«Ми виходимо на сцену тоді, коли нас про це просять». Команди правосуддя британського адвоката фіксують воєнні злочини путінської армії на Миколаївщині

Вейн Джордаш — королівський адвокат родом з Британії. Один з найвідоміших юристів, який спеціалізується на міжнародному гуманітарному праві.

Вже майже 10 років він розслідує воєнні злочини російської армії в Україні. З початку повномасштабного вторгнення РФ він запровадив мобільні команди справедливості, які допомагають в розслідуванні постраждалим від агресії регіонам.

Обстріли, катування, сексуальне насильство, викрадення дітей, колабораціонізм — найменування та кількість злочинів, вчинених на окупованих українських територіях вражають. Розслідувати їх необхідно. Але якщо долучати до справ іноземних фахівців, буде легше, каже Вейн.

Кореспондентка «НикВести» поспілкувалась з президентом фундації Global Rights Compliance, щоб дізнатись, чи реально притягнути до відповідальності російських військових.

До України Вейн Джордаш приїхав в Україну у 2015 році. Поле його роботи тоді — окупований Крим та Схід України.  

— Я працюю міжнародним юристом останні 20 років. За цей час я працював у більшості міжнародних трибуналів, зокрема у МКС. Організацію Global Rights Compliance ми заснували у 2014 році. Той досвід, який отримав, я хотів застосовувати в національній юрисдикції. У 2015 році я приїхав до України, аби підтримувати Офіс генерального прокурора та слідство у розслідуванні міжнародних злочинів, які вчинялись на території Криму та на сході України. За цей час з 2015 по 2022 рік ми займалися різноманітними видами діяльності, зокрема ми співпрацювали і працювали в Офісі прокурора АРК (Автономна Республіка Крим, — прим.), а також проводили тренінги для цих прокурорів та для прокурорів Офісу генерального прокурора, — розповідає Вейн Джордаш.

З початку повномасштабного вторгнення він розширив команду. Сьогодні це 50 фахівців, діяльність яких спрямована на підтримку та консультації Офісу генерального прокурора та обласних прокуратур, а якщо конкретно — відділів протидії воєнним злочинам. 

Зокрема тісний звʼязок команді вдалось встановити з Миколаївською обласною прокуратурою. Команда вивчала деякі провадження та консультувала правоохоронців у підході до допитів.

— Одна з таких гілок діяльності — це була допомога і підтримка Офісу генерального прокурора у створенні та розробці стратегії стосовно розслідування сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. Також це була підтримка у розробці стратегії розслідування злочинів проти довкілля та злочинів стосовно дітей. І в областях наша діяльність також є дуже різноманітною, це частково перегляди проваджень, матеріалів, які були підготовлені обласними прокуратурами. У Миколаєві ми маємо дуже тісну і хорошу підпрацю з місцевою обласною прокуратурою та головою відділу по воєнних злочинах. Ми їх підтримували в декількох площинах, зокрема, в переглядах проваджень та точкових рекомендацій, як то підтримка у порадах, у кращих підходах до допиту свідків та потерпілих. А також підтримка та поради стосовно того, як вибудовувати комплексні провадження щодо вищих рівнів командування Російської Федерації. Звичайно, що розслідуваннями займаються слідчі та прокурори на місцях. Проте, де вони просять про підтримку та залучення, ми намагаємося практично допомагати, наскільки це можливо, — додає адвокат.

Команда складається з іноземних українських фахівців. Частина людей перебуває в Миколаєві, проте прямим збором доказів вони не займаються. «Ми перебуваємо за лаштунками», каже Вейн Джордаш, пояснюючи це тим, що ефективність команд правосуддя в поєднанні місцевої та міжнародної експертизи, а не в роботі когось одного.

