Мовний омбудсмен Тарас Кремінь: Динаміка переходу на українську – унікальна

Мовний омбудсмен Тарас Кремінь обіймає свою посаду з липня 2020 року і, як сам зізнавався, йому довелося розбудовувати установу з нуля. Колишній народний депутат «Народного фронту» сам є одним з авторів останньої редакції закону про мови, яку хтось називав «драконівською», хтось – давно назрілою і навіть надто компромісною через тривале запровадження багатьох положень. Але пристосовуватися до нових реалій довелося всім, і якраз відомство Кременя слідкує за тим, аби українізація мовного середовища тривала безперервними темпами.

Війна, звісно, сплутала плани і в цій сфері, причому не завжди у негативному сенсі. Сам факт такого безпардонного та жорстокого вторгнення спонукав багатьох раніше переважно російськомовних українців добровільно відмовитись від мови, яка асоціюється з окупантом. А численні переселенці, які раніше ніколи не бували на Західній Україні, з нового боку відкрили для себе державну мову в традиційно україномовному ореолі. 

В інтерв’ю «Главкому» уповноважений з питань захисту державної мови розповідає, як війна вплинула на мовні процеси, як сфера обслуговування переживає перехід на українську, скільки штрафів виписано порушникам (спойлер – небагато) та прирівнює судовий позов харківського мера Ігоря Терехова проти омбудсмена до позову проти всієї держави.

Як війна змінила роботу вашого Офісу? Бо тільки, здавалося б, ви налагодили роботу та вступили в дію нові мовні правила, як почався хаос – мільйони переселенців, релокований бізнес, проблеми у роботі навчальних закладів, ЗМІ, судів. Тобто якраз у тих сферах, які ви маєте контролювати.

24 лютого частина наших співробітників вийшла на роботу, і наше завдання полягало в тому, аби максимально перемістити наше комп’ютерне обладнання, особові справи, документацію у безпечні місця. Звісно, думали, перш за все, аби наші співробітники перебували у безпеці. Частина з них пішла до військкоматів, п’ятеро перебувають сьогодні в лавах ЗСУ.

Одним з перших кроків було наше залучення до загальнонаціональної кампанії з закликом до світової спільноти підтримати Україну всілякою допомогою – гуманітарною, військовою… Особисто я звернувся до своїх колег – керівників європейських мовних інституцій, переважна частина яких співпрацює з європейськими урядами, з тим, аби надавати нашій країні цю допомогу. 21 березня минулого року нас прийняли до Європейської федерації мовних інституцій, які почали максимально допомагати українським громадянам, що тимчасово опинилися за кордоном.

Друге завдання – збирання фактів лінгвоциду на окупованих територіях. Таких прикладів у нас достатньо, ми їх опрацьовували і передавали до правозахисних організацій і правоохоронних структур. Лінгвоцид – один з елементів геноциду проти українського народу, який засуджено в переважній більшості парламентів Європи і світу.

Третє – продовження контролю в цих умовах мовного законодавства. І ми побачили кардинальні зміни в частині переходу громадян на українську мову і відмови від інших. Це є результатом роботи різних груп, які наполягали на вилученні російської мови з освітнього процесу у школах, вилученні творів російських письменників із програми зарубіжної літератури. У нас відбувалися зустрічі з лідерами українських церков, парламентськими комітетами, комунікація на рівні Кабміну.

Так у вас скоро поле для роботи завершиться, якщо всі свідомо перейдуть на українську.

Дехто так і вважає, але насправді ми сьогодні вийшли трохи на інший рівень роботи. Бо у когось, мабуть, складалося враження, що ми тільки критикуємо та шукаємо причини, але водночас ми проводимо широку інформаційну кампанію. Минулого непростого року у нас було дві хвилі імплементації мовного законодавства. З 16 січня 2022 року набула чинності стаття, яка передбачає обов’язковість друку газет українською, а в місцях їхнього розповсюдження не менше 50% накладу видань повинно бути українською. З 16 липня минулого року набула чинності стаття щодо обов’язковості української мови в Інтернеті – йдеться про стартові сторінки видань та інтернет-магазинів. Разом із тим, за статтею Кодексу про адміністративні правопорушення, ми отримали можливість накладати санкції у вигляді попереджень або штрафів на злісних порушників. Було важливо підготуватися до цих хвиль і надати широку розгорнуту інформацію, як треба бути готовими до них.

