Традиції святкування Святвечора на Миколаївщині

У Святвечір, напередодні Різдва Христового, за давніми добрими звичаями вся родина збирається за святковим столом. Це час особливий — веселий і чарівний, насичений безліччю прикмет і обрядів, що передаються з покоління в покоління. Сьогодні наша розповідь про самобутні та яскраві традиції святкування Святого Вечора на Миколаївщині: які особливості святкування в різних куточках нашої області зуміли зберегти земляки для нащадків.

Головні хатні символи Різдва

Напередодні свята домівку ретельно прибирали та прикрашали. 6 січня ввечері, з появою першої зірки, господар до хати заносив Дідух — останній обжинковий сніп, до якого додавали колоски різних злаків, квіти, цілющі трави, обертали обереговим рушником, вишитим власноруч або кимось із родичів. Це слово в перекладі зі старослов’янської означає «дух предків» і символізує родоначальника сім’ї — Діда. А розташування його в хаті — на покуті — уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників і покровителів будинку. Дідух привносив у життя родини мир і добробут, асоціювався зі святим відродженням усього живого, адже сам Ісус народився в стайні: маленький лежав у яселках, вкритих духмяним сіном. До речі, традиція на Різдво встеляти сіном хатню підлогу дійшла й до наших днів.

На Баштанщині, за спогадами 94-річної жительки села Добра Криниця Марії Єгорівни Недбайло, прийнято було розтрушувати по хаті сіно, зібране влітку на Трійцю. На третій день Різдва, на сході сонця молоді неодружені парубки ходили селом, будили хазяїв, забирали сіно, яким була встелена домівка та спалювали його за воротами обійстя. Вважалося, що у такий спосіб родинна домівка очищується від усього поганого.

Старожили Миколаївщини зберегли й найменші деталі прикрашення Дідуха. На Веселинівщині, за розповіддю жительки села Староолексіївка Нелі Іванівни Апостол, до великого Дідуха додають ще сім маленьких снопиків, перев’язаних стрічками, які ставлять на покуті столу. А Ганна Юріївна Щербан, що живе в селі Інгулка Баштанського району, каже, що в них на радість дітлахам прийнято «розцяцьковувати» Дідух цукерками, різнокольоровими стрічками та іншими прикрасами. На Врадіївщині із соломи до різдвяних свят виготовляли також і оберегові павуки, що символізували зв’язок із померлими родичами-охоронцями родини.

Накриваємо Святий стіл

Перед тим, як накривати святвечірній стіл дванадцятьма пісними стравами, по кутах кладуть оберегові часник і свячений мак, запалюють свічку. В Інгулці Баштанського району та на Веселинівщині є звичай притрушувати сіном також і святковий стіл. У Староолексіївці, крім часнику, традиційно клали на стіл пару зв’язаних ложок, щоби люди були в парі. За столом не можна сваритися, тож люди намагалися заздалегідь помиритися з усіма кривдниками, віддати всі борги. У гості цього вечора не ходять. Якщо хтось і нагодився, його обов’язково запрошують до столу, бо вірили, що цей гість є благословенним і принесе в дім щастя та добробут. Серед обов’язкових страв святвечірнього столу — кутя, узвар і калач, який зазвичай присипають грудочкою солі та прикрашають свічкою. На Доманівщині калач кладуть посеред столу на сіно, заготовлене з літа, а першою куштують кутю, приготовлену з ретельно перебраної чистої пшениці. ЇЇ відварюють, змішують із товченим маком, підсмаженими горіхами, додають цукор, мед або халву. На Баштанщині для куті використовують пшеницю, ячмінь або інше зерно, додають за смаком мед, горіхи, родзинки, насіння соняшника, заправляють узваром.

Традиції Святої трапези

Господар відчиняє двері оселі, виходить на вулицю й поіменно запрошує душі померлих родичів до Святої вечері. Після запалення свічки та молитви, він бере трохи куті й годує птицю та худобу, аби не хворіли та добре неслися. На Кривоозерщині є звичай, за яким господиня знімає верхній шар із куті, передає господарю, а той годує нею птицю та домашніх тварин. Жителі Новобузького району, за словами уродженця села Миролюбівка Володимира Володимировича Швеця, за святвечірній стіл не сідають, доки не зійде перша зірка, а також не буде нагодована вся худоба. Господар три рази каже слова: «Морозе-морозенку, іди до нас кутю їсти! Чи йди, чи не йди, а нам шкоди не роби!» Серед дванадцяти обов’язкових страв: борщ із «вушками», грибна юшка, вареники з різним начинням, але без м’яса, голубці, мариновані оселедці, заливна риба, тушкована капуста, квасоля та горохове пюре, пампушки та узвар. На стіл також ставили тарілку з бобами та монетками, щоби рік був урожайний і багатий.

Мешканка села Зелений Яр Клавдія Миколаївна Надежко розповідає про те, що в деяких родинах на Святвечір прийнято було по черзі ховатися під столом, імітуючи квоктання курки-квочки: щоби курчат було багато, щоби велася у дворі птиця, неслися яйця. У Ново-Сергіївці Баштанського району на стіл ставлять капусняк, заправлений олією і пшоном, пісний борщ із рибою або грибами, вареники з капустою та картоплею, млинці або пампушки, пироги з капустою, грибами, картоплею, голубці з овочами і крупами, різноманітні каші: пшону, гречану, горохову або кукурудзяну. Врадіївщина цього вечора смакує вареники, голубці з капустяним та виноградним листям, холодець із риби та жарену рибу, паштет із вареної квасолі, заправлений смаженою цибулею та часником, пампушки з часником.

Вважається, що напередодні Різдва душі померлих приходять на гостину, тому вечеряють тихо, спокійно, щоби не налякати їх. На стіл прийнято ставити зайвий посуд для предків, на ніч нічого зі столу не прибирати. На Веселинівщині на столі ставиться окремий посуд для недавно померлих родичів, перед вечерею читають молитву. Перед тим, як сісти за стіл, зі стільця обов’язково здувають пил, щоби випадково «не сісти на душу, яка прийшла в гості». Після вечері знову моляться за померлих та приговорюють їм: «Ідіть до себе», залишають їжу на всю ніч на столі. У Ново-Сергіївці Баштанського району прийнято залишати частування — кутю та узвар на вікні.

На Святвечір дітки зі словами: «Просили батько, просили мати і я прошу» носили вечерю — кутю та калач — близьким родичам: бабусям і дідусям, хрещеним батькам. Для дітлахів це було радісне та довгоочікуване дійство, адже за вечерю вони отримували безліч подарунків: солодощі та різноманітні смаколики, гроші та подарунки.

Святвечір — початок веселих і гостинних Різдвяних свят! Зберігаймо та шануймо традиції пращурів. Веселого Різдва!

Миколаївський обласний центр народної творчості