Виноробня з Очакова Beykush навіть під обстрілами отримала «золото» та відкрила бар. Історія

Beykush завоювала золото престижної винної премії Decanter, відкрила бар у Києві та налагодила експорт в п'ять країн попри обстріли РФ. Інтерв'ю

Потрапити до переліку найкращих вин світу за версією Decanter, відкрити заклад та продавати 70% вин за кордон Beykush вдалося не просто у 2022 році під час війни, що вже неабиякий успіх, а – впритул до неї. Виноградники та виноробня Beykush розташовані поблизу Очакова Миколаївської області – за якихось 5 км вже тимчасово захоплена окупантами Кінбурнська коса. 

"Ми розташовані так, що бачимо та чуємо майже кожен обстріл, все літає над виноробнею та виноградниками", – визнає в інтерв’ю LIGA.net Світлана Цибак, виконавча директорка виноробні та президентка Української асоціації крафтових виноробів. До виноградників снаряди, на щастя, поки не долітали, але кожна вибухова хвиля ще й як відчувається, визнає вона. 

Та навіть російські ракети, якими ворог нещадно обстрілює Миколаївщину, не змусили українських виноробів відмовитись від своєї справи: у 2022 році Beykush зібрала весь запланований урожай та вже готується пригощати вином воєнного року в новому барі на столичному Подолі. 

Реклама

Сімейний бізнес

Beykush – невелика та порівняно молода виноробня, розповідає Цибак. Бізнес виник із любові до вина сім’ї власника виноробні – Євгена Шнейдеріса. Після подорожей та дегустацій, родина придбала ділянку біля села Чорноморка на косі між Чорним морем і Березанським лиманом – на мисі Бейкуш – та посадила виноград. 

Своє перше вино Шнейдеріси наважились зробити у 2008 році – кілька пляшок Шардоне та червоного вина з асамбляжу декількох сортів винограду. Виноробню назвали на честь мису – Бейкуш (з турецької – "король птахів", тож саме птахи стали символом виноробні). Потім засадили виноградники (близько 11 га) – обирали нетипові для України автохтонні сорти інших країн, які до цього в нашій країні ніхто не висаджував: "Але всі прижилися", – каже Цибак. Щоб вийти в продаж, знадобилося ще вісім років. 

На початку повномасштабного вторгнення винороби втратили доступ до виноградників та вина: "Десь до травня район, у якому розташована виноробня – був повністю закритий військовими: неможливо було заїхати, виїхати могли лише місцеві, про те, щоб вивезти щось звідти машинами, взагалі не йшлося", – згадує Світлана. Ще один склад Бейкуш в Києві також був для них недоступний – перебував під охороною ТрО.

Золото в престижному винному конкурсі

Та навіть у такому непевному становищі команда Beykush не захотіла відмовлятися від планів. Ще наприкінці 2021 року винороби втретє заповнили заявку на участь у дегустаційному конкурсі Decanter World Wine Awards 2022.

Доправляти вина на конкурс у Велику Британію завжди було випробовуванням: пошта не надсилає, оскільки Британія вже не частина ЄС, візу отримати вкрай складно. "Тож ми підготувались та вивезли на початку лютого кілька пляшок до Угорщини. А вже звідти із Decanter Hub їх мали доправити у Лондон". Однак, коли прийшов час – у березні, в угорському хабі відмовили. Та невдовзі вдалось знайти рішення. 

Український тенісист та засновник Stakhovsky Wines Сергій Стаховський, який зараз захищає Україну в лавах ЗСУ, вмовив брата прилетіти з Лондона в Угорщину за вином Beykush. На запитання, навіщо це робити конкуренту, який свої вина на конкурс не відправляв, Цибак посміхається:

В Україні немає конкуренції між виноробами. Ми всі колеги, друзі, допомагаємо одне одному та працюємо на спільне майбутнє. 

Стаховський забрав вино та прямо у валізах доставив напій на конкурс – чим неабияк здивував британців. Ті вражено знімали на відео українця з "винними" валізами. 

У червні з’явились результати конкурсу – за вино Reserve Chardonnay Beykush отримав золоту медаль (другий в історії український виробник із такою нагородою – LIGA.net) та потрапив до переліку 50 кращих вин світу з понад 18 000 представлених на конкурсі. Судді також відзначили сріблом та бронзою ще шість вин Beykush. Оскільки конкурс "сліпий", то це чесна заслуга виноробів, пояснює Цибак, а не політична підтримка, як нарікали в Росії. 

Коли з’ясувалось, що вино Beykush отримало найвищу нагороду, телефони на виноробні розривалися від прохань придбати пляшечку: "Але в нас його на той момент фактично не залишилось. За півтора місяця до перемоги в конкурсі всю партію викупив японський імпортер", – згадує Цибак. 

Як війна вплинула на винні смаки 

Як тільки з'явилась можливість отримати доступ до виноробні та складів, підприємці змогли вивезти принаймні частину пляшок на Закарпаття на склад до того ж Стаховського. Та продавати спершу було нікому. "Майже три [перші] місяці війни був сухий закон – ми прийняли цей удар та почали потроху дивитись в бік експорту, раніше нам не вистачало вина на внутрішній ринок", – згадує Цибак.

Коли заборону прибрали, українські ритейлери зробили потужний запит на українські вина: іноземні ввезти було неможливо – вино не підпадало під критичний імпорт, тож полиці магазинів порожніли. Але очікуваного зростання попиту на українські вина тоді так і не відбулося – воно почалося лише з середини літа, каже Цибак:

Досі не можемо змінити стереотипи наших споживачів про українське вино.  

Іноземні поціновувачі 

На той момент уже не було що продавати. За кордоном інтерес до українських вин не просто кратно зріс – він з’явився, жартує Світлана. "Почала збирати вина шести – семи українських виробників та їздити на "гастролі" європейськими країнами – там дуже дивуються з факту, що Україна історично виноробна країна та зараз виробляє хороші вина", – розповідає вона. Під час частини поїздок вина буквально "згрібали" з полиць, доводилось екстрено довозити.   

Зараз Beykush продає свої вина у Японію, Фінляндію, Британію, Ісландію, Швецію. До кінця року планує вийти на ринки США, Норвегія та Польщі. Загалом на експорт зараз йде близько 70% українського виробника, каже Світлана:

"За два місяці нашого експортного шляху ми залишились фактично без вин", – посміхається вона. 

Навіть в умовах війни Beykush досадив ще три гектари виноградників, але можливості задовольнити весь попит поки обмежені – з нового вже воєнного урожаю виробник розраховує отримати близько 50 000 пляшок (до цього виробляли понад 30 000). 

Нова ніша

Наприкінці 2022 року Beykush наважився зайти в нову нішу – відкрив на київському Подолі власний винний бар Artania (назва одного із вин)."Мета бару – показати не тільки вина Бейкуша, а й інших крафтових виноробень, які на сьогодні мають ліцензії", – пояснює Цибак.

На запитання, чи виправдовується інвестиція, вона відповідає: "Люди приходять пити вино – без домовленості підтримати українське, а просто насолодитись винами – це добре. Деякі події збирають солдаути (sold out – розпродано. – Ред.)". 

Це не перший новий напрям. До війни Beykush вклались у готельні будиночки біля виноробні, щоб розвивати зелений туризм – відкриті у грудні 2021 року ті поки змушені чекати гостей, каже Світлана: "Сподіваюсь, скоро буде перемога, мріємо навіть безкоштовно у них всіх приймати". 

Уляна Букатюк, кореспондент LIGA.net, розділ Бізнес