Керуючий філією АТ «Укрексімбанк» в Миколаєві Андрій Цимерман: Наш колектив - це найцінніше, що у нас є

З перших тижнів війни Миколаїв став справжньою фортецею на шляху російських військ з окупованого Криму на захід до Одеси та на північ до Вознесенська. За масштабом руйнувань і кількістю обстрілів Миколаївщина займає третє місто після Донецької та Луганської областей. З 24 лютого росіяни знищили повністю або частково пошкодили 6536 житлових будинків, 332 навчальних заклади, 149 закладів культури, 122 промислових підприємств, 67 медзакладів, 1572 об'єкти життєзабезпечення.

Майже рік місто було без централізованої подачі води, росіяни пошкодили водогін, звідки Миколаїв отримував питну воду. 

Але, незважаючи на постійні обстріли та значні руйнування, філії Укрексімбанку в Миколаєві жодного дня не зачинялося, що було рідкістю для міста.

Про те, як ексімівці Миколаєва вистояли цей рік, що відбувалося з депозитами та як війна вплинула на банківські продукти та послуги розповів керуючий філією АТ «Укрексімбанк» в Миколаєві Андрій Дмитрович Цимерман.

Ранок 24 лютого 2022 року – які перші думки були у Вас?

Я постійно проживав у м.Херсон та щодня їздив до Миколаєва на роботу. Тому, перша думка 24 лютого – потрібно бути на роботі з колективом. З самого ранку розбудив родину, взяли всі необхідні речі, кішку та усі якомога швидше поїхали до Миколаєва. Жодної думки щодо евакуації рідних не було.

З якими глобальними викликами зіштовхнулося відділення Укрексіму під час повномасштабної війни. Як вона вплинула на банківські продукти та послуги: карткові перекази, еквайринг, роботу процесингу?

Перші тижні війни – Миколаїв був оточений з трьох можливих напрямків, мости (шлях на Одесу та Київ) були заміновані та кожного вечора розводились. Перші місяці війни – постійні обстріли міста удень та уночі.

Але клієнти бачили, що банк працює. Ексім жодного дня не працював у дистанційному форматі. Звичайно, це заспокоювало клієнтів, відвідуючи відділення вони бачили своєрідний куточок мирного життя – усміхнені обличчя персоналу, повний (з урахуванням обмежень НБУ, викликаних війною) спектр банківських послуг, чай, кава, навіть просто спілкування зі співробітниками банку придавало сил та впевненості мешканцям міста.

Після звільнення Херсона стало легше, Миколаїв ожив, і філія увійшла в нормальний режим, колектив працює у повному складі. У фокусі обслуговування МСБ, експортери та імпортери, підприємства критичної інфраструктури, аграрії. Намагаємося не думати, що війна. Є робота – ми її робимо.

Чи були якісь форс-мажорні випадки, невдачі, втрати?

Головний форс-мажор – це війна, прифронтова локація Миколаєва. Втрати – це люди, яких ми втрачали та, нажаль, продовжуємо втрачати.

Який відсоток клієнтів продовжив сплачувати за кредитами, незважаючи на кредитні канікули?

Всі клієнти, навіть з територій, які були окуповані майже увесь рік обслуговують свої кредити. По деяким клієнтам було проведено реструктуризації.

Крім того, є позичальники, бізнес, яких на сьогодні знаходиться на окупованих територіях або територіях, які значно постраждали від обстрілів, але при цьому кредити обслуговуються. Така якість кредитного портфеля говорить про якісний підхід кредитування бізнесу.

Наразі лише один позичальник, бізнес якого розташований на лівобережжі Херсонській області (на сьогодні знаходиться в окупації - ред.), не обслуговує свої кредити.

На скільки високий відсоток відтоку та приросту за депозитами?

Відтоку депозитів не було взагалі. У березні-квітні ми отримали гарний приріст щодо депозитів, позитивними були результати й роботи з МСБ.  Клієнти дивувалися, що ми на місці й працюємо. Для багатьох  це було відкриття, що великі за мережею банки зачинені у Миколаєві, а ми ні. Тому вони переходили до нас. Більше того, клієнти розуміли, що у цій ситуації зберігати гроші у держбанку значно безпечніше, і навіть у випадку релокації вони мали можливість отримати доступ до своїх коштів в будь-якому більш безпечному регіоні, а не везти їх із собою в кишені, тому приносили свої збереження. Я впевнений, що ті нові клієнти, яких ми залучили за це час, залишаться з нами й надалі. 