— В нас в Миколаєві є частина команди, яка тут регулярно буває. Ми самі не збираємо докази та розслідування не проводимо. Розслідування, в першу чергу, здійснюють слідчі та прокурори. Ми перебуваємо за лаштунками і надаємо підтримку там, де вона потрібна. І це важлива частина того, як ми працюємо, адже регіональні судді та прокурори ведуть цей напрямок, і наша задача — допомогти їм, а не займати їх поле діяльності. Це важливий момент, на якому хочеться наголосити, що місцеві слідчі і прокурори дійсно хочуть займатися цими справами, здійснювати розслідування. І ще дуже важливо, щоб у них було відчуття, що вони тримають під контролем, а не що ми намагаємось перебрати на себе їхні функції, тому що це в жодному разі не є нашою метою і нашим мандатом. Ми заходимо на сцену, коли нас про це попросять. І власне суть мобільних команд правосуддя, і на нашу думку, ефективність цього проєкту, це те, що ми намагаємось поєднати місцеву та міжнародну експертизу та досвід, тому що саме так можна досягти результату, — додає Джордаш.

Співпраця фундації з прокурорами Миколаївської області почалось більше року тому. Основні кейси справ, з якими зіштовхуються сьогодні юристи на Миколаївщині — невибіркові обстріли та злочини, здійснені в період окупації.

— Ви знаєте з перших вуст, що атаки є частими інцидентами в Миколаєві та Миколаївській області. І, звісно ж, це злочини, які були вчинені в умовах окупації. Частина Миколаївська область була окупована, і на цій території прослідковувалися вчинення різних злочинів, пов'язаних з неналежним ставленням до цивільного населення. Ми займались як переглядами проваджень, так і підтримкою стосовно пріоритизації проваджень, тобто на чому слід зосереджувати увагу.  

Досить складним, на думку королівського адвоката, є справи, що стосуються співпраці з ворожими військами на окупованих територіях. «Питання колабораціонізму не чорне та біле», каже Джордаш.

— Це дуже складне питання. Треба звертатись до українського законодавства, тому що від цього залежить, як будуть розслідувати справи стосовно колаборантів. Ще дуже великим питанням є взагалі визначення терміну колаборант. Що ми маємо на увазі? На які критерії звертаємо увагу? Наприклад, чи вважаємо ми людину, яка під час окупації доставляла російську гуманітарку для українського населення колаборантом чи ні? Є випадки, в яких ситуація більш чітка. Наприклад, якщо особа доведено наводила обстріли на цивільних, то тут все зрозуміло. Але якщо ми говоримо про окуповані території під час окупації, то можуть бути різні види спілкування, за якими стоїть питання, чи дійсно ця поведінка має бути криміналізована. Наприклад, чи буде, чи повинна бути кримінальною карною поведінка вчительки, яка залишилась викладати в школі (мова йде про навчання дітей за українською програмою, — прим.), тому що, по-перше, їй потрібні були гроші, а по-друге вона відчувала, що це її обовʼязок продовжувати вчити дітей навіть при окупації. Питання колабораціонізму не чорне і біле. Хоча на Миколаївщині я менше всього працював зі справами щодо колаборантів. Знову ж таки, я іноземець, і я цілком розумію, що в певних аспектах мені легко говорити в той час, як це мають вирішувати українці, — вважає фахівець.

Терпіння — основа розслідувань воєнних злочинів, каже Вейн Джордаш, роздумуючи про перспективу покарання російських військових. Солдати, командири, вище військове керівництво. До того, чи постануть ці люди перед судом і коли це буде можливо, Джордаш ставиться досить скептично.

— Скажімо, я був би дуже здивований, якби в якийсь момент Україна змогла отримати доступ до всіх злочинців, зокрема я говорю про вищі рівні командування. Можливо, це станеться нескоро, але терпіння — це ключове в розслідуванні злочинів. Є тисячі злочинців, що відповідальна за серйозні воєнні злочини. Скоріш за все в кінці цього процесу багато, хто буде розчарований, тому що це не буде величезна кількість осіб, які нестимуть відповідальність. Політична воля має забезпечити ресурсами Міжнародний кримінальний суд для того, щоб видавати арешт російським воєнним посадовцям. На мою думку, найкращий підхід до ситуації зараз — це побудова якісних і сильних проваджень, щоб вони витримали перевірку часом. Ми говоримо про два основні напрямки, які спостерігаються. Перший — це злочини під час окупації: неправомірне утримання, вбивство, катування, сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом. І другий напрям, і така закономірність — це, власне, обстріли, — розповідає адвокат. 

