Сімейний бізнес, що надихає

Кажуть: хочеш втратити друга – позич йому грошей. Так само кажуть і про родинний бізнес. Але є приклади, які розвінчують ці упередження та надихають. Дві доньки: старша Ганна Слободянюк та молодша Аліса Назаренко – підтримали батька Ігоря у його прагненнях, і відтепер вони утрьох розвивають сімейний бізнес з ручної вишивки хрестиком і бісером у Миколаєві. До кожного замовлення вкладають листівку із краєвидом міста, мовляв, знай наших: не тільки Західна Україна славиться майстрами. 

Розкажіть, як все починалось?

Наш тато вишиває вже кілька десятків років, він вишивав ще за нашого з Алісою дитинства. Я довгий час була переконана, що всі тати вміють вишивати і тим регулярно займаються. Ми на це ніколи не зважали серйозно, це було просто хобі. Знаєте, є тати, які ходять на риболовлю, а наш – вишиває. Ніби цілком тривіальне заняття.

Минулого року в сім’ї була скрутна фінансова ситуація, довелось замислитись над пошуком можливості заробітку. Тато вже дуже багато на той момент вишив для сім’ї, і я подумала, що, можливо, варто спробувати запропонувати його роботи на широкий загал. 16 червня минулого року за кілька годин ми створили сторінку у Фейсбуку, і я розмістила перші фото. Пам’ятаю, що думала тоді, якщо це все не спрацює, то ця сторінка просто буде публічним альбомом татових робіт. Вже за два тижні прийшло перше замовлення з Німеччини, потім друге… і так все закрутилось.  

Так, соціальні мережі зараз дуже дієвий інструмент для промо. А хто придумав назву? Чому «вишивка, зроблена суднобудівником», який взаємозв’язок?

Назву придумала я (Ганна Слободянюк. – Прим. ред.). Тато вишиває, а десь у шухляді лежить його диплом інженера-суднобудівника. Так і вийшла назва «Татова вишивка: зроблено суднобудівником». Мені хотілося цією назвою показати, що життя іноді здатне повернутись на 180 градусів, і навіть у старшому віці можна зробити справою свого життя зовсім не те, на що ти вчився, а те, чим усе життя захоплювався.

Тож ваша команда – то ви, сестра і тато?

Так, нас троє. Тато і дві доньки. Я старша, мені 29 років, за освітою юрист і вже 7 років живу в Берліні. Виїхала сюди на магістратуру в університет ім. Гумбольдта. Знайшла роботу і залишилась. Моя сестра Аліса Назаренко на два роки молодша за мене і живе в Києві. Вона працює в сфері туристичних послуг. Ми обидві дуже любимо подорожувати, їздити на велосипеді і шоколад… багато шоколаду.

І як воно, вести бізнес із родичами? Ви собі це так уявляли?

Я собі це ніяк не уявляла, тому що не мала перед очима таких прикладів. Тож просто робила. Зараз можу сказати, що не завжди легко. Тут є свої складнощі. Родичам між собою складно дається субординація, чіткий розподіл обов’язків. Ще треба враховувати різницю у віці й абсолютно різне уявлення про соціальні мережі. Мені, наприклад, дуже непросто було переконати тата у важливості якісних фото.

Які інвестиції були задіяні?

Час. Дуже багато часу. Спочатку це займало в мене по пів робочого дня: на редагування фото, на рекламу сторінки в різних спільнотах у Фейсбуку та в ЖЖ, на листування із замовниками і замовницями, на передачу замовлення татові. Але ще більше пішло на ознайомлення з ринком, накопичення інформації про орнаменти для вишивки (які вони є, що вони означають), на створення бази даних цих орнаментів, пошук партнерів для замовлення матеріалів, для спільних проектів.

Як рекламуєте себе?

Наш основний майданчик – це сторінка в Фейсбуку. Ще є профіль в Інстаграмі. В сайті досі потреби не виникало. Ці дві соціальні мережі повністю забезпечують нас замовленнями. Крім того, справа пішла настільки добре, що ми змогли найняти ще чотири майстрині для вишивки бісером. 

Хто і що найчастіше купує? Чи є замовлення з-за кордону?

Найбільше замовлень на вишиванки і серед них найвищий попит на традиційну вишивку, хоче не менш популярною є художня. Останнім часом проявляється тенденція інтеграції українських орнаментів в сучасний одяг. Поєднання сучасного крою і традиційних візерунків, як наприклад, вишивка на сучасних сукнях, поступово знаходить все більше і більше поціновувачів. Переважно продаємо українцям, і більшість замовлень саме з-за кордону. На сьогодні наші вироби є в таких країнах, як: Німеччина, Франція, Шотландія, Швейцарія, Нідерланди, Туреччина, Росія і ОАЕ (в Дубаї).

Які плани на майбутнє? До чого ви прагнете?

Втілювати в життя задуми замовниць і замовників, і щоб тато мав можливість реалізувати свій потенціал. Я думаю, це дуже важливо для кожної людини, а думка про те, що знайти себе можна в будь-якому віці, мене неймовірно тішить. А ще я щаслива, що йому в цьому допомогли доньки. Колись давно він хотів сина. Думаю, тепер він точно не жалкує, що народились дві дівчинки.

Багато українців налаштовані песимістично, мовляв, для того, щоб почати свою справу, потрібна купа грошей та зв’язків.

Я б хотіла побажати іншим, хто зараз ще роздумує над питанням «робити чи не робити» – просто робити. Ми ніколи не можемо передбачити, чим саме в реальному житті стане абстрактна ідея. Все дуже динамічне, все змінюється, розвивається. Все обов’язково вийде якнайкраще. А ще хочу подякувати всім, хто нас підтримав: словами і вчинками. Моє особисте відкриття в цьому сімейному проекті – два-три теплі слова підтримки здатні зробити диво і дати просто неймовірний поштовх вгору.

Поліна Булгакова, CultProstir.ua