Вірус двох Вікторів: «жадоба влади та капіталу

Об’єктивності ради слід констатувати, що за останні роки чимало було сказано про необхідність консолідації не тільки суспільства але і самої влади в Україні. Саме з такою ініціативою та запропонованим конкретним планом дій у цьому напрямку неодноразово виступали Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, перший Президент України Леонід Кравчук та ще цілий ряд державних і політичних діячів. Не винятком були і «непримиренні друзі», а саме керманичі ватаг «любих та дорогих друзів» – Віктор Ющенко і Віктор Янукович. Здавалось би, перед такими потужними загрозами для нашої країни як світова фінансова криза, паводки, епідемії, жахливі аварії на шахтах Донбасу, провали в діяльності Національного банку і таке інше, гасло «Єднаємось!» повинно було б хоч у такі скрутні часи спрацювати. Наразі, так підказує здоровий глузд, тим паче, що суспільство як ніколи виснажене від десятилітніх стресів, політичних колапсів, невиконаних обіцянок та невдалих реформ, а вірніше сказати — лише їх декларування попередніми урядами та Президентами.

Хоча, слід зауважити, одну реформу «державній еліті» зразка 2004 року, не беручи, звісно, до уваги вдалі особисті реформи щодо облаштування особистого статку, таки вдалось запровадити. Щоправда, поспіхом та з урахуванням, м’яко кажучи, особистих корпоративних інтересів. Я маю на увазі напів-кулуарний дерибан самої Конституції України, і не тільки! Ну, і, як завжди у нас водилось, «хотіли як краще, а вийшло як завжди». Втім, БЮТ категорично був проти і не голосував за наведені вище авантюрні експерименти. Адже саме так звані «рішучі демократичні кроки прогресивних ліберал-демократів» Ющенка та Януковича призвели до остаточної паралізації діяльності усіх вертикалей влади, а відтак — викликали некеровані процеси протистоянь і хаосу у самій владі. Вірні синки «батька-наставника» Кучми, будучи примірними учнями останнього, освоїли для себе головний урок, що базується на висновках з досвіду попередніх років на кшталт потрясіння від майдану: щоб втриматись при владі потрібна стратегія гойдалок та безвладдя. І байдуже, що від таких стратегій страждає вся країна, власне кажучи у першу чергу сам народ, від імені якого вони так часто-густо лопочуть, безапеляційно віщаючи про кроки назустріч Йому, власному народу, точніше своїм вірнопідданим. А можливо, це від палкого бажання почути кожного з цих самих вірнопідданих, точніше — киданути кожного та усіх разом узятих?

Поддержи тех, кто каждый день держит город в курсе

Клуб НикВести — место, где читатель и редакция по одну сторону.

Участники имеют закрытый чат, эксклюзивную рассылку о закулисье жизни журналистов, видят новости раньше других и влияют на изменения.

Присоединяйся. Вместе сохраняем город светлым

Разовая поддержка Ежемесячная подписка

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Поддерживать

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безопасная оплата

Получателем пожертвований является ОО «Николаевский медиа хаб» (ЕГРПОУ 45160758). Совершая пожертвование, вы подтверждаете, что сумма не подлежит возврату и может быть использована ОО на реализацию ее уставной деятельности, в том числе на поддержку независимой журналистики и создание общественно значимого контента. Публичная оферта.

І не дарма, саме ці персонажі так завзято впроваджували сценарії не тільки паралізації діяльності Верховної Ради і в цілому державних органів влади та нівелювання ролі органів місцевого самоврядування, але і стрімко дистанціювали, як в центрі так і на місцях, тих людей, завдяки яким вони всілися у вельми зручні владні стільці. Більш того, кожен їх крок є і визначально був спрямований виключно на спроби усунення, дискредитування, знищення Юлії Тимошенко, як єдиної перешкоди на їх шляху до безмежної влади касти недоторканих олігархів. До речі, плану, детально спланованого ними та їх поплічниками, ще в далекому 2002 році.

Відтак, цілковито зрозуміло, чому у відповідь на заклики Прем’єра Тимошенко про необхідність консолідуватись перед викликами часу, у відповідь ми побачили навіть не мовчання, а чергову хвилю агресії та інтриг. Не дивно, що навіть не зважаючи на наближення виборчої кампанії по обранню нового Президента, вони публічно знехтували академічними правилами своїх тіньових ігрищ, заблокувавши чергові ініціативи Тимошенко щодо надання органам місцевого самоврядування розширених повноважень шляхом впровадження права місцевої владі формувати та розподіляти на місцях значну частину бюджетних надходжень. Тобто, фактичну децентралізацію владних повноважень Центру — саме те, про що досить тривалий час вели публічні промови обидва Віктори. І коли настав час, саме їх представники у Верховній Раді не підтримали відповідні зміни до бюджетного кодексу.

