Разом – сила? Чи піде Порошенко у виборчий ва-банк

Темні часи насуваються на Петра Порошенка. Скоро мине два роки, як він зі своєю командою шукає спосіб обратися на другий термін. У травні 2018-го буде рік, як Петро Олексійович обговорює з партнерами по коаліції найбільш комфортний спосіб переобрання – створення єдиної партії.

Але як рік тому, так і тепер у Порошенка немає відповіді на головне запитання: хто йому друг, а хто – ворог?

Більше того, що менше часу лишається до виборів, то більші хитання починаються в лавах найближчих до Порошенка людей. Усі чекають від президента рішення – з ким та в якій конфігурації він планує йти на вибори.

І що далі президент відкладає, то більше опцій з'являється, і дедалі складнішим стає вибір.

«Найбільша проблема Петра – він не приймає рішень. Він тягне, думає і нічого не робить. Петро постійно дотягує до останнього, аж поки з ситуації лишається тільки два виходи: поганий і ще гірший», – обурюється в розмові з УП один з лідерів «Народного фронту».

А тим часом з партнерами з «НФ» порозуміння немає, оточення самого Порошенка все більше дратується, дробиться, генерує президенту нові варіанти й ультиматуми.

Станом на зараз у Петра Олексійовича є ціла палітра варіантів: від «м'якого» переходу до єдиної партії до «шокової терапії» достроковими виборами Ради.

Разом і до кінця?

13 березня на телеканалі «1+1» вийшов документальний фільм «Сто днів над прірвою». Стрічка присвячена першим місяцям життя України після втечі Віктора Януковича і початку російської агресії.

З екрану телевізора Олександр Турчинов, Арсен Аваков, Арсеній Яценюк, Андрій Парубій та Ігор Коломойський розповідали про те, як вони врятували країну від знищення.

За всі дві години, які тривав фільм, не з'явилося жодного кадру з Петром Порошенком, і навіть ім'я президента не було згадано.

При тому, що в цей же час майже всі герої «Ста днів…» сиділи за круглим столом на четвертому поверсі Адміністрації президента і домовлялися з Петром Порошенком, як спільно переобрати його президентом і разом піти на вибори Ради.

Ці переговори тривають з весни 2017 року, і УП неодноразово писала про їхню динаміку. Хоча слово «динаміка» тут не зовсім доречне.

За майже рік переговорів партнери по коаліції не змогли виробити навіть загальної концепції майбутньої єдиної партії. «Стратегічна дев'ятка», яка веде об'єднавчі переговори, не знає навіть точного кола «акціонерів» майбутньої політсили, не кажучи вже про посади, сфери впливу чи рівень квот для різних груп.

Навпаки, що далі тривають переговори, то менше рішень ухвалюється, і то більшою стає кількість суб'єктів цих переговорів.

УП вдалося поспілкуватися з більшістю членів так званої «дев'ятки».

Жоден із них не захотів говорити про об'єднавчі процеси публічно, але загальна палітра думок дає можливість відтворити суть теперішніх розмов на «дев'ятці».

Однак, як вдалося з'ясувати, вони мало чим відрізняються від перемовин минулого літа чи осені.

«НФ» і далі вмовляє Порошенка змінити Конституцію та поступитися своїми повноваженнями на користь уряду-парламенту, аби позбутися «дуалізму влади».

На своєму останньому з'їзді «НФ» обіцяв внести до Ради пакет законопроектів, які заберуть у Порошенка повноваження, не передбачені чинною Конституцією. Йшлося про кадрові призначення в НБУ, СБУ, НАБУ тощо.

Зараз у керівництві «Фронту» переконують, що від цієї ідеї не відмовилися. Її відклали на час перемовин з Порошенком.

«Ну що ви хочете, щоб ми пішли у відкриту конфронтацію з Петром? Ми можемо. Але це знищить і нас, і країну. У нас цей пакет готовий, але ми хочемо, щоб це були не звичайні закони, а зміна Конституції, щоб її будь-хто не міг скасувати. Поки що ми Петра вмовляємо», – пояснив УП один із членів «дев'ятки».

