Один з керівників 'Квартал 95' Олександр Пікалов: Керівництву країни потрібно отримати від нас трошки ляпаса
- Роман Кравець, Ельдар Сарахман, Українська правда
-
•
-
13:30, 03 вересня, 2019
Олександр Пікалов знає Володимира Зеленського ще зі шкільних років.
Разом із Зеленським та командою "Кварталу" він пройшов шлях від КВН та безгрошів'я до слави у всеукраїнському масштабі.
Колись Пікалов був свідком на весіллі у президента та його першої леді та навіть посприяв їхньому знайомству.
— Вовчик навчався з Лєнкою в паралельних класах, я був трошки старший. Я позичив у Лєнки відеокасету, вже не пам'ятаю, який там був фільм. І кажу Володі: "На, підеш і віддаси". Він сходив – так і залишився, – зі сміхом пригадує актор.
Під час президентських виборів Пікалов був одним із тих "кварталівців", які не хотіли, щоб Зеленський балотувався у президенти.
Однак під час дебатів на "Олімпійському" він, як вірний друг, стояв поруч із Зеленським на одній сцені, підтримуючи його.
Після 100 днів президентства нового глави держави "Українська правда" записувала інтерв'ю з його другом просто в офісі студії "Квартал 95" у Києві.
Упродовж години ми поговорили з Пікаловим про життя "Кварталу" після відходу Зеленського, про стиль його управління, олігархів, корпоративи та новий політичний гумор.
"Зеленський – досить жорсткий керівник"
– Як вам живеться без Володимира Зеленського?
– По-різному. Десь важко, десь трошки легше. Ми звикли по-іншому працювати. Раніше ми працювали на фронтмена. Як у футболі – грали на одного нападника, а зараз їх 3-4. У нас зараз творчий пошук.
– Тобто у вас зараз невизначеність?
– Трошки є невизначеність. Але дуже гарні цифри переглядів. Ось нещодавно ми зняли концерт в Одесі у морпорту – зйомка була добра і концерт теж "крепенький" вийшов.
– Ми не зовсім розуміємо стиль управління Володимира Зеленського. Ви добре знаєте його як керівника – можете розповісти про те, як саме керує Зеленський? Це диктатор? Ліберал?
– Керівник він досить жорсткий. Жорстка людина – в першу чергу до себе, а потім дістається всім. Ви ж бачили декілька інтерв'ю, коли він встав, пішов, Баканову подзвонив… Йому дуже подобається, коли все відбувається так, як він того забажає.
– Тобто ці зустрічі з чиновниками за участі брутального Зеленського не були награні?
– Ні, не були. Це емоція, яка вирвалася, але там в цій емоції – він саме такий і є.
– Зараз художні керівники "95 кварталу" – це ви і Євген Кошовий. Після того, як Зеленський пішов, у вас почалася між собою боротьба за посади?
– А які посади? Іди і працюй! Як кажуть у футболістів: "Бери мяч и херячь". Так і в нас.
– Не боїтеся, що рейтинги можуть впасти без Зеленського?
– Раніше казали, що, якщо Зеленського нема, це все – крах, хана і так далі. Зараз побачили, що начебто не так і поганенько у нас виходить. Думаю, що наш прихильник залишиться і все буде добре.
Але нам потрібно ставати жорсткішими. І керівництву країни потрібно отримати від нас трошки ляпаса, щоб усе було по-чесному, щоб люди бачили, що ми не вилизуємо, а так само критикуємо.
– Справді будете жорсткіші?
– Так. Виходу нема, тільки бути жорсткими і, що важливо, бути зрозумілими.
– Зеленський сьогодні намагається якось впливати на ваш гумор?
– Після ефіру дзвонив (сміється). Поставив пару питань, що його турбували в нашому виступі. Але він не запитував щодо гумору – в бік його чи бік Богдана. Він запитав, чому немає джингла (Пісні "Каждый вечер-вечер наступает вдруг", якою зазвичай починається програма – УП). Суто технічні питання його цікавили.
– Тобто він подивився ефір на "плюсах", взяв слухавку…
– ...подзвонив Жені (Кошовому), сказав: "А чого там не так, там не так?".
– Відчитував?
– Трошки так, відслідковує. Ну, це ж наш спільний продукт.
– А ви загалом з президентом часто бачитеся?
– Я його бачив після інавгурації. І він в Покровську був на концерті. Ми спілкувалися хвилинку-дві. Хлопці, якщо якісь питання виникають, можуть до нього по запису в Офіс президента збігати.
Я великого запитання не мав, тому я так – смс-ку надсилав зі святом, з Днем незалежності, з Днем прапора.
