Дмитро Фалько: «В першу чергу треба піклуватись про внутрішнього інвестора»

Реалізація добрих намірів щодо експортного потенціалу України та залучення інвестицій часто розбивається о неузгодженість законодавства та спротив або байдужість чиновників. Прикладомцього є історія компанії «Термінал UPSS»., яка володіє портовим комплексом з перевалювання наливних харчових вантажів. Ще у 2001 році компанія залучила німецьку «Peter Cremer GmbH» до проекту будівництва морського вантажного терміналу на території Дніпро-Бузького морського порту в 10 км на південь від Миколаєва. Сума інвестицій мала скласти понад 180 млн дол., але німці виявились непідготовленими до української бюрократії та протидії приватних інтересів. Як розвивались події та який стан справ зараз, розповідає Дмитро Фалько, виконавчий директор «Термінал UPSS».

— У чому взагалі специфіка ведення бізнесу в морській галузі?

– Нічого дешевше за морську логістику людство поки що не вигадало, тому переважна більшість вантажів йде через порти. Особливо сільськогосподарські товари та продукти їхньої переробки.

При цьому в порту немає тих надприбутків, які хтось, можливо, собі нафантазував. Ніби ти один раз вкладаєш – а далі отримуєш мільйони. Порт – це довгострокова інвестиція, яка вимагає ретельної роботи та довгострокового планування. Тобто 8-річний горизонт у цій галузі – це лише повернення інвестицій.

Діючий сьогодні термінал — це результат 25 років будівництва, на площі понад 20 гектарів з можливістю оброблення майже 2 млн тон вантажів на рік. Проте вказаної території, для розвитку вже недостатньо, а вантажообіг фактично обмежений пропускною здатністю наявної транспортної інфраструктури

— Ваша проблема із виділенням земельної ділянки під будівництво терміналу невирішена з 2013 року. У чому основна проблема?

– Коли у 2013 році науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧорноморНДІпроект» погодив місце для будівництва терміналу, Миколаївська облдержадміністрація надала згоду на розробку проекту землеустрою, який в подальшому пройшов всі необхідні інстанції, включно з Міністерством інфраструктури України.

В лютому 2015 року ми підписали договір оренди земель водного фонду з Миколаївською облдержадміністрацією. І вже були готові розпочинати геологічні вишукування на вказаній ділянці та розробляти проект будівництва. Проте за місяцья процедура була оскаржена прокуратурою Миколаївської області у судовому порядку.

— Ваші партнери – німецька компанія Peter Cremer Holding. Який їх настій сьогодні?

– Вони були нашими співзасновниками з 2001 по 2019 рік. Ми успішно співпрацювали, вони вкладали гроші у розвиток терміналу. Але у 2019 році німецька компанія повністю вийшла зі складу співзасновників. І, думаю, що в Україну вони вже не повернуться.

— Чим закінчилися судові суперечки проти миколаївської прокуратури?

– Протягом 3,5 років її представники систематично намагались оскаржити рішення обладміністрації про виділення нам землі під будівництво. Спершу – в адміністративному суді, потім – у господарському. Всі слухання ми виграли.

Однак вже у травні 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасував всі попередні рішення і виніс нове (категорія справи №915/1134/16), відповідно до якого земельна ділянка нам була виділена незаконно. Далі було скасовано розпорядження обладміністрації та наш договір оренди землі. Пояснили це так: виділяти землю під таке будівництво – повноваження Кабміну, а не обласної держадміністрації. Саме тоді наші німецькі партнери прийняли рішення вийти з проекту.

— Як довго вони чекали всіх дозвільних документів і що стало останньою краплею у їхньому рішенні піти з України?

– Вони чекали фактично з 2008 по 2018 рік. У 2008 ми почали оформлювати документ для отримання в оренду земель лісового фонду, писали листи, у тому числі, у Кабмін. Потім, протягом кількох років проект був заморожений. У 2014 відбулась революція. Пакет документів через зміну влади було втрачено – це 27 підписів від різних міністерств. Треба було відновлювати кожен папірчик. Все було знищене попередньою адміністрацією. Зазвичай, за «хорошої погоди» така процедура триває 2,5 роки.

— Тобто революція інвесторів не злякала?

– Звісно ні. З Майданом всі пов’язували покращення. І воно справді наступило, але до певного моменту і не всюди.

— Чи була можливість залучити у проект інших інвесторів?

– Будівництво терміналу – це масштабний проект, для його реалізації потрібно багато інвесторів, місця вистачить всім. Але поки в тебе є судовий процес – жодних інвестицій ти не залучиш. Навіть якщо ти правий і предмету спору, як такого, немає. Все одно обговорювати такий проект з інвесторами дуже проблематично – для них це значні ризики.

— Не пробували звернутись у Європейський суд з прав людини?

– Наші юристи і радники рекомендували, але ми не стали цього робити, бо навіть якщо рішення ЄСПЛ буде винесене на нашу користь – воно не скасовує рішення місцевого суду. Тобто воно не має великої юридичної сили, а може бути лише рекомендацією.

Натомість ми звернулися у Кабмін. Він нас відправив назад, у Миколаївську ОДА, де нам сказали, що нічого зробити не можуть, оскільки є дійсне рішення Верховного Суду. І нове виділення землі з їхнього боку вважатиметься перевищенням повноважень і порушенням діючого рішення суду. Відповідно, це кримінальна стаття.

