень. Ще понад 30 мільйонів необхідно для облаштування укриття.

— Зруйноване крило — це 9 класів з одного боку. Можна їх ізолювати, — розповідала директорка школи Вікторія Чернишова. Головне, щоб нам поміняли вікна і зробили укриття. Хоча за проєктом, то нас начебто мають почати відбудовувати у 2024 році.

Кошти на відбудову вже скоро мають бути виділені державою, каже Іван Кухта. Проте під час візиту в громаду посла Данії в Україні обговорювалась і можливість того, щоб за відбудову закладу взялось саме представництво Королівства.

Отже поки єдиним закладом, де потенційно може розпочатись навчання є школа №3.

Снігурівська школа №3, фото: «НикВести»

Але і цій школі потрібні кошти на дооблаштування укриття. Хоча тут і зʼявилось укриття від благодійного фонду Saved, але це лише невелика частина. Для повного завершення робіт потрібно ще 14 мільйонів гривень.

— В чому проблематика Снігурівки? З 1 вересня почати навчання неможливо через безпекову ситуацію. Але навіть, якщо завтра все докорінно зміниться, завершиться війна — це нічого не змінить. В 3 школі має бути укриття, а воно будується. А в 4 школу донори готові зайти будувати укриття, а не можуть, бо зверху школа зруйнована. Якщо в цьому році Кабмін виділить необхідну суму коштів, все одно ми нічого не встигнемо, основні роботи триватимуть в 2025 році, — запевняє Іван Кухта.

Не краща ситуація і с навчальними закладами по території населених пунктів громади, адже і там школи та дитсадки зазнали пошкоджень від бойових дій і так само підлягають ліквідації. Наразі мова йде про сім учбових закладів.

На місці демонтованої музичної школи має зʼявитись модульний ЦНАП, фото: «НикВести»

На місці музичної школи буде центр адмінпослуг

Ще одним навчальним закладом, якого фізично в місті більше немає — дитяча музична школа. Під час присутності російських військ вона, як і більшість обʼєктів, була зруйнована обстрілами. Відбудова музичної школи, на думку голови МВА, сьогодні недоцільна. Але у подальшому школу можна буде розмістити у будівлі однієї з ліквідованих гімназій Снігурівки.

Зараз на місці школи тривають підготовчі роботи для розміщення там Центру надання адміністративних послуг. Будівельники вже залили бетонну основу, на яку встановлять модульний блок та провели комунікації.

— Це повноцінний ЦНАП. Він нічим не відрізняється від стаціонарного. Ми облаштовуємо майданчик і територію навкруги. Раніше там знаходилось приміщення музичної школи. Зруйновану будівлю ми демонтували спеціально під Центр надання адміністративних послуг, — говорить Іван Кухта.

Важливим питанням для громади, яка була під окупацією росіян, що лишили після себе міни та вибухівки — є безпека. Сьогодні громада працює над створенням Центру безпеки, де в одній будівлі будуть зосереджені місцева пожежна охорона, поліцейські громади, представники Червоного хреста, представництво центру розмінування та оновлення даних з розмінування.

Центр безпеки в Снігурівці, фото: «НикВести»

Центр безпеки в Снігурівці, фото: «НикВести»

Ще одне з приміщень облаштують під серверну кімнату з усіх камер по Снігурівській територіальній громаді після встановлення в місті системи відеоспостереження та аналітики «Безпечне місто».

Попри обстріли: бізнес у Снігурівці знаходить можливості відновитись

Снігурівська громада сьогодні точно не найбезпечніше місце для того, аби розпочати власну справу. Ризик обстрілів значний — до лінії фронту всього 15–20 кілометрів. Однак бізнес тут сьогодні намагається працювати.

Роботу відновив супермаркет. Відкривається ще один мережевий магазин продуктів. Відкрились кавʼярні. Відновив роботу місцевий хлібзавод. Фермерські господарства, попри небезпеку, продовжують працювати. Єдині, хто не може повернутись до роботи —  ті, у кого заміновані землі.

Особливої уваги заслуговує відновлення у 2023 році одного з найбільших в Європі заводів з переробки томатів «Agrofusion». До війни завод забезпечував робочими місцями більше двох тисяч людей.

— Рух в цьому темпі дуже непоганий, — каже Іван Кухта. — Я впевнений, що шанс жити в громади точно буде. Єдине, треба індивідуально та з розумом до всього підходити.

Аліса Мелік-Адамян, «МикВісті»