– Перша леді, Олена Зеленська, далі працює у Кварталі?
– Вона працює в сусідньому кабінеті. Олена – моя колега, член нашої авторської групи.
– І зараз працює?
– Аякже! Ми зараз пишемо "Жіночий квартал", готуємо новий концерт.
– Олена змінилася після виборів?
– Я так розумію, що їм там складнувато, вони втомлюються. Дуже багато навколо пишуть, кажуть, кричать.
– І вона реагує на все це?
– Реагує, так.
"Порошенко і Кличко ображалися на наші жарти"
– Давайте поговоримо про роботу "95 кварталу". В новому "Кварталі" ви вийшли на сцену в образі керівника Офісу президента Андрія Богдана. Хто придумав цей номер?
– У нас є авторська група. У Вадіка (Перверзева, одного з авторів "Кварталу" – УП) з'явилася ідея, він розповів іншим, щось докинули, і таке вийшло. Це неповний номер, там друга частина – Володимир Олександрович мав виходити на сцену. Але вона вийшла слабшою за першу, і ми залишили лише шматочок для апетиту.
– Коли ми записували інтерв'ю із Зеленським, він розповідав, що ваші автори перед тим, як написати якусь мініатюру, сідають за комп'ютер і читають всі ЗМІ. Яку роботу треба зробити, щоб написати мініатюру?
– Зранку щодня читаємо. Аналіз страшний. Отака башка (показує руками на голову), тому що треба ж правильно проаналізувати. Я дивлюся 3-4 сайти, а потім роблю свою роботу.
– Тобто для того, щоб смішно жартувати, ви реально читаєте всі новини, аналітику?
– Так, так, аналітику, щоб бути на коні. Тому що у нас пару разів було, що ми в молоко стріляли, плутали факти. У нас був такий випадок неперевіреної інформації.
Є така співачка Наталі, яка співає "Ветер с моря дул". А є ще одна співачка з таким самим ім'ям і прізвищем. Вона прийшла на інтерв'ю в "Київ вечірній", а Валерка промоніторив іншу співачку.
Він ставить питання: "Ви ж із Владивостоку?". Вона: "Ні". "У вас же батько військовий". Вона: "Ні". Там 7 листів інформації, а все про іншу людину!
– Як ви з'ясовуєте, що жарт сподобається глядачу?
– У мене є чуйка, як у рибака. Скільки років уже пропрацювали…
– Гаразд, але у вас є якась перевірка на аудиторії?
– Нема. Треба робити зразу з півоберта й прямо на зйомку. Обкатки не може бути, тому що публіка різна. У нас є два концерти – один знімальний, а наступного дня не знімальний концерт, коли квитки дешевші, але немає зйомки.
І щоб ви розуміли – різні жарти по-різному заходять в перший і в другий день. Хоча два дні стоять поряд.
– У вас виникали проблеми з політиками через те, що ви над ними жартуєте?
– Конфліктів не було. Були претензії. Багатенько було претензій.
– Хто претензії висував і як це відбувалося?
– Кличко Віталій Володимирович, наприклад.
– Жені Кошовому?
– І Жені, і через мене. Ми з ним спілкувалися, він не дуже згоден з тим, що ми робимо. Азаров колись прийшов на концерт і не досидів до кінця. Встав і пішов. Він з таким лицем сидів серйозним, а потім встав і пішов.
– Порошенко на вас ображався?
– Так, ображався.
– Звідки ви знаєте?
– Передавали знайомі. Мені 43 роки, дуже багато і корпоративів, і днів народжень, і весіль. Я багато кого знаю.
– Зеленський зараз висловлював обурення через жарти про те, як йому на вухо щось постійно шепоче Богдан?
– Ні, не було такого. Хоча я думаю, що…
– Кольнуло його?
– Думаю, так, трошки кольнуло. Але "назвался груздем, полезай в кузов".
"Ми з Юлією Володимирівною танцювали, не те слово"
– Чим для вас корпоратив відрізняється від загального концерту?
– У мене був один товариш. Ми колись зробили номер, а він в цирку працює. І в нього номер з собачками. Він прийшов до нас репетирувати в номер – там як гуртожиток був. Він привів собачку, і одягає на неї костюмчик концертний. Я кажу: "Нащо ти вдягаєш костюмчик? У нас же репетиція". Він каже: "Без костюмчика вона відповідальності не відчуває" (посміхається).
Так і тут. Коли камери, в тебе відповідальності більше. А на корпоративах люди просто їдять. Але там зате веселіше, тому що більше імпровізуєш.