Паралельно з цим «Фронт» разом з Порошенком вмовляє прем'єра Володимира Гройсмана очолити майбутню партію.

На початку своєї каденції прем'єра Володимир Борисович хотів стати рівноправним партнером президента. Проте останнім часом він воліє навіть не асоціюватися з Порошенком.

«Гройсман має очолювати партію влади. Але не хоче. Його аргументація така, що він не хоче асоціюватися з Порошенком. Але, Гройсман, ти вийди на вулицю! Ти – уже Порошенко. Люди вас не відрізняють. Ви – одне ціле», – розповідає один із керівників «НФ», який тепер часто дає «консультації» прем'єру.

Правда, Володимир Борисович не дуже слухає такі аргументи. Як розповіли УП в оточенні Порошенка, останні місяці стало цілим челенджем організувати публічний захід, на якому прем'єр був би разом із президентом.

Як приклад вони нагадують засідання Воєнного комітету при президентові 20 лютого, коли підписувався закон про реінтеграцію Донбасу. Гройсман на це засідання просто не прийшов.

«Але найпоказовішим було підписання контракту з «General Electric US». Посол США прийшла, Порошенко прийшов, протокол Гройсмана і його охорона були – а сам Гройсман не прийшов. Притому за годину до зустрічі підтверджував, що буде.

Для нього навіть підписання перенесли з АП в «Укрзалізницю», але він усе одно не захотів сидіти з Порошенком», – обурився в розмові з УП один з організаторів тієї зустрічі.

І це тільки видима частина айсберга. У глибинах непублічної політики між президентом і прем'єром вибухають украй напружені ситуації.

То через те, хто виконає вимоги МВФ чи завалить програму співпраці з Фондом. То, скажімо, через призначення губернаторів. Порошенко обіцяє ці посади впливовим мажоритарникам в обмін на підтримку на виборах, а прем'єр просто блокує такі призначення, не вносячи їх президенту. За даними УП, така ситуація склалася щодо заміни губернаторів Волинської та Хмельницької областей.

На фоні таких «високих стосунків» прем'єра з президентом і тривають переговори про об'єднання в єдину партію.

«Яценюк якось пояснював Гройсману, що це ж буде не партія Порошенка. Вова стає лідером партії влади, у якої більшість у Раді, весь Кабінет міністрів, президент. Вова, та ти тільки посилюєш позиції! Бо ні в Луценка, ні в Яценюка, ні в Гройсмана та й Порошенка шансів взяти щось серйозне різними партіями небагато», – розповів УП один із присутніх на тій розмові Яценюка з прем'єром.

Крім уже описаних проблем, на шляху єдиної партії стоять амбіції ще двох членів команди президента – генпрокурора Юрія Луценка та київського мера Віталія Кличка. В обох ситуація різна, але єднає їх небажання опинитись у новій політсилі в межах «квоти Порошенка».

Вони не розуміють, чому Гройсману можна мати окрему квоту, а їм – ні? При тому, що у прем'єра, крім кількох міністрів, політичної опори немає, а в них – цілі групи у фракції БПП, Генпрокуратура та КМДА відповідно.

І якщо Луценку вже відчутно тісно в кріслі генпрокурора, то в Кличка все дуже добре.

«У Віталіка все в шоколаді. І він хоче, щоб так і лишилося. Але він не розуміє, нащо йому вписуватися за Порошенка, який його постійно «кидає» і взагалі вважає за «солоденького», – розповідає УП один із «фронтовиків», який близько спілкується з Кличком.

Правда, за даними УП, у команді президента вигадали досить цікавий «пряник», який може спокусити мера Києва. За задумом Банкової, у Києві можуть перекроїти мажоритарні округи, додавши до них виборців з навколишніх міст. Таким чином, вотчина Кличка збільшиться до 15-16 округів, що дасть йому відчутні перспективи для політичного майбутнього.

Але це лише одна з ідей, яких за останній рік було вже сила-силенна. От тільки результатів від них – майже нуль.

