Справжній громадянин. Який він?

Ранок… Початок дня… Заходжу в школу, йду до роздягальні, очі заплющюються, поступово усвідомлюю, що сьогодні на мене чекає важкий день, одна надія сьогодні мене по хімії не викличуть.. Один за одним заходять учні до гімназії, у холі збираються «компанії» різні за віком: хтось посміхається, хтось похмурюється. Які ми різні.  Тут миттєво ловлю себе на запитанні, «А хто ми власне і яке наше призначення у житті?». Дзвоник на урок перериває мої думки… Заходимо у клас: «Яка місія у нас?», думка не покидає мене протягом усього дня, я так і ненаважилась заговорити про це з кимось у школі. Нарешті я вдома. Хочеться поділитися думками з тими, хто зможе зрозуміти мене.

Багато хто з моїх однолітків думає, що суспільство їм чимось зобов’язано.

Починаю заглиблюватися. Хм… Вчителі вчасть нас тому, що в нашому цивілізованому суспільстві ми повинні бути рівними і повинні поважати гідність інших людей. Висновок: нам пощастило з нашим вчителем. 

Справжній громадянин. Який він? Риторичне запитання…

Безперечно, громадянин – це той, хто любить свою країну, поважає її минуле і дбає про її майбутнє. Що ми розуміємо під поняттям країна? Це територія населення.

Наприклад, людина, яка має упереджені погляди і критикує сьогодення: поводить себе неправильно, адже проблеми, якими вона переймається не завжди правомірні і суттєві. Чи людина, яка любить навколишнє природне середовище, але скаржиться на оточуючих: смітять, палять, вживають алкогольні напої, вважається СПРАВЖНІМ громадянином? Ні! Бо громадянин переймається проблемами громади.

Але ж, головне – любити! А можна любити свою рідну країну, не маючи здатності підібрати підхід до таких самих громадян, яких бачиш майже кожного дня. Є такі «справжні» громадяни, які кричать про свою любов до країни,а своїм же близьким, «вставляють ніж у спину» або під гаслом патріотизму розкрадають державне чи громадське майно. Жирують на чужій біді, знаю на малому, власному досвіді. 

Суспільство розвивається вперед, все більше і більше! Візьмемо на прикладі купу книг, якщо саму нижчу книгу прибратия з стопи, то вона буде хитатися, валитися і падати, прирікаючи на загибель всі придбані досягнення. Так і ми, суспільство, громадяни. Від кожного з нас залежить, якою буде майбутня Україна.

Що треба робити для суспільства – обирати тобі!

Роблячи добро іншим, ти робиш добро собі, а для цього, потрібно небагато.

Поїхати раз у півроку у будинок для людей похилого віку, в цьому нема нічого складного, ти приділяєш трохи уваги цим людям, роблячи їхнє життя щасливішим.

Сам краще розумієш, скільки доброго в тебе є в житті і скільки задоволення можеш надавати іншим .

Поїхати у дитячий будинок, пригостити його вихованців солодощами, погратися з ними, чи це не добра справа? Спілкування з дітьми дозволить поглянути на події в іншому ракурсі. У вас можуть бути якісь проблеми, але коли ви граєтися з дітьми, турботи відсуваються на задній план. Діти дивляться на життя просто. У вихідний день, кортить відпочити з родиною, приємно ж поїхати на пікнік, посидіти на галявині, насолоджуючись красою та пахучимим квітами, а не сміттям навколо.  Бруд навколо веде до появи сміття всередині нас самих. Впорядковуйте своє життя, і Ви знайдете більше енергії і ясності в кожному своєму дні.

Хотілося б на власному прикладі, розповісти про те, як наш викладач формує в нас любов до суспільства і нашу громадську позицію. Ми з класом як умога більше намагаємося долучатися до різних заходів щодо підтримки наших військових, так як зараз не дуже приємний час у нас в країні. Проводили ярмарок, метою якого було закликати людей максимально долучитися до заходу, щоб зібрати кошти нашим воїнам. Деякі учні нашого класу брали участь у акції «Зігрій солдата», метою цієї акції було надання фінансової і гуманітарної допомоги військовим в зоні АТО.  Окрім цього, збирали декілька посилок, і систематично надсилаємо листи військовим в зону АТО. 

Майбутнє середовище ми будуємо самі задля добробуту й справедливості, в ім’я процвітання й честі рідної країни. Може це і є нашою «місією»?