Аби порушень було менше, я з початку повномасштабного вторгнення ініціював створення мережі курсів з безкоштовного опанування української мови. Зараз ми маємо близько 450 мовних локацій в кожній області, окрім окупованих територій. Вони пропонують усім охочим, зокрема, внутрішньо переміщеним особам, опанувати мову та бути максимально інтегрованими до україномовного середовища. Бо мусимо визнати, що мешканці окремих міст і містечок Півдня та Сходу недостатньо володіли українською, але, опинившись в західних областях, потрапили до україномовного середовища і для кращої адаптації ці курси стали їм у пригоді. Це допомогло в тому, що динаміка переходу на українську стала такою унікальною та домінуючою за всі роки незалежності.

Як цю динаміку вимірювати? Ви ж не стоїте з лічильником слів над кожним?

Ми це помітили за результатами низки соціологічних досліджень, а також за результатами спільного дослідження з Державною службою якості освіти. Вона протягом весни-літа спілкувалася зі школярами, їхніми батьками та учителями в кожній області України і з’ясувала, наскільки ті використовують українську під час освітнього процесу, а також в позанавчальний період часу. Динаміка, яку ми побачили, нас надихала і минулого року була розроблена низка обласних програм розвитку української мови – вони ухвалені керівництвом Одещини, Закарпаття, Львівщини, Житомирщини та інших областей та територіальних громад.

А наскільки ці навчальні курси взагалі користуються популярністю? Чи люди впевнені, що і так якось порозуміються на ламаній українській, яку, принаймні, регулярно чують по телебаченню? Це ж не англомовне і навіть не польськомовне середовище.  

У різних куточках України інтерес до курсів є абсолютно різним. Скажімо, в Хустській громаді Закарпатської області була своя місцева програма, зважаючи на достатню кількість внутрішньо переміщених осіб. Там був з десяток хвиль та груп, до яких були включені громадяни з різних куточків України. Це залежить і від можливостей самої громади, вчителів і викладачів. У Коломиї на Івано-Франківщині, наприклад, такі мовні курси проводив уродженець Луганщини Артур Пройдаков, який кілька років тому став переможцем українського етапу міжнародного конкурсу Global Teacher Prize. Громадська організація «Єдині» провела вже дев’яту хвилю безкоштовних мовних курсів, які є дистанційними та охоплюють абсолютно різні категорії громадян. І люди йдуть на ці курси – ми не маємо поточної статистики, але в нашому річному звіті, який вийде до 1 травня, всі ці дані будуть враховані.

«В «Уклоні» пообіцяли відключати від своїх сервісів водіїв, що не володіють українською»

Ви навели приклад Закарпаття, але там популярною є не стільки російська мова, а й інша сусідня…

На Закарпатті виріс рівень володіння українською за останні роки. Це я пов’язую, зокрема, з новим законом про мови й рекомендаціями Венеційської комісії, а також з появою обласної програми, яка була одноголосно затверджена на сесії облради наприкінці минулого року. І тепер ми не говоримо про область, а лише про окремі заклади освіти, де треба докласти організаційних зусиль, аби підвищити рівень володіння українською мовою.

Спекуляції на мовну тему в цьому регіоні тривають? Бо там і зовнішнє їх підживлення, і місцеві політики, які періодично підіймають тему прав меншин. Чи з війною все це затихло?

Чим ефективніше працюють різні державні органи, тим більше виникає спекуляцій. Навіть сама поява уповноваженого з захисту державної мови була предметом баталій політичних сил. Мене називали шпрехенфюрером, а мій секретаріат – мовним патрулем, який ночами ледь не язики вирізає за російську мову. Картинка змінилася, але підходи таких психологічних операцій, якими намагаються розсварити Україну з нашими сусідами, не змінилися. Угорці Закарпаття – громадяни України, які сьогодні і в лавах Збройних сил, і в поліції, і в закладах освіти, і в органах місцевого самоврядування докладають зусиль для консолідації своєї громади. Але питання рівня володіння українською мовою – це конституційний обов’язок.

Ви на початку таку ідеалістичну картину намалювали. Але які сфери гірше за інших підлаштувалися під нові мовні правила і є найпроблемнішими?