Як точно описав загальну атмосферу об'єднавчих переговорів один з учасників, «усі про щось з боями домовляються, розходяться, зливають «знайомим» журналістам якісь перекручені дані, всі сваряться – і процес починається спочатку».

І так уже майже рік.

Своя сорочка

Процес млявих перемовин має подвійну дію. З одного боку, він оберігає владу від відкритої конфронтації різних груп впливу.

Хоча з кожним тижнем, місяцем самі учасники переговорів усе менше вірять у їхній успіх, але поки вони сидять за столом, то принаймні відкрито не воюють одне з одним.

З іншого боку, відсутність будь-якого прогресу нечувано дратує президентську команду.

Турчинов, Луценко чи Яценюк в українській політиці вже давно, і, швидше за все, знайдуть спосіб залишитись у ній надалі. Вони можуть собі дозволити потягнути час і почекати, що вдасться вибити для себе під час переговорів.

А от найближче оточення Порошенка складають люди, які у «велику гру» прийшли з ним після 2014-го. І якщо Петро Олексійович у 2019 році не виграє вибори, то з великої політики може зникнути не одне відоме прізвище, як то – депутатів Ігоря Кононенка, Сергія Березенка, Олександра Грановського чи глави АП Ігоря Райніна.

Оточення президента мало вірить у можливість реального об'єднання з «НФ», особливо на фоні постійних зустрічей Авакова і Яценюка з головним конкурентом Порошенка – Юлією Тимошенко. Останнім часом лідери «фронтовиків» навіть перестали приховувати ці зустрічі, чим дуже дратують президента.

«Ну що, хтось не розуміє, що Аваков з Яценюком хочуть нас кинути і побігти до Юлі? Вона їм зараз пообіцяє все, що захочуть, в обмін, скажімо, на підтримку МВС на виборах», – роздратовано пояснює УП один із членів команди Порошенка.

На тлі некерованості Гройсмана, постійних конфліктів з Аваковим та їхнього можливого союзу з Тимошенко на Банковій почали обговорювати «план Б» – розпуск парламенту.

Хто саме був його автором, з'ясувати не вдалося. Однак відомо, що прихильниками цієї ідеї стали найближчий соратник президента Ігор Кононенко, депутат Сергій Березенко і навіть секретар РНБО Олександр Турчинов.

Спершу ідея розпуску Ради цієї весни сприймалася виключно як спроба «умиротворення» Гройсмана і «фронтовиків».

Але в якийсь момент вона почала жити своїм життям: депутати в Раді стали серйозно готуватися до можливого походу на вибори, партії опозиції почали кричати про зміну виборчого закону і, що називається, все закрутилося.

Тоді політичні гравці почали придивлятися до ідеї Кононенка-Березенка предметніше.

Як вдалося з'ясувати УП, перевиборами Ради прихильники цієї ідеї пропонували вирішити кілька проблем одразу.

Перше і головне – перестрахуватися на випадок програшу Порошенком виборів президента.

Мовляв, якщо навесні 2019-го Петро Олексійович програє, то шансів зберегти хоч якісь позиції в політиці буде вкрай мало. Бо в той же вечір, коли екзит-поли покажуть перемогу іншого кандидата, Порошенко втратить більшу частину мажоритарників, які побіжать «на поклон» до наступного президента. Як, врешті, зробили навесні 2014-го, коли Порошенко виграв вибори.

Якщо Раду переобрати цього літа чи на початку осені, поки в руках чинної влади сконцентровано весь адмінресурс, то тільки по мажоритарних округах можна провести близько сотні депутатів, що в сумі зі списочниками дасть 150-170 багнетів у парламенті.

Друге – завдати удару по Тимошенко.

Як пояснює УП логіку подій один зі співрозмовників на Банковій, якщо парламентські вибори провести цього року, то Юля їх виграє і муситиме формувати більшість та уряд. А це поміняє Порошенка і Тимошенко місцями, бо президент зможе критикувати уряд Юлі й повісити на неї всіх собак.

Третє – вибори Ради перед виборами президента начебто мають «випустити пар» у суспільстві, і Порошенко зможе переобратись у досить спокійній атмосфері.

