Побічна жертва: Як війна руйнує екологію півдня та що з цим робити

Спустошені, вищерблені поля, забруднені водойми та ґрунти, вугільні стовпи на місці вічнозелених лісів. Повномасштабне вторгнення РФ руйнує не тільки людські життя, домівки та звичну буденність, але й екологічну систему. Через відносну близькість до фронту та Чорного моря південь України — зокрема Одеська та Миколаївська області — один з регіонів, де екологія суттєво постраждала через війну.   

Головна проблема екологічних наслідків війни полягає у їхньому довготривалому та глобальному характері. Відтак, ймовірні способи їх подолання ускладнюються, однак шукати рішення потрібно вже тепер. 

Горить ліс

Ірина Грачова/Фото: Світлана Коваль

Неподалік Миколаєва, у бік Херсону, розкинулося Галицинівське лісове урочище. Поруч із ним — села Галицинівської громади. 

І ліс, і громада від початку повномасштабного вторгнення й до звільнення Херсону знаходилися на лінії вогню та щодня потерпали від російських обстрілів. Про події тих страшних дев’яти місяців сьогодні нагадують зруйновані будинки та зчорнілі плями колись зеленого урочища. 

«Росіяни гатили без зупинки, з ранку до ранку. Горіли будинки, палав ліс. Ми виїжджали на місця пожеж, але інколи такої змоги не мали: військові забороняли, оскільки прильоти тривали», — згадує Ірина Грачова, начальниця Галицинівського загону пожежної охорони.   

До урочища приїжджали міські підрозділи ДСНС, загони воєнізованої пожежної охорони, приходили місцеві мешканці, допомогу — техніку, цистерни та бочки з водою — спрямовували фермери, керівництво громади та околишніх підприємств. У хід йшло все, що тільки було можливо — машини, відра, лопати та хлопавки. 

«Просто чорні палки від дерев, — каже про теперішній ліс Ірина Грачова. — На це досі жахливо дивитися. Особливо влітку, коли травичка зеленіла, все було зелене, а ці дерева стоять, як кілочки. Без сліз неможливо глянути». 

Пожежа в Галицинівському урочищу внаслідок обстрілу/ДСНС

Пожежа в Галицинівському урочищу внаслідок обстрілу/ДСНС

Вигорілі дерева в Галициновому/Галицинівський загін пожежної охорони

У 2000 році вона створила дитячу організацію — дружину юних пожежників «Блискавка». Жінка пригадує, як вони разом з пластунами висаджували ці дерева. За 20 років дерева виросли та витягнулися, але лісові пожежі їх знищили.

Фахівець кліматичного відділу громадської організації «Центр екологічних ініціатив «Екодія» Богдан Кученко говорить, що визначити тривалість відновлення лісів після таких пожеж складно. Процес може зайняти від кількох років до понад століття.

«На це впливає низка факторів: вік та структура постраждалих ділянок, інтенсивність пожежі, ґрунтові та кліматичні умови. Скажімо, відновлення після лісової пожежі малої інтенсивності у вологому лісі може тривати декілька років. Частіше йдеться про декілька десятків років, а скажімо на повне відновлення старовікового соснового чи дубового лісу після сильної пожежі знадобиться понад 100 років», — зазначає еколог.

Згідно з даними Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, на Миколаївщині збройна агресія РФ знищила майже 4,8 тисячі гектарів лісу, що спричинило збитки через забруднення повітря у понад 22,4 мільярда гривень. Одещину, через відносну віддаленість від лінії фронту, проблема зачепила меншою мірою. Там вигоріло близько 2,5 гектара. 

Пожежа в Галицинівському урочищі через обстріл/Галицинівський загін пожежної охорони

Пожежа в Галицинівському урочищі через обстріл/Галицинівський загін пожежної охорони

Пожежа в Галицинівському урочищі через обстріл/Галицинівський загін пожежної охорони

Богдан Кученко зазначає, що навіть в масштабах всієї Миколаївської області, яка налічує понад 80 тисяч гектарів лісового фонду, вплив від знищення такої кількості лісів загалом буде маловідчутним, за винятком хіба надання рекреаційних послуг. Однак, в межах окремих громад, де вигоріло багато лісу, як-то у Галициновому, можуть спостерігатись певні зміни мікроклімату. Наприклад, посилення вітрів, збільшення перепадів температур та зменшення вологості повітря.

«Найбільшої ж шкоди зазнали самі лісові екосистеми, де обстріли та пожежі призвели до загибелі безлічі живих організмів та порушення оселищ (середовищ проживання) навіть тих тварин, які змогли вижити, Переважно це — великі ссавці та птахи», — додає фахівець.

Інша проблема — замінованість лісових угідь внаслідок обстрілів та окупації. Як повідомили в Південному лісову офісі ДП «Ліси України», у Миколаївській області засмічено вибухонебезпечними предметами 16,8 тисячі гектарів. Це території двох філій: «Баштанське лісове господарство» — 6 тисяч, «Миколаївське лісове господарство» — 11 тисяч. З них понад 9 — площі лісогосподарського призначення на тимчасово окупованій Кінбурнській косі. Наразі по всіх територіях, окрім Кінбурну,  зібрано документацію та подано в чергу на гуманітарне розмінування.