Минулого року ми мали чимало клопотів, пов’язаних з українською в Інтернеті. Це стосувалося інтернет-магазинів, які в силу різних причин з боку власників, не могли належним чином підготуватися до 16 липня. Хтось виїхав за кордон, хтось не мав фінансової можливості підтримувати ці сайти, програмісти не були достатньо мотивовані виконувати цю роботу. Це стосувалося і окремих інтернет-видань, що не мали стартової сторінки українською мовою. Але наша інформаційна кампанія і робота з конкретними порушниками дала непогані результати – не менше 50% порушень були усунуті.

Нашому виданню, яке одним з перших ще у 2015 році перейшло на українську, теж було направлено від вас листа через те, що ми іноді публікуємо думки сторонніх авторів мовою оригіналу. Це теж вважається таким суттєвим порушенням?

Це були рекомендації – що і блоги, і матеріали іншого характеру мають публікуватися державною мовою. Щодо друкованих видань, то поки нова норма мовного законодавства стосується видань загальнодержавного значення, а для регіональних вона набуває чинності пізніше.

А до вас не звертаються з такими зрозумілими проханнями, що «часи зараз важкі» і давайте закриємо очі на певні порушення?

Звичайно, трапляється так, що просять розглянути можливість не застосовувати санкції. Ми чудово розуміємо, що в умовах війни в кожній редакції різних інтернет-видань склалася різна ситуація. Звісно, ми йдемо назустріч і визначаємо терміни, протягом яких недоліки будуть усунуті. Але коли немає ані відповіді, ані реагування на наші попередження, а починають відхрещуватися, що то не їхня адреса, або не беруть наш лист-звернення на пошті, то починаємо діяти через інші органи – зокрема, виконавчу службу. 

ЗМІ читають регулярно далеко не всі, а от сферою обслуговування користуються всі. Там вже все гаразд, якщо основні претензії у вас до інтернету?

Протягом 2020 року лякали, що 30 стаття, яка набула чинності 16 січня 2021 року, може знищити малий та середній бізнес. Тоді був наш перший досвід проведення широкої інформаційної кампанії, коли ми зустрілися з членами Європейської бізнес-асоціації, Американської торгівельної палати, Торгово-промислової палати України, власниками найбільшої мережі супермаркетів і пояснювали важливість і необхідність обслуговування українською. Були організовані курси, засідання колективів, де роз’яснювалися основні новели закону, випустили низку відеороликів із закликом спілкуватись українською, які транслювалися і в громадському транспорті, і на телебаченні. Тому всі застереження «п’ятої колони» були нівельовані, хоча новина про вступ цієї норми в дію була в топі після виборів в США і виступу президента Зеленського. Така от подія державного масштабу, але зараз, куди б ви не зайшли, з вами спілкуються українською, а у сфері обслуговування словниковий запас має бути мінімальним – від слів «добрий день» до «дякую» і «до побачення».

У релокованого бізнесу, скажімо, з Маріуполя чи Харкова, такі проблеми виникали?

Якщо вони й трапляються, то не є системними, а поодинокими, та вирішуються на місці. Якщо ви вважаєте, що ваші мовні права порушуються – чи то у сфері обслуговування, чи на транспорті, – попередьте іншу сторону, що вона порушує ваші права. Якщо таких змін не відбувається, звертайтеся до адміністрації закладу або потім вже до нас. Цей приклад захисту своїх прав на базовому рівні дає досить непогані результати.

Зараз люди починають до вас активніше звертатися щодо захисту своїх мовних прав? Чи навпаки потік скарг спадає? Як би ви оцінили динаміку звернень?

Кількість не зменшилася. Хоча б тому, що фактично кожного року, починаючи з 2019-го, кожні пів року набирає чинності та чи інша стаття закону про мови. Відповідно вона впливає на хвилю тих чи інших звернень. Скажімо, стосовно друкованих ЗМІ ми мали кількасот звернень, щодо сфери обслуговування – напевно, три-чотири сотні за перші місяць-два. І загалом протягом минулого року ця кількість була приблизно такою, як у 2021-му. Очевидно, що така динаміка зберігатиметься і цього року.

