Посттравматичний стресовий розлад: основні способи терапії

Посттравматичний стресовий розлад – патологія, яка часто розвивається на тлі раптових шокових подій. ПТСР здатне серйозно порушити звичний спосіб життя, розривати соціальні зв'язки. Але боротися з негативним станом потрібно навіть якщо доводиться звертатися до фахівців.

Терапевтична тактика проти ПТСР

Існує два способи лікування розладу. Перший і найдієвіший – психотерапія за умови компетентності спеціаліста. Для лікування лікар може використовувати кілька методик у комбінації чи одну з них.

Курс терапії часто становить щонайменше 2 місяців. Один сеанс має тривати не менше години. Кризовий психотерапевт допомагає пацієнтові відновити послідовність пережитих подій, заново відчути їх, навчитися приймати та надалі відпустити.

Лікар використовує один із методів.

• Когнітивно-поведінкова терапія. Дозволяє пацієнтові кардинально змінити спосіб мислення, відчути значні покращення.
• Техніка зіштовхування. У цьому випадку кризовий терапевт пропонує пацієнту спільно відвідати місце, в якому була шокова подія, спільно поглянути в обличчя страху і потім навчитися контролювати його.
• Когнітивна реструктуризація. Фахівець поступово виводить пацієнта на розмову про гнітючі думки і пережитий шок, плавно заперечує ці переживання і поступово допомагає замінити їх здоровішими.

Медикаментозне лікування

Якщо кризовий терапевт виявився безсилим перед ПТСР пацієнта, у хід йде лікарська терапія. Здебільшого пацієнту призначають антидепресанти. Вони інгібують зворотне захоплення серотоніну та норадреналіну. Ефект – покращення стану.

Профілактика ПТСР: чи можливо?

Навряд чи людина, яка живе в спокійних умовах, може думати про те, що має підготуватися до подій, що травмують. Здебільшого шокові ситуації здаються несправедливими, нелогічними, нелюдськими та необґрунтованими. Але є низка факторів, які виступають у ролі профілактичних проти ПТСР:

• загальний позитивний настрій людини, переживання найчастіше яскравих і позитивних емоцій;
• наявність позитивного підтримуючого середовища проживання і оточення: родичів, близьких людей, із якими можна регулярно ділитися як позитивними, і негативними емоціями;
• вміння знаходити позитивні моменти у будь-якому отриманому досвіді;
• ідентифікація себе як того, хто вижив і переможця, а не жертви в будь-якій життєвій ситуації;
• Постійно установка на вміння керувати емоціями, почуттями і ситуаціями, що виникають.

Не забувайте про те, що будь-які шокові події - це частина життя і спосіб набуття нехай і негативного, але все ж таки досвіду. Якщо самостійно впоратися з пережитими емоціями не виходить, не соромтеся звернутися до психотерапевта.

Джерело: darnitsa.ua