Ліс для майбутніх поколінь

Реклама

Масштабні лісові пожежі з певною періодичністю трапляються практично у всіх країнах, де є значні площі лісів. Однак методи відновлення їх після таких катастроф кардинально відрізняються, залежно від типів клімату та постраждалих лісів, говорить Богдан Кученко. 

В Україні традиційним рішенням є лісовідновлення — з посадкою лісових культур та сприянням природному поновленню. 

«Та повномасштабна війна й посилення зміни клімату поставили нас в нову реальність, де річні площі лісових пожеж можуть сягати десятків тисяч гектарів і навіть більше. Такі площі просто неможливо, а часто і недоцільно, засаджувати вручну. Важливо планувати відновлення лісів таким чином, щоб максимально використовувався потенціал природного поновлення, а також створювали стійкіші до пожеж насадження, аніж знищені перед цим ліси», — додає Богдан Кученко.

Що стосується порід, то рекомендується висаджувати лише притаманні степовому чи лісостеповому регіонам України види. Детально про них можна дізнатися тут.

Водночас на Миколаївщині та Одещині вже почали активно висаджувати нові ліси. Як обіцяє Південний лісовий офіс, цьогоріч у цих двох областях засадять рекордні понад 5700 гектарів. Миколаївщина запланувала висадку 3300 гектарів, Одещина — 2400. 

Перед висадкою лісівники консультуються з екологами. Ті узгоджують кожну ділянку та погоджуються, що ліс на півдні потрібен: для збереження аграрних систем, водності регіону та як захист від ерозії ґрунтів.

Більш того, 23 листопада Снігурівська громада, яка минулого року пережила 8 місяців окупації, передала 1100 гектарів землі Південному лісовому офісу під заліснення. Це найбільша площа в Україні, яку громади передавали під нові ліси. Там планують висадити 6 мільйонів дерев.

Вода під час війни

Фото з архіву підприємства «Одеський осетринський комплекс»

Військові дії несуть загрозу і водам — через потрапляння токсичних речовин, виливи нафти, руйнування місць гніздування можуть зникнути різні види морської та річкової фауни.

Наприклад, 16 жовтня 2022 року російські війська атакували дронами резервуари з соняшниковою олією у Миколаєві. Лише збиток довкіллю внаслідок  забруднення олією акваторії Бузького лиману та землі у жовтні оцінили у 39,9 мільярда гривень.

Після виходу з «зернової угоди» у середині липня 2023 року Росія почала атакувати припортову інфраструктурі Одещини. Удари не лише знищили третину портової інфраструктури та близько 200 тисяч тонн українського зерна, але й сприяли забрудненню акваторії і повітря внаслідок викидів шкідливих матеріалів. Важко, сказати, скільки саме екологічних збитків спричинили обстріли портів, однак за час повномасштабної війни в результаті горіння одних лиш тільки нафтопродуктів і газу в Одеській області було завдано шкоди на 387 мільйонів гривень. 

Військові дії та підрив Каховської дамби вдарили по рибній галузі, каже директор «Одеського осетринницького комплексу» Віктор Катречко.

«Деякі підприємства повністю було затоплено, деякі знаходяться у окупації. За період воєнного стану не було жодного зариблення осетровими Дніпра, а заплідник, якій вирощував рибу, затоплено. Дев'яти тонн червонокнижної риби загинуло на аквафермі біля Ладижина (Вінницька область, — прим.). Знищено єдине найбільше стадо племінного азовського осетра», — говорить він. 

Для відновлення рибних запасів нагальним є розвиток підприємств з розведення риби.

«Одеський осетринницький комплекс» є племінним репродуктором, котрий займається відтворенням генетично чистих ліній осетрових та інших аборигенних видів риб, що мешкають в дельті річки Дунай і Північно-Західного краю Чорного моря, в тому числі занесених до Червоної книги України. Попри війну та обстріли узбережжя Одещини, комплекс у співпраці з екологами, представниками Міндовкілля та Мінагро, випустив у Дунай 2,5 тисячі вирощеної молоді осетрових.

«Зариблення Дунаю ми проводимо вже не вперше. Підприємство розвивається навіть у такі важкі для країни часи. Працюємо буквально під обстрілами: годуємо рибу, лікуємо, розчищаємо та зариблюємо нові ставки.  Наразі на підприємстві більш ніж 80 тисяч молоді осетрових, маємо намір з кожним наступним роком збільшувати обсяги виробництва», — розповідає директор Віктор Катречко.

«Одеський осетринський комплекс»/Фото з архіву підприємства

«Одеський осетринський комплекс»/Фото з архіву підприємства

«Одеський осетринський комплекс»/Фото з архіву підприємства

Екологія — мовчазна жертва війни

Загалом станом на листопад збройна агресія РФ спричинила збитки довкіллю Одеської та Миколаївської областей майже на 115 мільярдів гривень, свідчать підрахунки Держекоінспекції Південно-Західного регіону. Було засмічено понад мільйон квадратних метрів землі, у повітрі згоріли понад сім тисяч тонн нафтопродуктів, а у води потрапило більше тисячі тонн сторонніх предметів, відходів і забруднюючих речовин. 