– Скільки коштує ваш корпоратив?
– По-різному, я не можу озвучувати цінову політику.
– Тоді назвіть найбільший ваш особистий гонорар?
– У нас завжди були колективи дуже великі. Ну, 3 тисячі доларів я заробляв, і 5 заробляв.
– За один вечір?
– Так, бували такі гонорари.
– Хто з представників влади вас запрошував на свої корпоративи?
– До війни хто нас тільки не запрошував!
– Янукович в тому числі?
– Звичайно. Нас не запрошували зазвичай ті, хто був при владі в той час. Ну, крім Януковича.
– В одному з інтерв'ю Зеленський розповідав, що ви з Юлією Тимошенкотанцювали на якомусь корпоративі. Це правда?
– Танцювали, не те слово! (сміється) Ми не раз танцювали з Юлією Володимирівною. До речі, у неї почуття гумору теж дуже в порядку. Там була смішна історія.
У неї була друга каденція прем'єр-міністра, і був новорічний корпоратив. Вони приймали бюджет, щось там добу сиділи. Холодно, і вони з корабля на бал, одразу на корпоратив. Ну, там 50 людей десь. Вони повинні були приїхати о 2 годині дня, а приїхали о 9 чи 10 вечора. І одразу тяп-ляп – і танцювати.
Юлія Володимирівна підійшла за кожний столик, потім підійшла до нас і каже: "Так хочеться танцювати!", а Стьопа (Казанін – актор студії "Квартал 95") їй каже: "Юліє Володимирівно, ходімо". Це була команда: Юлія Володимирівна встає, виходить танцювати, автоматично вийшли танцювати всі, хто був.
– Усі міністри?
– Так. І якийсь вийшов мужик, я вже не пам'ятаю хто, але він уже був у віці. Мужик дав собі добре, мав рожеві щоки. І він гопака погнав вприсядку. І в якийсь момент він присісти сів, а встати – спина схопила.
Він впав на чотири, підбігла охорона, почала його підіймати, він показує Юлії Володимирівні, що не може більше танцювати… Оце була істерика (сміється). Його під білі ручки винесли.
– Тимошенко як реагувала на це?
– Вона сміялася там, заливалася.
– Після початку війни вона також на корпоративи вас запрошувала?
– На корпоративи – ні. На концерт приходила. Тобто Юлія Володимирівна в порядку.
– Крім того, що ви проводите корпоративи політикам, ви також вели корпоративи олігархам...
– Звичайно. До речі, у Ріната Леонідовича ми жодного разу не працювали. Зате він був на заходах, де ми виступали.
– Ви з ним знайомі, про щось говорили?
– Ну, як? Він розуміє, хто ми, і ми розуміємо, хто він. А так взагалі не дуже.
– Пінчук?
– Із Пінчуком ми знайомі, тому що Леонід Данилович свого часу дуже позитивно до нас ставився. Не всі до нас ставилися так добре, як Леонід Данилович. Не скажу, що ми були гостями в його домі, ні. Але коли перетиналися, дуже навіть позитивно все було. Підходив, розмовляв завжди.
– Коломойський? Його ви точно знаєте.
– Його ми точно знаємо (посміхається).
– Він вам жарти не присилає?
– У нього почуття гумору таке, що не відразу зрозумієш, чи жартує він, чи ні. Але загалом я, мабуть, небагато про нього знаю.
"Я був проти того, щоб Зеленський йшов на вибори"
– Чи правда, що серіал "Слуга народу" знімався спеціально для того, щоб Зеленський пішов у президенти?
– Ні, це дурниці. Серіал починав зніматися як смішний серіал. Немає такого, що це була передвиборча кампанія. Просто так зійшлося, ось і все.
Це історії на кухні, саме про це говорять на кухні. "Взяти б їм усім руки повідламувати, розстріляти. От якби я був президентом…" Кожний же на себе приміряє.
У серіалі я нового нічого не побачив, все це чув мільйон разів від різних людей. У нас же, як кажуть у футболі: чому 40 мільйонів все знають, а 11 "бакланів" нічого не можуть зробити. Так і тут. Всі все розуміють, що має робити президент.
– Давайте по-іншому. Соціологи почали заміряти рейтинг Зеленського у 2016 році. Ви, напевно, були поруч з ним, коли він почав читати про це в новинах. Як він тоді реагував?
– Ми якось з гумором це сприймали. А потім… В кожному жарті є доля правди. Якось воно й пішло.
– Але він дивувався? Може, йому це подобалося?
– Я думаю, подобалося. Це головний менеджер країни, перш за все. Це величезна відповідальність, але ж це вибір такої кількості людей.
