«Тракторами збирали російську техніку»: історії працівників електротрансу Миколаєва про роботу під обстрілами
- Новини Миколаєва
-
•
- Олена Козубовська
-
•
-
14:00, 28 лютого, 2024
-
3000 +
Ого! Більше 3,000 відвідувачів прочитали цей матеріал!
«Я зупинилася на Авангардній, бо вже на Парковій були прильоти. У пасажирів паніка, ми усі лягли на підлогу, дехто просто вистрибував з вагона і чекав на вулиці», — розповідає водійка трамвая Ольга Білоусова про свій звичайний робочий день у Миколаєві.
Трамваї та тролейбуси миколаївського комунального підприємства «Миколаївелектротранс» були єдиним громадським транспортом у місті, що не припинив свою роботу з початком повномасштабної війни. Навіть 24 лютого 2022 року вони продовжили перевозити містян. Протягом двох років з початку вторгнення підприємство зазнало збитків на понад 141 мільйон гривень, 32 одиниці техніки було пошкоджено або знищено внаслідок російських обстрілів.
Депо КП «Миколаївелектротранс». Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»«НикВести» розпитали у працівників «Миколаївелектротрансу» про їхню роботу в період активних обстрілів та відключень електроенергії, від якої напряму залежить робота громадського транспорту.
«Діти боялися мене відпускати на роботу»
Одна з водійок трамвая, багатодітна мама Ольга Білоусова, залишалася на роботі та продовжувала перевозити пасажирів навіть під час обстрілів. У перший день великої війни вона разом зі своїми 4 дітьми виїхала в Себине, що в 30 кілометрах на північ від Миколаєва. День у день їй доводилося ризикувати життям, щоб дістатися на роботу, оскільки дорога в місто обстрілювалася росіянами — на той час війська РФ фактично оточили місто з північно-східного напрямку
— Коли я їздила на роботу, основна дорога була перекрита, вона обстрілювалася. І ми просили місцевих, щоб вони нас возили через поля. Діти боялися мене відпускати на роботу, — згадує жінка, не стримуючи сльози.
Водійка трамвая Ольга Білоусова у трамвайному депо «Миколаївелектротранс». Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»Однак каже, що бажання піти з роботи та виїхати далі разом з дітьми не виникало. Ольга пишається тим, що продовжувала працювати навіть у ті моменти, коли небезпека обстрілів була найвищою, а постійні відключення електроенергії змушували годинами чекати на лінії.
— Коли нам вимикали електрику, ми все одно виїжджали. По графіку, дві години їздили, дві стояли. Де прийдеться виключення електропостачання — там і зупинялися. Але зараз вже робота налагодилась, — розказує жінка.
Водійка трамвая Ольга Білоусова у трамвайному депо «Миколаївелектротранс». Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»
Водійка трамвая Ольга Білоусова у трамвайному депо «Миколаївелектротранс». Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»Відновлювали техніку та варили протитанкові їжаки
Заступник начальника вагоноремонтної майстерні Володимир Стефаник разом зі своєю командою займалися ремонтом та відновленням техніки комунального підприємства, однак з початком повномасштабної війни звична робота на підприємстві відійшла на другий план.
— Перші дні усі ремонтні роботи відсунули на невизначений термін. І ми почали допомагати військовим протитанковими їжаками — понад 200 одиниць ми точно зробили.
Заступник начальника вагоноремонтної майстерні Володимир Стефаник. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»З гордістю згадує, як з розбитого мікроавтобуса зробили з колегами автомобіль для евакуації поранених з поля бою.
— Це був бусік, що постраждав від удару. І ми з того, що залишилося, зробили такий «броньовичок», — розповідає Володимир Стефаник.
Матеріали брали на підприємстві. Так, у пригоді стали зокрема відпрацьовані залізні рейки. З них у майстерні варили протитанкові їжаки, які потім розвозили по області.
— Ще не знали як варити, креслення шукали в інтернеті, потім отримали точні схеми від військових. Цим ми займалися перші два місяці день у день, без вихідних, — згадує чоловік.
Володимир Стефаник на робочому місці у вагоноремонтній майстерні. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»
Володимир Стефаник на робочому місці у вагоноремонтній майстерні. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»На питання про те, чи бувало страшно, Володимир відповідає, що боятися було ніколи, а на повітряні тривоги навіть не звертали уваги.
— Вже так звикли до цих звуків, що не звертаєш і уваги. Нам ніколи було бігати по укриттях, у нас задачі, задачі, задачі. Сирена могла спрацьовувати і 5, і 6 разів на день, — каже він.
Сьогодні Володимир Стефаник разом з колегами вже повернулися до своєї звичної роботи.
Володимир Стефаник на робочому місці у вагоноремонтній майстерні. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»
Володимир Стефаник на робочому місці у вагоноремонтній майстерні. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»Тракторами збирали російську розбиту техніку по місту
— Нам поступила команда від мера Олександра Сєнкевича допомогти військовим з технікою. Ми тракторами збирали російську розбиту техніку по Миколаєву, — розповідає начальник служби автогосподарства Олег Кругліков.