Є проблеми, які вирішились чи ні, але підвищився рівень національної самосвідомості. Рівень довіри до нашої інституції, зокрема, відповідає кількості звернень, які надходять. Це стосується питань працевлаштування, освітнього процесу в університетах, публічних виступів представників місцевого самоврядування. Є судові позови, від яких нікуди не подітися, але ми тримаємо свою позицію.

А як ви потім відстежуєте, як змінилась ситуація? Чи стали в якомусь ресторані обслуговувати українською чи ні?

Ми все-таки займаємося не ресторанами, а сферами. Якщо подивитися навіть на ситуацію  проведення держконтролю у закладах освіти Берегівського району Закарпаття, то ситуація змінилася. Почали підводити у відповідність до мовного закону навчальні освітні програми, змінювати вивіски, директори долучилися до складання іспитів на рівень володіння державною мовою, хоча з цим були проблеми. Тобто динаміка поліпшення мовної ситуації є значно кращою.

Що стосується окремих закладів (ресторанів, клубів, тренажерних залів), то ми їм даємо час на виправлення. А якщо протягом 30 днів ситуація не змінюється і нам не надають документів щодо її приведення у відповідність до закону, ми проводимо інші заходи і вже можемо накладати санкції.

Таксистам ви, мабуть, як найконсервативнішій верстві у сфері обслуговування, навіть окремий пресреліз присвятили. Їх важче за все «перевиховати»? 

Ми проводили держконтроль стосовно окремих онлайн-сервісів – «Уклону» та «Уберу» та з’ясували принципи їхньої роботи. Їхні власники зацікавлені в тому, аби найняті водії дотримувалися мовного законодавства. Тому ми їм надали роз’яснення, а вони підвищили контроль за застосуванням державної мови своїми водіями. Якщо будуть інші звернення, то будемо далі допомагати один одному. У компанії «Уклон» сказали, що просто будуть вимикати від своїх сервісів таких водіїв. У кожному епізоді з кожною установою у нас своя  співпраця.

«Нездатність директора школи забезпечити освітній процес українською може призвести до звільнення»

Під час війни керівництво різних регіонів, а також директори шкіл по-своєму визначають міру лояльності до учнів-переселенців, які не завжди переходять на українську. Іноді це призводить до непорозумінь та конфліктів, найбільш гучним з яких стала історія у львівській школі, коли на вчительку нібито почало тиснути керівництво за те, що вона просила хлопчика-переселенця розмовляти державною мовою. Чи є у вас рекомендації, як можна було б уніфікувати цей підхід, аби він був комфортним і для учнів, і для вчителів?

На львівський епізод була оперативна реакція з боку керівництва міського управління освіти, і я завдячую їм за це. Вони провели роботу і з вчителями, і з директором школи та вкотре наголосили на неможливості дискримінації здобувача освіти за мовною ознакою. Якщо такі випадки, як вищезгаданий, і трапляються, то ми чітко комунікуємо з місцевою владою та розбираємося в ситуації. Відповідальним за дотримання мовного законодавства є і керівник закладу освіти, і його засновник. Якщо ми говоримо про конкретних вчителів і нездатність директора забезпечити освітній процес українською, звичайно, ми ініціюємо звільнення або попередження чи догану такому директору. Є випадки, коли керівники закладів йдуть назустріч і самі нейтралізують проблему на самому початку. Так, минулого тижня в Київському торговельно-економічному університеті одна з доценток почала принижувати своїх студентів і доводити, що може розмовляти тією мовою, якою захоче. Одразу адміністрацією було прийнято рішення розірвати з нею трудові відносини.

Є університети, які йдуть на випередження. Так, Харківський університет ім. Каразіна запровадив посаду мовного омбудсмена, яким став завідувач кафедри української мови. Києво-Могилянська академія взагалі заборонила використання російської мови у своїх стінах внутрішнім документом. Тим самим вони хочуть витиснути недержавну мову та збільшити присутність української. Це був елемент корпоративного рішення, дуже важливий для здобувачів освіти.

Ви закликали всі вузи перейняти досвід Могилянки. Якась реакція була?

В Національній музичній академії України ім. Чайковського заборонили викладання російською мовою освітніх компонентів та їхніх складових. А в Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. Ушинського збираються обрати уповноваженого із захисту державної мови, але з числа студентів. Можливо, таких учбових закладів і більше, вони мені не звітують.