– Як Зеленський приймав рішення, що треба піти на президентські вибори?
– Я, якщо чесно, був проти.
– Давайте згадаємо. Він приходить і каже: "Я йду в президенти". Як це виглядало?
– Він же дорослий чоловік. Він зі мною точно не радився. Були такі речі: "А що, якщо буде так?". Я по-своєму це бачив. Для мене взагалі політика така зараза брудна, я більше хвилююся.
Людям, які в політиці, я не вірю. Я боюся, щоб його не обманули. Тому що початок його каденції саботувало стільки людей, працювати не давали...
– Добре, але в Зеленського не було ніякої розмови зі своїм колективом? Умовно: "Я йду в президенти".
– Інформація з'явилася, що вже все.
– Ви дізналися про це з новин?
– Ми були в турі. Воно було хіхі-хаха, йде, не йде. Не знаю, чи сам він прийняв рішення, чи з Лєною це обговорював, чи зі своїм політичним колом. Але ми були в турі в цей час. І коли він уже записав звернення до народу, що він іде, це було в турі.
– Тобто коли він записував це звернення, тільки тоді ви й дізналися?
– Так, 100% ми дізналися звідти.
– Як його політичне оточення формувалося, ви розумієте?
– Ні. Є пару людей, яких я добре знаю. Є ті, яких взагалі не знаю.
– А як Богдан виник в його оточенні?
– Я не знаю.
– Ви його знали до цього?
– Ми перетиналися, він юрист хороший. А тут хороші спеціалісти худо-бідно завжди десь перетинаються. У якихось знайомих він якісь справи вів… Я багатьох так людей знаю.
– Зеленський – дуже командна людина, та мало хто розуміє, як Андрій Богдан став настільки близьким до нього.
– Бачиш, у кожного є своя лінія, крім того, що ми спілкуємося в колективі. Я, наприклад, захоплююся мотоциклами, і в мене є коло спілкування мотоциклістів, яких зовсім не знає ніхто з моїх друзів, з моїх співкварталівців. Його цікавило інше завжди, політика його теж цікавила.
– Ви не переживаєте, що, нашіптучуючи на вухо, оточення може управляти президентом?
– Мені здається, що йому дуже складно нав'язати чужу думку. Я дуже багато років знаю Володимира Олександровича. Я навіть скажу – нав'язати думку йому практично неможливо.
Перехитрити можуть, можуть обманути. Але нав'язати – ні.
"Перевірка владою – це ж найстрашніша перевірка"
– Ви не боїтеся, що "95 квартал" тепер будуть сприймати дуже політизовано? Що ви прив'язані до успіху Зеленського?
– Так, я хвилююся з цього приводу. Але вже так сталося. Нехай буде хорошим президентом, і все буде добре.
– Навіть після президентських виборів "кварталівці" у відкриту агітували за Зеленського і його партію. Наприклад, автор і ведучий Валерій Жидков випустив програму "Демократія". Ви її бачили?
– Звичайно.
– Вам не здавалося, що Жидков якось підмочував всіх, а про Зеленського говорив виключно по-доброму?
– Це суб'єктивна думка людини. Він так це бачив.
– Але так ви самі себе заганяєте в політичну яму.
– Валері це подобається. Те, що він говорив, він дійсно те й думає. Мені дещо не подобається. Не скажу, що все мені там не подобалося, там теж є щось цікаве. Цікава подача. Я не зміг би таке виписати, це його склад, він такий є, він так мислить, так бачить.
– Тоді ви можете назвати одну свою претензію до Зеленського як до чинного президента?
– (Замислюється) Я ще не можу поки сформулювати. Я серйозно кажу. Я хочу дочекатися перших законів, дочекатися всього обіцяного. Хочу дочекатися посадок. Хочу подивитися.
– Якщо Зеленський почне робити помилки, з якими ви не будете згодні, ви будете казати йому про це?
– Звичайно.
– І ваші колеги так само заряджені?
– Я думаю, так.
– Він буде сприймати ваші зауваження?
– Хотілося б. Я не знаю, як це буде. Перевірка владою – це ж найстрашніша перевірка. Тому що популярність і фінансове благополуччя, і народна любов у нього була й до цього. А такої влади, звичайно, не було.
– Ви можете гостро і смішно пожартувати над Зеленським?
– Зараз ні. Я не розумію, в який бік іще. Я все аналізую.
– Стрьомно?
– Ні, не стрьомно. Підґрунтя немає. Все, що на сьогоднішній момент не влаштовувало, ми все сказали у концерті.
Роман Кравець, Ельдар Сарахман, Українська правда