Як змінилася поведінка, уподобання та запити клієнтів банку після початку повномасштабної війни?

Клієнти, особливо фізичні особи, хотіли щоденно спілкуватися і відвідувати філію банку. Було бажання тримати кошти на рахунках, але при цьому, мати можливість оперативно ними користуватися.

Бізнес (оскільки регіон здебільшого аграрний, порти та портова інфраструктура були заблоковані –  ред.) – після певного шоку перших тижнів війни почав пристосовуватися до поточних умов та планувати посівну компанію. Впродовж березня-травня було видано тільки аграріям близько 20 кредитів на загальну суму більше 80 млн грн в межах загальнодержавної програми «5-7-9».

Інші бізнеси, якщо це було можливо, релокувалися до інших регіонів, продовжуючи обслуговування у філії або в інших філіях Банку в містах релокації.

Що на Вашу думку очікує українську банківську систему після Перемоги?

Після Перемоги основне завдання держави та усіх нас - не згаяти час та не втратити унікальний шанс) фінансова та інституціональна допомога усього цивілізованого світу)  та побудувати сучасну  та сильну державу, з якої б хотілося виїжджати тільки у відпустку.  Ми повинні стати Південною Кореєю або Ізраїлем Східної Європи (ці країни історично мають вороже оточення, але це не заважає їм мати дуже високий рівень життя та розвитку).

І завдання української банківської системи, яка показала неймовірний приклад стійкості в період військової агресії та під час пандемії, бути провідником цих змін. Банки – це кровоносна система і від її чіткої безперебійної роботи залежить здорове функціонування та розвиток, так би мовити, усього організму, тобто Держави.

Велика сила маленьких справ. У кожного банку є свої герої та історії. Що можете розповісти про своїх працівників-героїв?

Наш колектив – це найцінніше, що у нас є. Ми дуже згуртувалися, стали вже одне для одного другою родиною. Війна стала якимось лакмусовим папірцем – вона показала, що ті люди, які сильні як професіонали, виявилися й сильними особистостями.

Період з березня до жовтня, був найважчим для колективу філії.

Майже кожну ніч – обстріли, перші місяці – ще й вдень. Складнощів ще додавала відсутність води. У квітні її не було взагалі. У травні дали лише технічну й майже до початку зими вона була кольору кави.

У таких умовах тоді з колективу у 43 людини залишилося працювати половина і з них 70% – це жінки.

Після ночі з обстрілами, приходиш на роботу з поганим настроєм, дещо переляканий і сонний, а тут колеги-жінки з макіяжем, з зачісками, одягнені з дотриманням дрескоду, з блиском в очах і бажанням працювати. Я не розумів, як в таких умовах їм це вдається?! Це для мене було відкриттям. Колеги бездоганно виконували всі поставлені перед ними завдання.

Крім того, наші ексімівці, перебуваючи в ненайкращих умовах, ще й встигали допомагати іншим: координувати доставлення ліків зі столиці до лікарень Миколаєва і Херсона, закуповувати та передавати генератори підрозділу, у якому служить керуючий сусідньої Херсонської філії Олександр Кірку.

Незважаючи на масовані обстріли, відсутність електроенергії та руйнування Ваша філія посідає високі позиції в регіоні. Як Вам вдалося під час повномасштабної війни втримати цю позицію? Які конкретні приклади можете назвати.

Не втомлююся повторювати, що найбільшою цінністю, безумовно, є наші люди, а особливо жінки. Так робота відділу роздрібного бізнесу у гарячий період з березня до жовтня трималася фактично тільки на одній людині – начальнику управління по роботі з індивідуальними клієнтами пріоритетного напрямку Ларисі Чаєвській. Колега поєднувала функції звичайних менеджерів, які картки видавали, і паралельно залучала депозити VIP-сегменту на десятки мільйонів гривень.

Матеріал надано пресслужбою філії АТ «Укрексімбанк» в Миколаєві