Били прицільно танком з сусіднього села: як росіяни зруйнували 170-річний храм на Миколаївщині

У листопаді минулого року громадськість сколихнула новина про те, що російські окупанти знищили старинний Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у селі Киселівка в Миколаївській області, зведений ще в 1852 році.

«НикВести» відвідали Киселівку та поспілкувалися з місцевими жителями, які розказали про те, коли та як було зруйновано храм.

Киселівка знаходиться на півдорозі від Миколаєва до Снігурівки. Село потрапило під окупацію на початку березня минулого року і, за словами місцевих мешканців, було звільнене українськими військами уже після 22 березня. Проте ще довго село знаходилось під обстрілами російської армії, яка зайняла позиції у сусідній Максимівці, що розташована південніше у напрямку Херсона. У селі не залишилось жодної вцілілої будівлі. Багато місцевих мешканців вимушені були залишити свій дім та навряд чи повернуться.

Біля села вже давно не йдуть бойові дії, але там всюди, досі розкидано каміння та скло від зруйнованих будівель, а вирви від снарядів на дорогах поросли травою. Там не чутно дитячого сміху, не працює школа, зруйновано магазини. 

На горизонті видно дим — з одного боку горить поле, з іншого, як розказують місцеві, догорає село Максимівка. Саме це село, звідки росіяни рік тому гатили по Киселівці та знищили місцевий католицький храм.

Жителі Киселівки не назвали точну дату руйнування церкви, зазначаючи, що це було наприкінці березня минулого року. За інформацією ж настоятеля парафії святого Йосифа  в Миколаєва отця Олександра Рєпіна, храм було зруйновано 2 травня 2022 року.

Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у селі Киселівка Миколаївської області мав важливе значення для місцевої спільноти з самого його заснування. Село, раніше відоме як Поляцьке, було засновано у 30-х роках XIX століття переселенцями з Польщі, Литви та Білорусії, які змушені були шукати новий дім на чужій землі через царський указ. Починаючи з 1876 року, село змінило свою назву на Киселівка, можливо, на честь міністра державного майна Павла Кисельова. На той момент тут мешкало 558 осіб, а станом на 2020 рік, кількість мешканців перевищила 1200.

У 1852 році місцева графиня Целестина Панкратьєва збудувала філіальну муровану каплицю з титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Цей храм мав вигідне розташування на узвишші, завдяки чому його можна було добре побачити з різних куточків села. Біля храму розташовано діючий цвинтар.

Спочатку храм служив духовним потребам громади, проте в радянські часи, з приходом комуністичного режиму, храм був зачинений та перетворений на склад зерна. Пізніше, там знаходилась станція ремонту тракторів, що використовувалися в колгоспі неподалік. У 1991 році, з відновленням релігійних свобод після розпаду Радянського Союзу, до села прибули перші священники.

У 1992 році храм був повернутий вірянам, і розпочались ремонтні роботи. Відновленням займались місцеві жителі разом із священниками. Замість в’їзної брами були встановлені металеві двері, які нині лишаються лише на руїнах храму, а також були встановлені вікна. У 2010 році був зроблений капітальний ремонт. Інтер'єр храму був оздоблений гарними іконами, також було встановлено орган.

Обставини руйнування храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в селі Киселівка були вкрай складними та болісними. Мешканця села та фермера Сергія Каушана ми зустріли біля його будинку. Це єдина будівля в селі, яка уже фактично відбудована.

Окрім відновлення свого бізнесу він також допомагає місцевим жителям. Разом з односельчанами Сергій Каушан їздить у сусіднє село Максимівку та допомагає рятівникам ДСНС гасити пожежі у полях та селі, спричинені вибухами мін, які після себе залишили росіяни. 

Сергій Каушан розповів, що наприкінці березня Храм обстріляв російський танк. Танк вистрілив п'ять разів, збивши купол з хрестом та спричинивши значні пошкодження будівлі храму.

— Заходить звідти (південно-східна сторона села зі сторони Максимівки, - прим.) російський танк та починає бити ко костелу. Я навіть бачив та рахував. Перший раз у нижню праву сторону, другий — середина, третій — вверх по центрі у стіну, четвертий — збивають купол з хрестом, пристрілялись. А потім п’ятий контрольний вдарили звідти, розвернулись та поїхали, - розказує Сергій Каушан.

65-річна Марія Кляус, яку ми зустріли біля церкви, саме везла додому в баклажках питну воду — водопостачання у селі відсутнє. Вона шуткує: «Раніше тільки ми возили воду додому баклажками, тепер ми наче в Миколаєві». Як відомо, Миколаїв залишився без централізованого питного водопостачання у квітні 2022 року. 

Марія Кляус допомагала охороняти церкву. Вона розказує, що російський танк бив по храму посеред дня. 

— Вдень, серед білого дня. Чітко по храму. Спочатку купол, потім все це летіло далеко, до нас у двір навіть. Валялися такі касетні елементи зі стрічкою, і у нас навіть у хату залетіло, - розказала Марія Кляус.

Настоятель парафії святого Йосифа в Миколаєві, отець Олександр, підкреслює велике значення храму для села Киселівка та його історичну цінність. Цей храм був першим, що було збудовано у селі, та служив духовним потребам понад три тисячі вірян. Він став символом польського села, де мешкали поляки, литовці та білоруси, що жили взаємозв'язаними і дотримувалися традиційного родинного спілкування.

Після обстрілів у храмі Киселівки було знищено майже все. Вдалося врятувати частину ікон. Але головна ікона з зображенням Діви Марії, яка висіла навпроти центрального входу до церкви, не вціліла. Орган, який знаходився на другому поверсі храму, знищено. Встояла лише одна стіна, навколо якої планують будувати новий храм.

Щодо перспектив відновлення храму, отець Олександр висловив свою впевненість, що він буде відновлений. Плани передбачають залишити задню стіну церкви, яка вціліла від зруйнованої будівлі, та на її основі побудувати новий храм. 

— Я вірю, що в цьому році буде перемога, в наступному році ми плануємо разом з нашими друзями з Польщі відбудовувати. Але він не буде такий, як був раніше. Це неможливо. Парафіяни та уряд Польщі, до яких ми будемо звертатися. Ми плануємо задню стіну, яка не зруйнована, залишити. Вона буде такою стіною, до якої ми прив’яжемо новий храм. Я хочу залишити. І ці каміння, які є, бо вони насправді добрі, ми з них будемо будувати. Це добрий матеріал, - розказав отець Олександр Рєпін, настоятель парафії святого Йосифа в Миколаєві.

Текст і фото: Катерина Середа