«Ну що, хтось не розуміє, що вся ця політична братія не має ні найменшого бажання вписуватись за Порошенка? Хтось цього не бачить? Не розуміє? Це ж очевидно! Якщо зараз цю Раду не розігнати, то на весну ми будемо мати абсолютно паралізований парламент, який просто стане трибуною для мочилова Порошенка», – пояснив один із соратників президента, який підтримує дострокові вибори.

Загалом, озвучені аргументи мають свою логіку і сенс. Але швидше в теорії. Практика української політики може виявитися куди більш непередбачуваною. Яценюк з Аваковим досить голосно спробували пояснити це президенту в понеділок на засіданні «дев'ятки».

«Наші йому прямо сказали: якщо він оголошує дострокові вибори, то ми відкрито підемо проти нього. Ти хочеш забрати в нас 80 депутатів, 5 міністрів, масу служб – і все заради химерної перестраховки тебе перед виборами, які ти ще, Бог зна, чи виграєш? Ми – проти. Це ва-банк, ти потопиш всю еліту», – переповів розмову з президентом співрозмовник в «НФ».

Претензії «фронтовиків» досить прості й моторошні, хоча в їхньому сприйнятті варто робити поправку на можливість втратити «80 депутатів, 5 міністрів» і так далі.

«Ми кажемо Порошенку: «Петро, у кращому випадку ти візьмеш депутатів 70. Це – стеля, і то, якщо зможеш. Бо всі об'єднаються проти тебе. Всі! Що ти думаєш, що Кононенко виграє свій округ в Обухові? Та під ним земля горітиме! «1+1» житиме на тому окрузі, як і Юля. Вони його знищать», –  пояснює один із лідерів «НФ».

Крім того, у «НФ» не вірять, що парламентські вибори взагалі вдасться провести за чинним законом, адже це відкриває небезпеку зірвати вибори взагалі.

«Пам'ятаєте, у 2012 році було 5 «проблемних округів»? Так тепер буде 225. Бо в кожному окрузі знайдуться свої «добровольці», «нацдружини» і решта, які захочуть захопити ТВК, і ми по всій країні будемо голоси рахувати під дулами автоматів. Хтось про це думає взагалі?», – обурюється інший «фронтовик».

І насамкінець, найбільше емоцій в опонентів розпуску Ради щодо можливості зробити Юлю прем'єром і «збити» її таким чином.

«Ви думаєте, що Юля така ж тупа лошиця, як і ви? Тимошенко вийде і скаже: «Дорогий Петро Олексійович, це ваш підпис на указі про перевибори? То вперед! Формуйте більшість!». І країна житиме без прем'єра, без спікера, без Кабміну, Раду розпустити не можна буде – це буде небувалий бардак! І його одягнуть на голову якраз Порошенку. Після такого на виборах президента він візьме відсотків три. Якщо візьме», – обурюється один із лідерів «НФ», якого АП звинувачує в частих зустрічах з Тимошенко.

І Порошенко почув аргументи сторін. Принаймні, зробив вигляд. За даними УП, на засіданні «дев'ятки» у вівторок Порошенко прямо запевнив усіх присутніх, що від ідеї дострокових виборів відмовились.

Зі спілкування з обома таборами – і тими, хто «за» дострокові вибори, і тими, хто «проти» – складається стійке враження, що ніхто з них не блефує. Одні серйозно хочуть розігнати парламент, інші готові відкрито воювати, якщо це станеться.

І попри усі об'єднавчі переговори ця поляризація у правлячому класі буде лише наростати з наближенням виборів.

Єдиний, хто чітко свою позицію не артикулював і тягнув до останнього, – президент Порошенко. Згідно з Конституцією, він же – єдиний, хто може ухвалити рішення про розпуск Ради.

Петро Олексійович сам поставив себе у дуже непросту ситуацію: як, з одного боку, погасити страхи найближчого оточення, а з іншого – не скотитися в публічну війну всіх проти всіх.

Чи точніше сказати, всіх проти одного.

Роман Романюк, Українська правда