Заява мовного обмудсмена Монахової може бути пов'язана із намірами «Слуги народу» переглянути закон про державну мову – експерти

За понад 9 місяців після того, як набув чинності закон про державну мову, немає кому контролювати виконання його норм. Мовний омбудсмен Тетяна Монахова 24 квітня заявила про своє бажання звільнитися з посади. Раніше закон критикували депутати від «Слуги народу». Експерти припускають, що тут є зв’язок. Але достеменна відповідь на це запитання буде зрозуміла з того, як швидко і на кого Кабінет міністрів замінить Монахову, кажуть вони.

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» ухвалила Верховна Рада попереднього, восьмого скликання наприкінці своєї каденції. Документ говорить, що громадянин України має право отримати усі державні та муніципальні послуги українською мовою, а також містить перелік комерційних послуг, які мають надаватися українською. Законодавці також визначили перелік посадовців, які зобов’язані володіти державною мовою. Контролювати ж дотримання норм має уповноважений із захисту державної мови.

Закон набув чинності 16 липня 2019 року. Після цього почалися перипетії навколо посади мовного омбудсмена. Комісія від уповноваженого Верховної Ради з прав людини висунула на цю посаду співавтора мовного закону – Тараса Креміня, народного депутата восьмого скликання від «Народного фронту». Міністерство культури молоді і спорту – Тетяну Монахову, завідувачку кафедри журналістики Чорноморського національного університету імені Петра Могили.

Утім, Кабінет міністрів під проводом прем'єра Олексія Гончарука надав перевагу кандидатці від Мінкульту. Про це у коментарі Радіо Свобода нагадує співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда. Тепер, на його думку, побоювання виправдалися.

Тетяна Монахова у своєму інтерв’ю виданню Оpinion визнає, що протягом майже пів року так і не змогла створити Секретаріат уповноваженого – офіс приблизно з 50 людей, необхідний для повноцінної роботи. Відтак, мовний омбудсмен не отримала жодного фінансування. Пояснюючи невдачу, Монахова говорить про Кабінет міністрів, «відсутність політичної волі», та про те, що «в законі не прописано, що секретаріат є юридичною особою».

Тетяна Монахова протягом часу перебування на посаді не лише не реагувала на порушення закону про мову, але й публічно не заявляла про проблеми зі створенням Секретаріату уповноваженого. Натомість вона про заговорила про недоліки закону про мову після того, як депутат від фракції «Слуга народу» Максим Бужанський вніс до парламенту законопроєкт про скасування цього закону. На це у розмові з Радіо Свобода звертає увагу експерт з питань мовної політики Тарас Марусик. Він припускає, що такі дії могли бути скоординованими.

— Можливо вона і хотіла запустити Секретаріат, але побачила, що вона не отримала тієї підтримки, особливо після відставки Бородянського, на яку вона розраховувала. І вона опинилася в ситуації, коли сама нічого не могла зробити, і ніхто не допоміг їй. Це смішно чути, що треба вносити зміни в закон, бо там не передбачено, як створювати Секретаріат. Цей закон і не мусить такого передбачувати. Для цього є постанови Кабміну й інші підзаконні акти. Тобто вона мала достатньо часу, щоб вирішити це питання, як запустити Секретаріат. Я гадаю, що це головотяпство, плюс саботаж закону колом президента Зеленського і всією монобільшістю. На цей момент маємо закон, маємо статті, які вже чинні, зокрема, про рекламу, і бачимо як вони порушуються. Закон порушується, а реакції немає. Але ж Монахова ще чинна уповноважена, – зауважує експерт.

Мовна політика – поняття значно ширше за фінансування Секретаріату уповноваженого. Сюди можна зарахувати і фінансування наукових установ, зокрема, Національної академії наук, а також створення енциклопедій, підручників, науково-популярних видань. Тому державний бюджет України свідчить про те, що у 2020 році мовна політика не є в пріоритеті, принаймні для парламентської більшості, розмірковує у коментарі для Радіо Свобода співавтор закону про мову Тарас Кремінь.

— Не забуваймо про те, що у нас парламентсько-президентська республіка. Сьогоднішній склад парламентського комітету мав би відреагувати на це, бо постає запитання: чому виникла така ситуація? Чи не є це спланованою акцією з дискредитації мовної політики і мовного закону в Україні? Чи це продовження нечіткої мовної політики, чи це спланована акція? Тут відповідь мають дати відповідь і парламентський комітет, і Міністерство культури. Мені здається, що Тетяна Монахова стала заручницею чужих політичних ігрищ, які можуть вдарити і по ній особисто, і по мовній політиці в Україні, – каже колишній народний депутат.

Усі заяви про неможливість запуску роботи Секретаріату уповноваженого з захисту державної мови через ніби то недоліки закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Тарас Кремінь відкидає.

Раніше голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, член фракції «Слуга народу» Олександр Ткаченко заявляв, що ухвалення мовного закону створило багато ризиків для суспільства в цілому і для нових депутатів, зокрема.

— Щодо цього мовного закону є питання. Наприклад, штрафи за використання мови у сфері послуг, – сказав він.

За словами Ткаченка, народні депутати на базі парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики почали підготовку до національного круглого столу з мовного питання. Утім, нині ця робота призупинилася через карантин запроваджений через Covid-19.

Дмитро Баркар, Радіо Свобода