Разом з іншими трактористами та директором КП він забирав військову техніку російської армії з околиць міста після боїв. Загалом, працівники «Миколаївелектротрансу» витягли 36 одиниць техніки, яку потім передали Збройним силам України. Серед такої техніки були унікальні одиниці озброєння. А в самого Олега Круглікова залишились на згадку чоботи російського солдата, які він забрав з танку.
Начальник служби автогосподарства Олег Кругліков. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»— Потім поступила команда робити загородження для міста, вдень і вночі ми варили їжаки, возили їх і в Галицинівську громаду і на Кіровоградський напрямок, перекривали усі дороги, — згадує чоловік.
Розповідає, що часто доводилося прибирати техніку, повну російських боєприпасів. Одного разу навіть вдалося передати миколаївським військовим уцілілу ворожу бойову машину піхоти (БМП), яку потім використали у боях з росіянами.
— Один раз притягнули один БМП десантних російських військ, повністю зі зброєю та патронами. Хлопці балончиком зафарбували мітки, і пішов цей БМП валити росіян, — згадує чоловік.
Олег Кругліков розповідає, що не раз ризикував власним життям під час роботи, але каже: «страшно зовсім не було».
— Було дуже багато випадків, що загрожували життю, але хто ті ж самі їжаки повезе. Ми возили їх аж на передову, потрапляли під обстріли, — каже чоловік.
Начальник служби автогосподарства Олег Кругліков. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»
Начальник служби автогосподарства Олег Кругліков. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»Олег був одним перших фахівців, що допомагали відновлювати водопостачання у місті. Щоб допомогти «Миколаївводоканалу» чоловік з колегами трактором транспортували трубу на заміну тій, яку підірвали росіяни.
— А там всюди стоять знаки «заміновано». Трактор наш заносить, тому що був дощ і болото, а ми не можемо з’їхати ні вправо, ні вліво, — каже чоловік.
Олег Кругліков один з тих героїв, які отримали відзнаку «За оборону Миколаєва». Він каже, що його пробирає гордість за підприємство і за ту роботу, яку виконувала його команда в перші місяці повномасштабної війни.
«Допомагали ліквідовувати наслідки ударів: навіть не можу порахувати, скільки було виїздів»
Начальник будівельно-ремонтної служби Максим Зозуля зі своєю бригадою займався ліквідацією наслідків прильотів поблизу комунального підприємства. Також допомагав розбирати завали в будинках постраждалих від обстрілів працівників «Миколаївелектротрансу».
— Ми порушували правила життєдіяльності, тому що на повітряну тривогу ніхто з підрозділу не реагував, — каже чоловік.
Начальник будівельно-ремонтної служби Максим Зозуля. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»Так, під час удару по Миколаївській ОВА 29 березня 2022 Максим з командою працювали неподалік над наслідками попереднього прильоту.
— Була ситуація, коли ми ліквідували наслідки, а по місту були прильоти. Це коли по ОВА вдарили. У нас упала опора після прильоту що був раніше, ми якраз її відновлювали, бетонували, коли почули гучний вибух, — розповідає Максим Зозуля.
Він також згадує, як на початку повномасштабної війни практично жив на роботі. Через те, що чоловік проживає у віддаленому мікрорайоні міста, додому дістатися було важко. Та попри труднощі Максим і його родина прийняли рішення залишатися у Миколаєві.
— У мене думки виїхати з Миколаєва не було, була думка відправити мою сімʼю, але вони мені сказали: «ми за мостом, ми нікуди не поїдемо, поставимо кулемети й будемо оборонятися», — згадує чоловік.
Максим каже, що вже збився з рахунку, скільки виїздів на ліквідацію наслідків російських ударів вони з командою здійснили за два роки повномасштабної війни.
— У мене в підрозділі є будівельники, які можуть щось демонтувати, щось забити назад, є газозварники. Ми робимо мінімальні речі, для того, щоб людина могла далі проживати у своєму будинку, якщо він ще до цього годиться. Я навіть не можу порахувати, скільки у мене було виїздів, — каже він.
Російська ракета не оминула будинок і самого Максима Зозулі. Обійшлося без значних пошкоджень.
— З 7 на 8 травня прильоту був у мене вдома. Наслідки невеликі, сусіди постраждали, а мене Бог милував. Підприємство допомагало одразу усім, в кого було пошкоджено житло. Кому матеріалами, кому грошима, — розповідає чоловік.
Також жаліється, що через мобілізацію на підприємстві сьогодні не вистачає робочих рук.
— Питання мобілізації повпливало на підприємство сильно, велика нестача кадрів, які можуть виконувати зокрема будівельні роботи. У мене з підрозділу служать двоє хлопців, — каже Максим Зозуля.
Тому крім питань будівельного характеру чоловік займається проблемою питної води у Миколаєві. На його балансі сьогодні перебуває два пункти очищення та свердловина.
Максим Зозуля на точці очищення води. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»
Максим Зозуля на точці очищення води. Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»На питання, про що мріють працівники «Миколаївелектротрансу» усі називають лише одне бажання — завершення війни в Україні.
— Я мрію про перемогу, щоб скоріше це вже закінчилося. З особистого — нічого, — каже начальник служби автогосподарства Олег Кругліков.
Олег Кругліков біля таблички «Миколаївелектротранс» вітає усіх з перемогою». Фото: Сергій Овчаришин, «НикВести»Автор: Олена Козубовська
Фото: Сергій Овчаришин