У Миколаєві відбулась виставка «Азов. Янголи Маріуполя»

У п’ятницю, 9 червня, у Миколаєві презентували фотовиставку присвячену пам’яті бійців полку «Азов. Янголи Маріуполя», які загинули під час оборони Маріуполя. 

Захід відбувся у міському виставковому центрі в межах громадської організації «Родин загиблих захисників України «Серце назовні», повідомляє кореспондентка «НикВести». 

Виставку можна буде відвідати протягом місяця з 12:00 до 18:00 – вона триватиме до 9 липня. На виставці представлені життєписи полеглих воїнів полку «Азов», наймолодшому з яких було 18 років, найстаршому – 63 роки. 

Автором фотовиставки стала Віра Литвиненко – мати бійця Владислава із позивним «Вектор», який загинув 23 березня 2022 року внаслідок російського артобстрілу у Маріуполі. 

— Ці хлопці полетіли на допомогу, можливо, знаючи, що це їх останній політ. І я скажу так: «краще померти вільним, ніж рабом». Вони не хотіли бути рабами, вони знали, що там потрібна допомога. Там їхні побратими. Навіщо ховатися по норах, якщо побратими стоять і захищають всю країну. Мені дуже боляче, як і багатьом з нас. У багатьох не залишилось онуків та дітей. Вони всі молоді та красиві, і я горда, що виховала такого сина. Мені ніколи не буде за нього соромно. Тому приходьте та передайте дітям, щоб приходили та подивилися, які в нас були красиві діти, – каже Віра Литвиненко. 

Художниця по розпису патріотичних листівок Світлана Чебанова каже, що «ми маємо пам'ятати хлопців, які достойно і чесно боронили нашу державу».

— Ця виставка, не просто для того, щоб приходити й шанувати, а ще й для того, щоб вдивлятися в обличчя та вчитися у них, – каже вона.

Сестра бійця полку «Азов» Володимира «Естета» Крижанівського Олена каже: «Він героїчно загинув, захищаючи Україну в Маріуполі. Полк «Азов» був мрією для мого брата. Спочатку він служив у військовій частині Миколаєва і познайомившись з азовцями, він загорівся бажанням потрапити саме туди. Потрапити туди було важко, але він став одним із бійців Азовсталі.

Сестра воїна згадує, що Володимир завжди казав: «Україна обов'язково переможе! Тримайтеся! Все буде добре. Ворог, обов'язково буде покараний».

Такої думки був і військовий на позивний «Шаман», згадує дружина полеглого воїна Тетяна Шматко.

— Цей рік був занадто важким, я називаю його «Рік в режимі Азовсталі». Безперечно, це надгерої, надлюди, хлопці, які добровольцями згодилися полетіти до заблокованого Маріуполя. На всі вмовляння я почула тільки одне: «хто хлопцям допоможе?Ти ж у мене сильна, ти впораєшся, а я обов'язково повернусь. Якщо ні – ти маєш жити за двох», – розповіла Тетяна Шматко. 

Фоторепортаж