«Мав особливо надтонке відчуття магічності української природи»: пам’яті миколаївського художника Володимира Якубовського

Пройшов майже рік з дня смерті нашого земляка, непересічної людини, філософа та дослідника рідної культур, знавця народного фольклору Якубовського Володимира Івановича.

Володимир Іванович Якубовський — художник, живописець, графік, скульптор народився 1961 року в місті Миколаєві на хуторі Старий Водопій, в традиційній українській родині. Жив та працював у місті Миколаєві.

З дитинства захоплювався малюванням, навчався в ізостудії під керівництвом відомого колориста Р. Я. Вайнштока. Після закінчення 8 класу середньої школи №46 вступив до Харківського державного художнього училища, який закінчив  1981 року за спеціальністю «художник-оформлювач спектаклю (декоратор)».

Працював у Миколаївському  академічному обласному театрі ляльок. Служив в армії СССР у внутрішніх військах пожежником на Московському автомобільний заводі. Був ліквідатором Чорнобильської катастрофи. Працював художником на Миколаївському суднобудівний заводі.  

Виставляв свої твори для продажу у художніх салонах Києва, Миколаєва, Одеси. Був учасником художніх виставок присвячених пам’яті Р.Я. Вайнштока в Миколаєві. Вивчав історію рідного краю, культуру та традиції предків, фольклор та міфологію. Добре знався на флорі і фауні дикого українського степу.

Творчий спадок майстра складають близько 200 живописних полотен, 50 графічних монохромій, 150 скульптурних фігур та композицій з мармуру, пісковика, граніту, базальту, гіпсу та деревини.

Найкращі живописні твори – «Річка Часу» з портретом матері автора, та «Містерія Життя» за мотивами арійських Ригвед.

В графіці представлені композиції на тему сучасності – «Чорнобильська трагедія», «Облуда революції гідності» та інші. Широко відомими є його авторські копії Збручанського ідолу з каменю.

Мав особливо надтонке відчуття магічності української природи та містичне світосприйняття всесвіту, що відобразилося у багатьох його творах.

Працював у різних напрямках: натюрморт, пейзаж, портрет, жанрові композиції, а також поєднував портретний живопис та натюрморт з пейзажом.

Сферою дослідницьких інтересів були місця духу та сили рідного краю: Кам’яна могила, Ольвія, київська Лиса гора, миколаївський півострів Аляуди.

Захоплювався міфами, архетипами, орнаментами, знаками та символами, був закоханий у народні легенди, казки та байки, мотиви яких використовував у своїй творчості. Твори митця розпорошені по музеях та приватних колекціях світу. Деяка частина робіт залишилася у розпорядженні родичів-спадкоємців. 

Він шанував українські орнаменти та інколи, навіть, малював свастя та руни.

З початком повномасштабної війни з Росією, Володимир Якубовський вигадав символ-знак, який , на його думку, символізую перемогу України над Росією. Це наша жовто-блакитна руна Совіло вбиває Російську «георгієвську» Зету.

Був одружений але дітей не мав. Помер 27 червня 2022 року. У цій календарній даті є містичний збіг — саме в цей день помер його старший друг та вчитель Рувім Вайншток ( відомий в Миколаєві як Роман).

Прах митця, відповідно заповіту, після кремації, був розвіяний в українському степу, який він обожнював, боготворив та шанував.

Олег Якубовський