Прикладів аналогічної поведінки, якій сміло можна надати статус «вірус обох Вікторів — штам «жадоба влади та капіталу»» в інших ситуаціях — хоч греблю гати. Згадаємо хоча б тему постачання та транзиту російського газу. Скільки піднято гласу та напущено жахів оточенням Вікторів в період так званої газової кризи. Не говорячи вже про буквальні намагання зірвати переговорні процеси. Дійшло навіть до звинувачень у національній зраді з боку відомих бездипломних радників по утворенню штучних кризових ситуацій. А потім стало усім очевидним, що Прем’єр Тимошенко не тільки зуміла зняти напругу у газових стосунках Росії і України, але і забезпечила підписання дострокових угод, причому вигідних для української сторони. Більше того, нещодавня чергова невдала спроба спікерів шанованих Вікторів знов нагнітати жахи у цих питаннях, що здійснювалась на тлі «гнівного ультиматуму» Ющенка керівництву Росії, напередодні зустрічі двох Прем’єрів (Путін-Тимошенко) виявилась не більш як рецидивом їх вже згаданого хронічного вірусу. Так, дійсно, для всіх країн у зв'язку із кризою Росія, можливо, буде приймати рішення щодо сплати пені й штрафів. Однак, ураховуючи планомірне налагодження Тимошенко стосунків між нашими країнами у газовій сфері і не тільки, для нашої країни порядок визначений прозорий та дуже простий. За півроку до наступного періоду, Україна за контрактом може заявити будь-який обсяг газу на наступний рік для того, щоб Росія мала можливість спланувати цей обсяг для видобутку. А потім, за контрактом, ми маємо можливість від погодженої цифри споживання газу на наступний рік відхилятися на 20 % в одну або в іншу сторону. Погодьтесь, це далеко не Дамоклів меч, як заявляли доморощені опоненти Юлії Володимирівни. Аналогічно вирішені питання й у транзиті російського газу через територію України. Факт, що питання зовсім «не в поганих контрактах на природний газ» як заявляли Віктори, до речі, які вперше укладені між двома державними корпораціями — НАК «Нафтогаз», Україна, і «Газпром», Росія, без посередників. А питання в тому, що Віктори не можуть змиритись з тим, що в них більше немає корупційного посередника між Україною й Росією, намагаючись за будь яку ціну повернути на ринок «РосУкрЕнерго».

Для довідки. Пан Фірташ, за підтримки Вікторів, намагається через судові інституції відібрати у народу України 11 млрд. кубічних метрів газу, які перебувають у вітчизняних газосховищах. Їх вартість складає майже 5 млрд. доларів. Погодьтесь, ласий шматок для носіїв вірусу «жадоба влади та капіталу» Саме тому такий ажіотаж навколо газових контрактів. Однак переконаний, незважаючи на «крики» окремих політиків, жодної проблеми за спожитий газ у 2009 р. в країні не виникне, тим паче що оплата за придбаний газ вперше за усі ці роки здійснюється своєчасно та в повному обсязі, незважаючи на кризову скруту.

Як не менш яскравий приклад наведу так звану ініціативу Вікторів про необхідність підготовки по боротьбі з епідемією грипу. Обидва в унісон волали про необхідність відділення додаткових коштів. А як дійшла справа до конкретики, то один ветує, а інший дає команду заблокувати це питання у Верховній Раді. Точнісінько як і з коштами на підготовку до Евро-2012. Ні у кого не викликає сумніву, що країні потрібна не пластикова рекламна картка з зображенням «швидкої допомоги», з якою поспіль як третій рік круїзнічає по країні один з Вікторів, а нагальна необхідність переобладнати значну частину лікарень, особливо районні лікарні в невеликих містах, не кажучи вже про сільські амбулаторії. Необхідно терміново суттєво збільшити та поновити автопарк машин «швидкої допомоги». А якщо ми говоримо про підготовку до спалахів сезонних грипів або можливої загрози нової пандемії грипу, країні необхідна низка додаткових упереджуючих заходів, у тому числі, відповідного оснащення стаціонарних лікувальних закладів. Давайте скажімо відверто: у цьому напрямку нічого не робилось останні років 20. І готуватися до першої й другої хвилі пандемії, і не тільки до неї, потрібно було всі попередні 18 років, зокрема Вікторам, у яких були для цього необмежені можливості. Потрібно було лише спрямовувати гроші від приватизації об'єктів держвласності на розвиток системи охорони здоров'я. Важко не погодитись з об’єктивною оцінкою Юлією Тимошенко діяльності Вікторів енд компані: «… вони ж, вибачте, всі «заводи й пароплави» розібрали по кишенях (від автора: 179 тисяч об’єктів), залишили країну без копійки грошей, за 10 попередніх років не провели жодної реформи в системі охорони здоров'я, і зараз у кризу ми зобов'язані в прискореному режимі проводити модернізацію лікарень, закупівлю медустаткування, машин «швидкої допомоги» й все інше».