Зокрема від політичної волі залежить не менш важливе питання для України — репарації. Адже проблема не в фіксації збитків, а в тому, аби змусити Росію платити.

— Необхідно використовувати втілення універсальної юрисдикції (універсальна юрисдикція — це спеціальний міжнародний юридичний механізм, який дає право іншим країнам розслідувати злочини, які скоєні в Україні, — прим.), тобто, уможливлювати те, щоб треті країни могли здійснювати розслідування воєнних злочинів самостійно. У Гаазі є реєстр збитків, заподіяних внаслідок повномасштабного вторгнення. Він починає працювати і очікується, що це буде механізм, який уможливить процес компенсації та надання репарацій Україні. Простими словами, це реєстр, в якому фіксуються збитки і вартість пошкодженого майна. І знову ж таки, це залежить від політичної волі, тому що одна справа зафіксувати вартість, а друга змусити Росію заплатити. Також починається процес дослідження питання агресії в Гаазі. І це, зрештою, політична воля сказати: «Росія, ти не зможеш уникнути відповідальності за всі злочини, які ти вчинила і збитки, які ти завдала. І на це потрібна політична воля, аби цей процес працював», — каже адвокат.

Тут Вейн Джордаш зокрема згадує приклад військового вторгнення та окупації Іраком в 1990-1991 роках Кувейту. Репарації, завдані емірату, країна завершила за два тижні до вторгнення Росії в Україну, сплативши останні 52,4 мільярди доларів фізичним особам, компаніям та урядам. 

— Мені складно уявити сценарій, при якому за укладення договору, Європа та країни Заходу загалом скажуть, ми забуваємо про всі збитки, які Росія задала Україні, і ми просто їх списуємо. Коли відбулось вторгнення Іраку в Кувейт, то буквально декілька років тому Іраку зміг розрахуватись за збитки. Тому це питання часу. В цьому конфлікті це була лише маленька частинка збитків, порівняно з кількістю збитків, завданих Росією. Тому це буде довгий процес. Але цей процес може початись і раніше. Зокрема, можна використовувати заморожені російські активи. Це потенційно може бути 300 мільярдів. Говорити про виплату репарацій до завершення конфлікту, складно, але альтернативний варіант це тривалі судові процеси. І оскільки ми говоримо про сотні мільярдів доларів, то це роки судових процесів. Якщо країни Заходу не будуть наполягати на тому, аби отримати репарації, притягнути винних за воєнні злочини до відповідальності, то ці вони будуть порушувати міжнародне право, в них є обов'язок забезпечувати його дотримання, — заявляє Джордаш.

Хоча сьогодні європейці у питанні підтримки України опинились між тим тим, що вони мають робити і тим, чого не хочуть, каже адвокат. Після війни 1939-1945 років захід звик до мирного життя, а до усвідомлення ризиків і можливого повтору світової війни, вони досі не прийшли.

— Я б сказав, що вони швидше на стадії заперечення. З одного боку, вони намагаються не помічати те, що війна відбувається, і те, що вона продовжуватиметься. І в цьому сенсі вони втомлюються від цієї війни. З іншого боку, мені здається, що відбувається поширене розуміння того, що війна недовга. І це прослідковується хоча б з того, що зараз почалися розмови в Європі про мобілізацію, про збільшення охорони бюджетів, про збільшення підтримки. Але здається, що відбувається така внутрішня боротьба в роздумах між тим, що вони мають зробити, і тим, чого вони робити не хочуть. Європа звикла до легкості і мирного життя. Тому її важко повернути до реальності, в якій війна близько. Це стосується не всієї Європи, країни Балтії це розуміють краще за всіх. Решті знадобиться час, щоб прийти до цього розуміння, — резюмує розмову Вейн Джордаш.

Аліса Мелік-Адамян, «НикВести»