Ви зараз кажете про санкції до тих, хто не в змозі забезпечити освітній процес українською. Але у львівському випадку тиск був якраз на вчительку, яка завзято домагалася дотримання законодавства.

У масштабах України таких прикладів мінімум – це одиниці. Звичайно, вони набувають інформаційного розголосу, але починати треба від учителя, від директора, засновника закладу освіти. Міністерство у такому випадку формує державно-освітню політику і воно категорично підтримує чинне законодавство. Але якщо директор не в змозі навести лад у своєму закладі освіти, то, звичайно, виникають запитання.

Зрозумійте правильно: в Україні ми ніколи не зустрічалися з такою внутрішньою кризовою ситуацією, коли сотні тисяч внутрішньо переміщених здобувачів освіти опинилися в інших регіонах, зокрема, і в іншому мовному середовищі. Або подивіться, скільки наших дітей перебуває за кордоном, де очевидно їхні мовні права можуть порушуватися. Хоча, скажімо, в Польщі, в країнах Балтії та інших для наших дітей створюються якнайкращі умови. Збільшена чисельність класів, йде додаткове фінансування на закупівлю підручників, спрощена система нострифікації (процедура визнання іноземних документів про освіту) для наших учителів за кордоном. Я вже не кажу про всі інші речі – соціальну допомогу і та іншу підтримку.

До вашого Офісу часто звертаються переселенці чи взагалі російськомовні, які вважають що їхні права порушуються необґрунтовано?

Звичайно, до нас можуть звертатися всі. Трапляється це нечасто, але якщо ми в змозі вирішити цю проблему, то, звісно, підтримаємо. Якщо не в змозі, то комунікуємо з іншими органами влади й всіляко сприяємо.

«Мовних скарг із ЗСУ на нашу адресу немає»

Ви зараз перебуваєте в судовому процесі з харківським міським головою Ігорем Тереховим. Він вже сплатив штраф за спілкування російською мовою в ефірі телемарафону, але не хоче платити інший за використання російської в соцмережах і сам ініціював суд. Чи багато чиновників, яким ви робите такі зауваження, є настільки принциповими? І чи взагалі багато фіксується таких зауважень?

Ми будемо захищати свою позицію незалежно від того, який це рівень комунікації. Чи це очільник міста, чи керівник області, чи керівник державної установи тощо – всі вони в соціальних мережах мають дотримуватися мовного законодавства. З моменту, як ми минулого року попередньо оголосили, а потім наклали штраф за застосування недержавної мови в телемарафоні «Єдині новини», харківський міський голова почав вести свої сторінки здебільшого українською мовою і послуговуватися переважно українською під час телемарафонів. Але за результатами інших ознак порушення, на які нам вказували самі ж харків’яни, ми вирішили накласти на пана Терехова повторний штраф за недержавну мову на його персоналізованій сторінці у «фейсбуці». Йому або його адвокатам це здалося безпідставним. Тому міський голова звернувся як приватна особа, щоб скасувати нашу постанову.

Але я хочу наголосити, що найкращим рішенням у цій та багатьох інших ситуаціях для чиновників було б спілкуватися українською та жодним чином не спекулювати на питаннях державної мови, тим паче мовного законодавства. Бо такі позови – вони ж не проти мене, а проти української мови, українського народу, проти Української держави. Я тільки найнятий державою в особі Кабінету міністрів, щоб захищати права кожного громадянина.

Чи фіксуєте ви порушення мовного законодавства у військовій сфері?

Було у нас одне зі звернень про начебто незастосування державної мови в одному з військових шпиталів. Але в тому випадку в тісній комунікації з головним лікарем проблема була нейтралізована. Можливо, десь інформація була викладена у зверненні на нашу адресу некоректно, але якраз у Збройних силах України українська переважає і звернень як таких на нашу адресу немає. Тільки такі поодинокі приклади, якщо говорити про сферу охорони здоров’я у системі Міністерстві оборони.

Ви вже згадували про те, що збираєте факти лінгвоциду на окупованих територіях. А як і від кого ви про них дізнаєтеся? Це скарги конкретних людей?

Це інформація з друкованих ЗМІ, телебачення, Інтернету. Ми узагальнюємо цю інформацію, формуємо відповідні матеріали за окремими фактами, звертаємося до СБУ, МВС. У червні я зустрічався зі спеціальною комісією, створеною при Радбезі ООН, яка вивчала факти геноциду проти України. Це надзвичайно важлива робота, щоб геноцид проти українського народу був максимально оприявлений в різних сферах. Скажімо, щодо мови це – лінгвоцид, щодо навколишнього середовища в Україні – екоцид тощо.

