Вони залишаються невідомими. Чому загиблих військових не завжди вдається ідентифікувати за ДНК?

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну регулярно повертають тіла полеглих військовослужбовців із районів бойових дій та в межах репатріаційних заходів. Попри сучасні методи ДНК-ідентифікації, експертам не завжди вдається отримати генетичний профіль або знайти збіг із родичами.

Якщо після проведення всіх необхідних експертиз особу не вдається встановити протягом року, загиблого ховають як невідомого військовослужбовця.

У цьому матеріалі «МикВісті» розповідають, як відбувається процес ідентифікації загиблих військових, чому ДНК-експертиза не завжди дозволяє встановити особу, коли ухвалюють рішення про поховання та що відбувається, якщо особу вдається встановити вже після поховання.

Поховання невідомих військовослужбовців на Миколаївщині

У Миколаєві поховали 76 невідомих військовослужбовців, які загинули під час повномасштабної війни. Усі вони залишалися невстановленими понад рік, попри проведення експертиз.

На центральному міському кладовищі для невстановлених військових відведена окрема ділянка. Тут у чотири ряди встановлені хрести з табличками без імен. На кожній із них встановлений унікальний семизначний номер, за яким можна ідентифікувати тіло у документах.

— На табличці ми зазначаємо номер тіла. Такий самий номер розміщується також на домовині та на пакеті, у якому зберігається тіло. Якщо протягом року особу не вдається встановити, а всі необхідні слідчі дії та експертизи завершені, відповідно до законодавства ми маємо організувати поховання, — пояснила радниця начальника Миколаївської обласної військової адміністрації Неллі Яровенко.

Останнє поховання на цій ділянці кладовища відбулося близько пів року тому. Наразі на кладовищі триває підготовка до благоустрою меморіальної ділянки.

— Плануємо встановити біля кожної могили надгробок, а також інформаційну дошку, щоб належним чином облаштувати це місце пам'яті, — зазначила Неллі Яровенко.

Як тіла полеглих військових потрапляють до СМЕ?

До Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи тіла загиблих військових надходять після узгодження з Міністерством оборони України. Перед репатріаційними заходами фахівців бюро завчасно повідомляють про прибуття тіл та їхню орієнтовну кількість.

— Наступного дня прибувають слідчі, криміналісти, вибухотехніки, судово-медичні експерти та рятувальники ДСНС. Вони беруть участь у прийманні репатрійованих тіл. Після первинного огляду їх поміщають до холодильних камер, а далі розпочинається щоденна робота: проводяться огляди, розтини та відбір біологічних зразків для ДНК-експертизи, — розповідає директор Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Ігор Гриценко.

За потреби судово-медичні експерти також проводять дактилоскопію, а за необхідності — складають одонтограму або виконують рентгенологічне дослідження. Такі обстеження проводяться у співпраці з медичними закладами.

— Усі відібрані біологічні зразки ми передаємо слідчим, які призначають необхідні експертизи. Також, за потреби, проводимо дослідження на вміст алкоголю, наркотичних та інших речовин, — пояснює Ігор Гриценко.

Він додає, що Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи має власні лабораторії та профільні відділи — судово-медичної експертизи трупів, криміналістики, гістології, імунології, цитології, а також відділ експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб. Водночас лабораторії для проведення ДНК-досліджень у бюро немає.

— Біологічні зразки ми передаємо слідчому, який призначає експертизу та направляє їх до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Саме там проводять ДНК-дослідження, — зазначив директор бюро.

Як походить процес встановлення особи

Переважна більшість тіл надходить до судово-медичних експертів у стані муміфікації, скелетування або зі значними гнилісними змінами, розповідає Ігор Гриценко. За його словами, дуже рідко тіла зберігаються у стані, придатному для візуального впізнання.

За словами фахівців слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, процес встановлення особи залежить від багатьох факторів, тому його тривалість може суттєво відрізнятися.

— Після винесення постанови призначається експертиза. Зазвичай на її проведення відводиться близько трьох місяців, однак цей строк може бути продовжений. Кожен випадок індивідуальний, адже все залежить від стану тіла та інших обставин. Загалом процес може тривати від трьох місяців до пів року, а інколи — й до року, — пояснюють слідчі.

