Мінкульт очікує рішення від Миколаєва щодо долі трьох радянських пам’ятників, серед них — героям Шурі та Віті

Міністерство культури України чекає від місцевої влади Миколаєва рішення про подальшу долю трьох радянських пам’ятників. Мова йде про вилучення з реєстру та демонтаж монументів Шурі Коберу та Віті Хоменку, Олексію Гмирьову та пам'ятника жертвам збройних конфліктів періоду Української революції.

Про це йдеться у листі міністерства до Миколаївської міської ради та Миколаївської ОВА від 19 вересня, пишуть «МикВісті».

Раніше відповідні рекомендації надали в Українському інституті національної пам’яті, відповідно до закону про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики.

У міністерстві зазначають, що пам’ятники можуть бути вилучені з Державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини національного значення (після чого вони втрачають свій статус охоронюваних об’єктів). Також їх можуть демонтувати повністю або частково, перемістивши окремі елементи з символікою комуністичного режиму.

Відповідно із зазначеним, Мінкульт просить міськраду Миколаєва впродовж місяця в рамках моніторингу підготувати акти візуального обстеження та матеріали фотофіксації, а також надати свої пропозиції щодо усіх трьох памʼятників.

Керівництво управління культури Миколаївської міської ради пояснило, що заперечень щодо демонтажу пам'ятника жертвам збройних конфліктів і бюста Олексія Гмирьова немає, але цей процес потребує виділення коштів.

— Думка громади має бути врахована, тому на сьогодні ми ще розглядаємо цей документ. Або це буде рішення міської ради, або міського голови. Йдеться про те, що пам’ятник жертвам збройних конфліктів періоду української революції необхідно зняти та перемістити, в принципі, ми проти і не були. Але і на переміщення потрібні гроші. За оцінками проєктувальників, щоб перемістити цей памʼятник треба близько 2,7 мільйона гривень. Щодо бюсту Гмирьова теж ніяких заперечень немає, всі розуміють, що і його слід перемістити в музей, — зазначив начальник управління Юрій Любаров.

Однак рекомендацій щодо вилучення з публічного простору памʼятника юним героям Інститут нацпамʼяті не надавав. У документі йшлося лише про його зняття з реєстру. 

В управлінні культури зазначають — ця частина історії Миколаєва не підпадає під закон про декомунізацію. 

— Вони не були ні чекістами, ні партійними діячами. Це просто герої війни, як ольшанці-десантники. За логікою і буквою закону вони мають залишатися в публічному просторі, — додав Юрій Любаров.

Шура Кобер та Вітя Хоменко в історії Миколаєва

15-річні Олександр Кобер та Віктор Хоменко у часи Другої світової війни були миколаївськими підпільниками. Після окупації Миколаєва німецькими загарбниками в 1941 році Шура брав активну участь в обороні міста: збирав з товаришами пляшки для протитанкової горючої суміші та допомагав дорослим будувати оборонні укріплення.

В травні 1942 року в Миколаєві почала діяти підпільна група Анатолія Палагнюка (входили до розвідувально-диверсійної групу «Миколаївський центр»), куди увійшли Шура Кобер та Вітя Хоменко. 

Хоменко говорив німецькою, йому вдалося влаштуватися до закритої офіцерської їдальні «Ост», яка обслуговувала гестапо та жандармерію. Він слухав розмови гітлерівців і передавав їх керівникам підпілля. 

Отриману інформацію Палагнюк передавав по рації до Москви, але у червні 1942 року вона вийшла з ладу і спроби налагодити її виявилися марними. Для отримання нової рації, боєприпасів та передачі даних до Москви Хоменко та Кобер пройшли шлях: Миколаїв — Луганськ — Ростов — Краснодар — лінія фронту — Москва. Вони добирались попутніми машинами, возами, інколи потягами, але найбільше — йшли пішки. Вже у Москві вони закінчили курси розвідників і стали комсомольцями. 

Восени, коли підпільники повернулись до Миколаєва, почалися перші арешти. Затриманий був керівник підпілля Палагнюк. 24 листопада до рук гестапо потрапили Хоменко та Кобер.

5 грудня 1942 року на Базарній площі міста Миколаєва нацисти повісили десятьох миколаївців. Серед страчених були і юні підпільники.

На честь героїв війни в 1959 році в сквері Миколаєва зʼявився бронзовий пам’ятник підпільникам, який спорудили на кошти, одержані за зібраний школярами України металобрухт.