Ми знову пішли у Кабмін. І тоді вже Міністерство юстиції надало пояснення, що орган влади, на випадок, якщо є колізія між діючим законодавством і рішенням суду, має керуватися рішенням суду. Кабмін нарешті сказав «добре» і дав доручення Мінекології розробити проект розпорядження КМУ про надання у користування земель водного фонду. Проект розпорядження був готовий для винесення на засідання КМУ, але уряд Гройсмана не хотів розглядати земельні питання, бо вважав це політично ризикованим: боялись, що опоненти звинуватять їх у роздаванні земель. Новому уряду, мабуть, ще не до цього.

— Це проблема українського законодавства?

— З поганими законами, але хорошими чиновниками можна будувати. А з хорошими законами і поганими чиновниками – не побудуєш нічого. Це не я сказав (дещо змінена версія вислову Отто фон Бісмарка – ред.). Недбалість та некваліфікованість деяких держслужбовців просто вражає.

Колізій в законодавстві є багато, і наш кейс – очевидний приклад. Але в розвинутих країнах подібні колізії однозначно трактуються на користь суб’єкта господарювання і швидко усуваються.

— Чиновники чекають на гроші?

– Не знаю. Я не пропонував, а вони не просили. А, можливо, вже взяли гроші у когось, хто зацікавлений у тому, щоб такий проект не відбувся.

— Тобто від початку Революції Гідності минуло вже 6 років, а зв’язки і далі багато чого вирішують.

– Безперечно. Але має ж бути якийсь здоровий лобізм. Одна справа – коли ти – власник компанії і  виборюєш для себе кращі умови, інша – коли ти – чиновник і перекриваєш кисень іншим, лобіюючи інтереси певної компанії.

Коли у лютому 2019 року ми вдруге зайшли у Кабмін, а Мінекології стало розробником проекту розпорядження, ми почали узгоджувати наш проект із зацікавленими відомствами – Міністерством інфраструктури і Морською адміністрацією. А там розпочалася повна нісенітниця. Таке відчуття, що це не висновки фахівців, а якась белетристика – твір на вільну тему. Ти, наприклад, Службу держгідрографії питаєш про навігаційну ситуацію у цьому місці, а вони розповідають, що підхідний канал створюватиме небезпеку для руху суден. Питаєш, як можна побудувати порт без підхідного каналу? Відповідають: не знаємо, це ваші проблеми.

— Напевно ж проводились попередні дослідження, що в цьому місці можна будувати термінал?

– Ми маємо експертні висновки та допроектні розробки науково-дослідного інституту морського транспорту «ЧорноморНДІпроект». Земельна ділянка під будівництво була відведена після розробок інституту. Тобто були визначені всі межі, врахована навігаційна ситуація. У тому числі поворотний круг, підхідний канал, операційна акваторія та інше. За обсягом виконаної роботи це фактично був готовий проект будівництва.

— Як взагалі на сьогодні виглядає ситуація із будівництвом великих інфраструктурних об’єктів у Миколаївській області?

– Місто доволі насичене будівництвом інфраструктурних об’єктів, але основна маса була побудована 7 років тому або раніше.

В масштабах області можу навести один цікавий приклад. Коли йшла передвиборча боротьба за президентське крісло, чинному на той момент президенту Петру Порошенку навіть не було куди приїхати, перерізати стрічку – в області не було жодного нового об’єкта. Тобто у період з 2017 по 2019  рік у Миколаєві та Миколаївській області не було побудовано нічого масштабного. В результаті Петро Порошенко приїхав відкривати підприємство з переробки томатів Agrofusion, яке вже було відкрите два роки тому.

— Зазвичай порти «годують» і розвивають цілі міста, біля яких побудовані. Як виглядає ситуація у Миколаєві?

– У місті конфлікт навколо портів: жителі скаржаться меру на вбиті дороги. Він пояснює, що це через порти, куди їздять машини. Мешканці обурені, бо з портів нічого не отримують, а по розбитих дорогах їздять. Треба щось змінювати.

— У Вас є варіант вирішення цієї проблеми?

– Якщо говорити саме про морську галузь, то, наприклад, в Європі місцеві муніципалітети є співзасновниками або співвласниками портів. В Голландії на кожні 5 тисяч жителів є глибоководний причал. При обсягах перевалки 2,5 – 3 млн тон на рік, 1 млн євро надходить до бюджету міста. Наприклад, муніципалітет Роттердаму на 35 % є співзасновником порту Роттердам. Якщо ці суми поповнюють обласний (міський) бюджет – муніципалітет зацікавлений у розвитку порту. Чим більше порт розвивається – тим більше грошей отримає місто.

Але навіть за сьогоднішніх умов в мене близько половини всіх працівників – жителі навколишніх сіл. Будівництво такого масштабу позитивно впливає на економічний стан регіону.

Є певний мультиплікатор інвестиції в інфраструктуру: якщо ми створюємо одне робоче місце у себе – це 2,5 місця у суміжних галузях. Якщо ми вкладаємо долар у будівництво інфраструктурного об’єкта – десь у суміжній галузі вкладається ще 1.5 долара.

— Чи була вже якась вступна розмова щодо вашого кейсу із представниками Уряду?

– В мене особисто – ні. Громадська організація «Бізнес-Варта», яка займається захистом українського бізнесу, у січні подала нашу справу на розгляд до Комісії з питань захисту бізнесу, яку очолив прем’єр-міністр Олексій Гончарук. Наразі відповіді ще немає. 

— У жовтні 2019 року, на інвестиційному форумі «Re:Think» президент закликав іноземних інвесторів вкладати гроші в Україну. Як можете це прокоментувати?

– В Україні завжди піклуються або декларують піклування про іноземних інвесторів. Але в першу чергу треба піклуватись про внутрішнього інвестора, який реінвестує отриманий прибуток знов в Україну, який зароблені гроші буде витрачати тут. Тоді країна розвиватиметься.

.Бізнес, Таїсія Алєксєєва