Однією з головних причин, що ускладнює ідентифікацію загиблих, є відсутність біологічних зразків родичів для порівняння. Якщо такі зразки є, ДНК-профіль перевіряють у загальнодержавній базі. У разі попереднього збігу слідчі можуть взяти матеріали з інших регіонів та призначають порівняльну експертизу.

Крім того, складнощі виникають, коли тіла сильно пошкоджені або обгорілі. Навіть якщо біологічний матеріал здається придатним для дослідження, ДНК-профіль не завжди вдається отримати з першої спроби. У таких випадках експерти відбирають нові зразки та повторюють дослідження.

— Ми працюємо з тілом доти, доки не отримаємо ДНК-профіль, який можна внести до бази. Слідчі й експерти використовують усі можливі методи. Якщо з першого разу результату немає, це не означає, що робота припиняється. Ми продовжуємо її до отримання необхідного результату для встановлення особи, — розповідають слідчі.

За їх словами, від початку повномасштабного вторгнення вдалося ідентифікувати 61,8% загиблих військовослужбовців, тіла яких надійшли до бюро.

— ДНК-ідентифікація є основним методом встановлення особи. Інші методи, зокрема дактилоскопія, застосовуються як додаткові — наприклад, якщо не вдається отримати ДНК-профіль або родичі мають сумніви щодо результатів експертизи. Навіть якщо під час огляду знаходять військовий квиток чи інші документи, ДНК-дослідження все одно проводять обов'язково. Документи лише допомагають звузити коло пошуку. Це необхідно, оскільки російські військові можуть підкидати жетони, документи чи інші речі, які не належать загиблому, — пояснили слідчі.

Коли ухвалюють рішення про поховання невстановлених військових?

Радниця начальника Миколаївської обласної військової адміністрації Неллі Яровенко розповіла, що відповідно до законодавства України, якщо особу загиблого не вдається встановити протягом року, тіло підлягає похованню.

— Поховання відбувається лише після того, як слідчий надає дозвіл і підтверджує, що ДНК-профіль повністю виведений, проведені всі необхідні експертизи, але збігів не виявлено. Після цього матеріали направляють Уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, де їх також перевіряють за наявними базами разом зі слідчими. Лише після проходження всіх етапів перевірки судово-медична експертиза звертається до обласної військової адміністрації з проханням організувати поховання, — пояснила Неллі Яровенко.

Водночас вона наголосила, якщо згодом експерти встановлюють особу загиблого за результатами ДНК-дослідження або інших експертиз, тіло перепоховують за рахунок обласної військової адміністрації. За бажанням родичів його можуть перевезти до будь-якого регіону України, а в окремих випадках — репатріювати за кордон.

— Такі випадки трапляються регулярно. Після деокупації частини Херсонської області ми перепоховували військових із Матвіївського кладовища. Найближчим часом також відбудеться перепоховання військового з Херсонщини, батьки якого наразі перебувають на тимчасово окупованій території. Після деокупації вони зможуть перепоховати сина на батьківщині, — зазначила Неллі Яровенко.

Як пояснили у Миколаївському обласному бюро судово-медичної експертизи, після встановлення особи та отримання висновку порівняльної ДНК-експертизи слідчий виносить відповідну постанову. На її підставі судово-медичні експерти оформлюють лікарське свідоцтво про смерть. Після цього про результати повідомляють родину загиблого, а подальше транспортування тіла організовують відповідні служби спільно з представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, поховання невстановленого військовослужбовця не означає завершення роботи з його ідентифікації. Після поховання ДНК-профілі залишаються у базах даних, а слідчі та судово-медичні експерти продовжують перевіряти можливі збіги. Якщо особу вдається встановити, тіло перепоховують за бажанням родини відповідно до чинного законодавства.

Війна щодня додає нові виклики до процесу ідентифікації загиблих військовослужбовців. Україна продовжує повертати тіла захисників у межах репатріаційних заходів, однак через тривале перебування в зоні бойових дій, значні ушкодження тіл або відсутність біологічних зразків родичів встановити особу вдається не одразу. Саме тому навіть після поховання робота слідчих і судово-медичних експертів не припиняється — кожен новий збіг ДНК може повернути загиблому його ім'я, а рідним — можливість гідно попрощатися із близькою людиною.