Згідно з даними Офісу генпрокурора, на сьогодні в Миколаївській області розслідується сім кримінальних проваджень за фактом вчинення воєнних злочинів, що спричинили шкоду навколишньому середовищу, ще дев’ять таких проваджень відкрито в Одеській області. Одне з них — за фактом екоциду — через масову загибель дельфінів азовка та афаліна у Чорному морі. Якщо до повномасштабної війни протягом року фіксували гибель близько 300 дельфінів, то з початком бойових дій у регіоні цифра збільшилася у 3-4 рази.

Що може зробити промисловість

Виглядає, що замість перейняти іноземний досвід Україна має стати його творцем — адже жодна інша країна сучасності  не зазнавала такого страшного впливу на екологію.

Заступниця голови Комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування, представниця Координаційного центру з оцінки екологічної шкоди Олена Криворучкіна зазначає, що фахівці вивчають іноземний досвід, однак застосувати його в України не завжди можливо. 

Показовий приклад — Мережа ЄС з імплементації та правозастосування екологічного законодавства (IMPEL), яка об’єднує екологічні інстанції та провідних фахівців країн Євросоюзу. Україну  прийняли до неї цьогоріч.

«Коли ми їхали на генасамблею IMPEL до Стокгольма, вибухнула Каховська ГЕС. Я звернулася до поважної експертної спільноти з питанням - що нам тепер із цим робити? Вони відповіли: не знаємо, в нас подібного масштабу руйнувань і екологічної шкоди ніколи не було. Таких руйнувань, згоряння лісів, вибухів нафтобаз, горіння складів з пестицидами, руйнування портової інфраструктури, знищення нацпарків і природних заповідників. Те, що робили після Другої світової війни — воно не спрацює. Інший масштаб впливу, інші знаряддя війни», — пояснює Олена Криворучкіна.

Водночас депутатка підкреслює, що необхідно розглядати не тільки відновлення довкілля, але й загалом відбудову інфраструктурних і промислових об’єктів за «зеленими» принципами, а також проводити екологічну модернізацію бізнесу. Все це має зменшити негативний вплив на довкілля, спричинений війною.

«Більшість підприємств не займалися цими питаннями. І перед війною бізнес виступив за те, щоб екологічний податок йшов не весь у державний бюджет, а й частково повертався їм на екологічну модернізацію. Тоді я особисто виступала категорично проти. Тому що це був європейський підхід — забруднювач платить. Екологічна модернізація має бути у стратегічних планах менеджменту, вони повинні були це робити. Але, враховуючи сучасні реалії, треба повернутися до цього питання та активізувати процес. Однак спочатку визначити, які підприємства працюють на повну, які частково не працюють, які сплачують екологічний податок, які — ні. Адже на державу ліг великий тягар. Ви розумієте, який відсоток йде на оборону і який значний у нас дефіцит бюджету», — говорить вона.

«Одеський осетринницький комплекс» також акцентує увагу на допомозі держави у створенні та розвитку екологічного бізнесу. Зокрема, в переході на альтернативні джерела електропостачання.

Де можна знайти кошти на екологічні рішення

Минулого року Україна стала повноцінним учасником програми ЄС LIFE. Це програма дій з довкілля та клімату, яка триватиме до 2027 року, а її загальний бюджет становить 5,4 мільярда євро. Програма надає гранти для реалізації проектів, спрямованих на заходи зі збереження довкілля, впровадження інноваційних технологій і рішень та покращення стану природних ресурсів.

Інформацію про конкурси проєктних пропозицій, документи, критерії та умови участі можна знайти на сайті Європейського агентства з клімату, інфраструктури та навколишнього середовища.

Загалом отримати фінансування можуть як державні, так і приватні юридичні особи. Тобто подати заявку може будь-яка громада, організація чи підприємство. Наприклад, цьогоріч схвалення заявки отримав Нижньодністровський природній парк в Одеській області. 

Україна отримує і підтримку від Глобального екологічного фонду (Global Environment Facility, GEF). За останні 30 років Фонд надав понад 22 мільярди доларів грантів та змішаного фінансування природоохоронних проєктів у різних країнах. Україна отримала 27 грантів на заходи національного та регіонального характеру. Загальна сума проєктів — 169 мільйонів доларів. Минулого року Міндовкілля заявило про посилення співпраці у спільних з Фондом довкіллєвих проєктах, зокрема, у сфері повоєнного відновлення довкілля, водної політики, хімічної безпеки та забруднення повітря.

Ще одна можливість — The Darwin Initiative. Це ініціатива, запущена Великою Британією, фінансує проекти з охорони біорізноманіття та збереження природи в країнах з низьким та середнім рівнем доходів. Подавачі з України вже колись отримували гранти на втілення проєктів. Цього року прийом заявок закінчено, однак відслідкувати новий раунд можна на сайті фонду.

Юлія Ткач, «НикВести»

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України. Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.