Одна з останніх глобальних афер Вікторів — «соціальні стандарти». Це взагалі шедевр майстерного шахрайства. Поряд з нім, поцуплення значної частини коштів, передбачених для «лікування» вітчизняної банківської системи, а точніше — тих приватних банків, що їм підконтрольні, та перетворених, вибачте, в зливну яму під назвою «офшорні інвестори» просто блідніє, навіть незважаючи на те, що йдеться приблизно про суми в розмірі 60—70 млрд. грн. Ну, а 17 млрд. грн. нецільового використання коштів урядом Януковича у 2007 році — це у такому порівнянні взагалі просто дитячий жарт.

Про що йдеться. Згідно із так званим законом про нові соцстандарти, нібито підвищено прожитковий мінімум для непрацездатних – з 498 до 573 грн. Натомість, за українським законодавством, мінімальна пенсія не може бути нижчою за прожитковий мінімум для непрацездатних. Тому з 1 листопада мінімальна пенсія начебто мала підвищитися до 573 грн., тобто аж на 75 грн., так помпезно заявляли, при цьому «гнівно критикуючи» Тимошенко, Президент та керманич Партії регіонів, обидва кандидати в …. Однак, насправді все виявилось черговою дешевою кулькою з надписом: «Щиро хочемо влади. Народ, ковтни ще разочок наживку!». Адже, саме Прем’єр Тимошенко вже майже два роки не тільки дотримується норми про те, що мінімальна пенсія не може бути нижчою за прожитковий мінімум, але й здійснює спеціальні доплати пенсіонерам, завдяки яким реальна мінімальна пенсія вже давно вища за 498 грн. Так, завдяки урядовим доплатам, ще з 1 січня 2009 р. реальна мінімальна пенсія становила 544 грн. Отже, піарщики Вікторів не врахували, що протягом року Кабмін працював, і йому вдалося збільшити мінімальну пенсію ще на 28,4 грн. – з 1 жовтня 2009 року вона складає 572 грн. 40 копійок. Тобто, реально, якщо чітко виконувати закон Януковича-Ющенка, пенсія для 6 млн. пенсіонерів мала зрости всього на 60 копійок – до 573 гривень. З іншого боку, від виконання закону Вікторів виграли б лише колишні високопосадовці та екс-чиновники. Відповідно до чинного законодавства, цій категорії пенсіонерів пенсія нараховується з розрахунку не більше 15-ти мінімальних зарплат, встановлених для працездатного населення. Отакої! Персонажі відомого твору Ільфа та Петрова «12 стільців» просто відпочивають, вірніше у ті часи навіть аналогів не було такої винахідливості яку набули за тривалі, непомірно важкі роки перебування у владі Віктори.

Припускаю, що у певної частини читачів виникнуть сумніви відносно моїх стверджень щодо гойдалок, які влаштовують країні, об’єднавшись, обидва Віктори — претенденти на посаду керманича держави. Тому наведу хронологічну низку фактів та подій. Читайте, аналізуйте.

22 вересня 2005 року. Після відставки Тимошенко з поста прем’єра, Віктор Ющенко, Віктор Янукович і Юрій Єхануров підписують «Меморандум порозуміння між владою та опозицією», який у народі влучно називають «пактом Ющенка-Януковича». Ющенко приймає продиктовані Януковичем вимоги про амністію фальсифікаторам і сепаратистам, відновлення недоторканості депутатів місцевих рад. Це чорним по білому записано в меморандумі. Згідно ж з усними домовленостями, нова влада припинила переслідування осіб, які вчинили злочини за попереднього режиму – на користь цього, хоч і в непрямий спосіб, свідчить відсутність резонансних кримінальних справ та судових процесів.

