«Інвестиційна няня» Рябошапка, дефіцит злітно-посадкових смуг та «вічні» інтереси депутатів

Вітаємо всіх президентів!

Слава Богу – дочекалися! Дочекалися працівники заводу «Океан», всі миколаївці та весь світ! Дочекалися, нарешті, що голова Миколаївської обласної державної  адміністрації висловив свою позицію щодо ситуації навколо заводу «Океан», майно якого було заарештовано судом за клопотанням Генеральної прокуратури. На те, щоб виробити позицію з цього резонансного питання, з якого вже висловилось купа народу нашому губернатору знадобилось більше тижня. Якщо коротко, то Олександр Васильович, дякує Генеральній прокуратурі, та виправдовує її дії начебто необхідністю збереження цього об’єкту для держави, початок цитування: «Вдячний, що Генеральна прокуратура тримає питання на контролі», «Наразі, щоб зберегти стратегічний для держави об’єкт, на цілісний майновий комплекс ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» накладено арешт» - кінець цитування повідомлення Стадніка Олександра Васильовича у його Фейсбуці. 

Яким чином Генеральна Прокуратура збирається зберігати для держави підприємство, яке було роздержавленно, приватизоване 20 років тому і після того змінило кілька приватних власників – незрозуміло. Може це буде реприватизація? Конфіскація? Чи ще щось? Позиція держави незрозуміла. Поки що Офіс Генерального Прокурора відписуються загальними фразами на кшталт: «Рішенням суду дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правами власника»,  які не дають ніякої ясності суспільству. І з чим категорично незгоден власник Василь Капацина, який звертається з проханням до Генерального Прокурора, яке вже більше схоже на благання - допитати його, аби донести свою позицію та пояснити ситуацію. Скажіть, ви багато знаєте людей, які просяться на допит в прокуратуру? А що прокуратура? А в отвєт – тішина. І що можна після всього цього говорити про інвестиційний клімат в Україні? Ну, є що сказати.

На міжнародному економічному форумі у Давосі Володимир Зеленський, відповідаючи на питання, - Що Україна під його керівництвом може запропонувати іноземним інвесторам, розповів, що інвестору, який інвестуватиме 100 мільйонів доларів і більше, держава наддасть так звану «інвестиційну няню», яка буде знати п’ять мов та у режимі 24/7 рішатиме всі питання інвестора. У зв’язку із заявою Володимира Олександровича особисто в мене виникло декілька питань. Чи можна вважати Руслана Рябошапку першим прикладом «інвестиційної няні»? Якщо так, то чи володіє Руслан Георгійович п’ятьма мовами? Або, принаймні, двома – українською та російською, аби вислухати Капацину? І чи можна досвід роботи української Генеральної Прокуратури з українським інвестором наводити інвесторам іноземним в якості позитивного прикладу? Ну, побачать всі іноземці, особливо ті, у яких є 100 мільйонів баксів, таку турботу української держави про вітчизняного інвестора, та як ломануться до нас зі своїми капіталами! «Бориспіль» не встигатиме приймати борти бізнес-джетів, ось побачите!

До речі, про Давос. Цей захід відвідала чимала делегація українських міністрів, депутатів на чолі з Зеленським. Сам Володимир Олександрович заявив, що майбутнє України тільки у Європейському Союзі, і краще, що може зробити ЄС для України – це прийняти її до своїх, так би мовити, лав. Але на тому ж самому форумі лідер фракції партії «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що Україні слід припинити гармонізувати своє законодавство із європейським, правда, потім виправдовувався, що він не проти євроінтеграції, просто все це «труднощі перекладу». Потім прем’єр – міністр України Олексій Гончарук, той самий, який вважає, що у Володимира Олександровича «туман та пустота в голові», та який хотів подати у відставку, але переплутав та поніс заяву про це не до Верховної Ради, а до Зеленського, всупереч закону, але Зеленський його простив і дав шанс, вирішив цим шансом скористатися і оголосив на весь світ, що Україна хоче віддати «Укрзалізницю» в управління Дойче Банн – це німецький національний залізничний оператор. Але вже потім спростував власну заяву, мовляв, меморандум, підписаний між Міністерством інфраструктури та німецькою стороною – це не про управління, а про – початок цитати: «… мова лише про стратегічне партнерство, а не про продаж чи концесію Укрзалізниці»  - кінець цитати. Ось скажіть мені – їх всіх десь спеціально навчають робити неузгодженні заяви, які протирічать одна одній, або робити твердження, які всі навколо розуміють не так, як вони хочуть, а потім довго та нудно спростувати та заперечувати власні слова? 

І знову перед очима виникає картина із десятків, ні сотнями бізнес-джетів, які кружляють над  Борисполем та іншими українськими аеропортами та ніяк не можуть зайти на посадку бо для них просто не вистачає злітно-посадкових смуг. І їх спрямовують до Миколаєва…

А тим часом у Миколаєві спалахує скандал на засіданні депутатської земельної комісії, коли вона погоджує виделення землі, продовження оренди декількох земельних ділянок, в тому числі – під будівництво розважального комплексу у сквері «Пам’яті подвигу ліквідаторів аварії на ЧАЕС» фірмі «Глобус-плюс», як належіть депутату міської ради Євтушенко. І проблема навіть не в тому, що це фірма належіть депутату, а в тому, що рішення під час засідання комісії вноситься з голосу, без попереднього вивчення іншими депутатами, як того вимагає закон, а розважальний комплекс де-факто займатиме частину зеленої зони, зони відпочинку. Міській голова Олександр Сєнкевич  завив про свою незгоду з таким рішенням, та завив про відчуття ненависті до «ханжества» окремих депутатів і виконком це рішення не пройшло. Але це – поки що. Бо термін каденції цього скликання місцевих депутатів добігає кінця – у жовтні вибори. А питання землі, оренди – бізнес-інтереси, коротше – лишаються вічними. 

І у нас у всіх лишається питання – у жовтні лишати тих самих депутатів, а потім дивуватися – а куди поділися наші сквери та парки? Чи, все ж таки, спробувати відшукати нових лідерів та нові обличчя?

За цим кланяюся, зустрінемось!