«Станом на сьогодні у нас сплачено п’ять штрафів»

Ці факти ви поки можете лише фіксувати. А які конкретні результати вашої роботи в матеріальному вимірі? Зрозуміло, що ваша задача полягає не в вибиванні штрафів для бюджету, але скільки їх та на яку суму ви за минулий рік зібрали?

Ми не говоримо про сотні або тисячі, бо штрафи ми почали накладати фактично тільки з 16 липня минулого року. Зараз ми їх маємо трошки більше десятка. Куди сплачуються ці штрафи? Якщо казати про штраф, сплачений харківським міським головою у розмірі 3400 грн, то він сплачений до місцевого бюджету, яким розпоряджаються депутати Харківської міськради. Те саме стосувалося штрафів доцента одного зі столичних університетів, власниці однієї з аптек тощо.

А скільки звернень небайдужих громадян взагалі було за минулий рік?

Питання в тому, що ми реєструємо всі звернення, але не кожне з них може відповідати необхідним критеріям. Тобто хтось може пожалітися, що чиновники не володіють державною мовою, але не вказано прізвище чиновника та якісь інші параметри. Тому зрозуміло, що такі матеріали в роботу ми не беремо. У період за 2022 рік до нас надійшло 2844 звернення. Зважаючи на те, що велика кількість громадян зараз є внутрішньо переміщеними, зрозуміло, що такі звернення були переважно із Заходу та Центру країни.

Станом на сьогоднішній день у нас сплачено п’ять штрафів, але накладено більше. Десь ще не вийшов термін по сплаті, десь не хочуть сплачувати, і справу вже передали до Державної виконавчої служби. Але десь десяток накладених штрафів у нас уже є.

Звичайно, не завжди ми можемо своєчасно отримати відповідь на наше звернення, зокрема, через відсутність окремого суб’єкта. Скажімо, у Житомирі встановили пам’ятник до ювілею митрополита Іларіона (Огієнка) – видатного вченого, який був перекладачем Біблії українською мовою, розробив десять мовних заповідей українських. І уявіть собі – цей пам’ятник людині, яка досліджувала мову, був встановлений з помилкою! А саме з двома «л» в його імені.

І по сьогодні помилка не виправлена через те, що начебто відсутні ті організації, з якими було укладено угоду на початку 2022 року. Є й такі ситуації, кожна з яких є під чітким контролем, і ми працюємо над тим, щоб всі порушення були усунуті.

З пам’ятником факт порушення буквально викарбуваний, але як ви доводите, що в аптеці провізор звернувся до клієнта недержавною мовою?

За фактом звернення мої представники виходять на місце, спілкуються з можливим порушником і складають акт, з яким він може погодитися або ні. Якщо у нас є фото- та відеодокази, це значно полегшує роботу. Потім відповідно до нашої процедури відбувається розгляд справи, куди може прийти конкретний громадянин або його представник в особі адвоката. І за моєї безпосередньої участі ми цю справу розглядаємо. Надходять пояснення, якась аргументація, що, можливо, це все був наклеп з боку конкурентів і так далі. Або відбувається просто ігнорування з боку ймовірного порушника.

Якщо такі порушники самі з’являються, інколи ми просто оголошуємо попередження і закликаємо до дотримання мовного законодавства на майбутнє. Якщо ж йде повний ігнор або заперечення самого факту, коли у нас є реальні докази, ми самостійно вже приймаємо рішення.

А попередження видається закладу чи конкретній людині?

Конкретній людині.

Якщо людина одразу після візиту ваших представників визнає свою провину і на місці готова заплатити штраф, це можливо зробити?

Ні, тут є процедури. Це відбувається не так, як у поліції, з касовим апаратом ніхто не ходить. У кожної людини є можливість мати позицію захисту, і є такі, що з нашими рішеннями не погоджуються, як той же харківський міський голова. Але ми закликаємо усіх любити та берегти українську мову, переходити, якщо досі нею не спілкуєтеся, і все робити для наближення нашої перемоги.

Павло Вуєць, «Главком»