22 вересня 2005 року. Парламентська фракція Партії регіонів одноголосно голосує за призначення Юрія Єханурова на посаду прем’єр-міністра. Також у повному складі підтримують Єханурова фракції, контрольовані зятем Кучми Віктором Пінчуком.

5 жовтня 2005 року. Президент Ющенко на вимогу Януковича підписує Закон про внесення змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», який відновлює недоторканість депутатів всіх рівнів. Наданим їм імунітетом сповна користуються регіонали і найодіозніші представники режиму Кучми. Замість того, щоб відповідати за скоєне, вони преспокійно займаються політикою, балотуються в депутати.

Жовтень-листопад 2005 року. Під сукно лягають десятки кримінальних справ. Замість повернення народу вкрадених заводів і фабрик, з їх власниками підписуються мирові угоди. Олігархів запрошують на «круглі столи», з ними радяться, вони знову повертаються у владу.

3 листопада 2005 року. «Наша Україна» і Партія Регіонів разом голосують за затвердження на посаді Генерального прокурора України ставленика Януковича Олександра Медведька. Той більше двадцяти років пропрацював в органах прокуратури Донбасу, «відзначившись», крім іншого, тим, що сфальсифікував справу про вбивство керівника Слав'янської телекомпанії «ТОР» Ігоря Александрова.

4 січня 2006 року. Зближення Ющенка і Януковича відбувається не тільки на політичному, але й на фінансовому фронті. Головний спонсор ПР Дмитро Фірташ, завдяки підписанню Єхануровим з дозволу Ющенка нової газової угоди з Росією, повертає своє «РосУкрЕнерго» на вітчизняний газовий ринок. РУЕ стало єдиним підприємством, якому було дозволено постачати природний газ з РФ на територію нашої країни, завдяки чому мільярди гривень пішли не до бюджету країни, а в кишені приватних осіб, у тому числі, і людей близьких до Ющенка.

22 лютого 2006 року. Із вже підписаного проекту угоди про коаліцію демократичних сил «Наша Україна» викреслює пункт із зобов’язанням не блокуватися з Партією регіонів Януковича.

27 липня 2006 року. Ющенко організовує так званий Загальнонаціональний круглий стіл, на якому ініціює підписання з Януковичем Універсалу національної єдності.

3 серпня 2006 року. Підписано Універсал національної єдності між Ющенком, Януковичем і представниками Антикризової коаліції.

4 серпня 2006 року. За поданням Ющенка, Верховна Рада призначає Януковича прем’єр-міністром. За нього голосує 30 найбільш наближених до Президента (з 81-го) депутатів від «Нашої України». Ряд міністрів у свій уряд Янукович призначає за квотою Президента.

9 липня 2007 року. Разом з привітанням Віктора Януковича з днем народження Президент Ющенко підписує таємний указ про виведення з державної власності на користь комерційних структур, близьких до чинного на той час прем’єр-міністра, резиденції «Межигір’я». Майже відразу Янукович несподівано дає згоду на призначення дострокових парламентських виборів, хоча до цього виступав категорично проти них.

Вересень 2008 року. Ющенко та глава його Секретаріату Балога розвалюють діючу на той момент демократичну коаліцію у складі БЮТ-НУНС і розпочинають активну роботу зі створення широкої коаліції на базі НУНС та Партії регіонів. Зокрема, саме через активну співпрацю ПР з Банковою, її партійні лави залишив тоді відомий регіонал Тарас Чорновіл, який заявив, що «Регіони, по суті, давно лягли під президентські структури» і саме в СП нині визначають всі дії, стратегію і тактику» цієї партії. Однак жорстка позиція більшості депутатів-нунсівців плани Ющенка зірвала.

Вочевидь для публічного загалу «непримиренні опоненти», десь там, в затишних золочених кімнатах вкраденої резиденції Межигір’я та ще одинадцяти резиденцій, міркують, в яких посадах подарувати себе Україні, чи здійснити бартерний обмін між Західною та Східною Україною своїми дорогоцінними персонами? Їх примарна уява влади, подана у свій час наставником Кучмою за ознаками: розділяй та володарюй. Вседозволеність та безкарність не дає можливості Вікторам второпати просту, вже усім зрозумілу істину: народ України давно єдиний і чітко розуміє, хто прагне поділу країни на кшталт моделі «олігархи та вірнопіддані васали»! Знаю, їх примарні уяви такими і залишаться, а країна, позбавившись оцих «месій олігархічного правління», почне процвітати. Україна сильна!

Роман Забзалюк, народний депутат України член фракції БЮТ у Верховній Раді України