Укрзалізниця та її нелюбов до людини з інвалідністю

Фото з потягу, яке вартувало мені 2 дні нервів, принижень та надмірного використання фрази «Ви що о*уїли тут усі»

Я не претендую на посаду в міністерстві срачів, проте не розповісти вам про Укрзалізницю та її любов до квестів і нелюбов до людини з інвалідністю я не можу.

Події відбуваються в Одесі.

Отож, зібрався значить Юра до Києва на Український Молодіжний Форум. Копчик наполегливо просив поїхати потягом, а не на маршрутці.

Функція замовлення спецвагону для людини з інвалідністю на сайті Укрзалізниці, як невідкритий персонаж у грі - сіре, чорне, темне… іншими словами функція наразі недоступна (в розробці). Варто зазначити, аби ви в своїй уяві не будували повітряних замків та аби ваша фантазія не намалювала якогось супер вагону хочу уточнити, що спецвагон - це звичайний купейний вагон в якому є 1 купе та туалет облаштовані для людини з інвалідності на кріслі колісному.

Продовжимо… Телефоную, значить, я на гарячу лінію Укрзалізниці аби запитати чи можу я скористатись такою послугою по телефону, проте, як казав Буданов: «є таке слово на три букви - уви». Це та інші слова на три букви я буду відчувати ще не раз за ці 2 дні.

Далі оператор додав, що мені необхідно фізично зʼявитись та безпосередньо на касі вокзалу замовити вагон та придбати на нього квитки. На уточнююче питання щодо графіку роботи мені відповіли коротко та лаконічно: каси працюють 24/7. Ну ок.

ЯК ВИЯВИЛОСЬ 24/7 НЕ ДЛЯ ВСІХ.

Цього ж дня я дістався вокзалу в той час, в який знайшов змогу, а саме о 20:40.

Подолавши на своєму шляху купу барʼєрів, тротуарних колдойобин та бордюрів я бачу перед собою зачинені двері окремої каси для людей з інвалідності (так, така є), хоча нахіба вона мені потрібна, якщо я можу зробити це в звичайній, подумав я, але «уви» там плавав.

Підʼїхавши до зали з касами переді мною відкрилась картинка з однією касою з чергою в 8-10 осіб та іншою, яка ЩОЙНО закрилась, про що сповістила працівниця тієї каси поклавши табличку біля віконця «не працює», проте продовживши сидіти на робочому місці.

Підкатую, значить, я до цієї каси без черги, дарма сподіваючись, отримати коротеньку відповідь на запитання «чи можу я замовити вагон в звичайній касі?»

Замість відповіді я ловлю погляди, які можна було б озвучити так: “Я «уви» клала з тобою спілкуватись, пішов ти на «уви». Відчувши себе «уви» з гори, який на «уви» їй не впав, я зрозумів, що діалогу не буде. Але ок, спишемо це на не працюючу касу.

Підʼїхав я до іншої каси та запитую чи можу я скористатись послугою, у відповідь на шо я отримую, грубо кажучи, що я «пізно всрався», бо виявляється інваліди, колясочники, добре, що хоч не каліки (саме таку термінологію використовують працівники вокзалу) мають можливість лише до 20:00 скористатись такою ЧУДО можливістю замовити спецвагон та придбати на нього квитки.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ. ЗЛІСТЬ.ТОРГ. ДЕПРЕСІЯ. ПРИЙНЯТТЯ.

Ну ок. 2 серія. 2 день. 2 спроба

Наступного дня, знов долаючи на своєму шляху «архітектурні прєлєсті», я прибуваю до тієї ЧУДО КАСИ о 18:00.

І тут мене чекає черговий «пєрдьож в калюжу» та кришечка з під кока коли з написом «шукайте далі». Працівниця заявляє мені, що буцімто мені треба було приїхати до 17:00, бо Київ заявку не прийме… Я перепрошую за свою французьку: «ТАК А НА*УЯ ВИ ПРАЦЮЄТЕ ТОДІ ДО 20:00 ТА ДЕ ЦЕ НАПИСАНО?»

І тут Остапа понесло. Не витримавши такого пінг понгу, я попросив викликати адміністрацію вокзалу. Мені 29 років я ж нє лох.

Через декілька хвилин до мене підійшла начальниця каси та запросила до свого кабінету. Провівши декілька маніпуляцій з телефоном та компʼютером - о чудо. Мої квитки зараз будуть готові.

ВИСНОВКИ

Ця гнила система, хоч і видозмінюється та трансформується, проте крокує не швидше черепахи.

Я готовий вистояти та висидіти в черзі до звичайної каси хоч день, але замовити квиток на рівні зі всіма... тут і зараз, як і інші.

Я за цифровізацію усіх подібних послуг та процесів.

Я не хочу бачити помпезних конференцій, круглих столів та форумів по безбар‘єрності, я хочу бачити впровадження її на практиці.

Я не хочу щодня виборювати свої права. Я хочу ними користуватись.

Неприпустимо аби ті, хто виборює ціною свого життя та здоров‘я свободу цілої нації, отримавши інвалідність, виборювали потім свободу хоч б на існування... повітря у власному дворі, можливість бути там, де хочеш та діставатись, куди забажаєш. Амінь.

Я всьо.