«Ти боровся за мене, я борюсь за тебе»: Понад двісті миколаївців вийшли підтримати військовополонених

У неділю, 7 липня, у  Миколаєві пройшов черговий мітинг на підтримку українських військовополонених. На акцію вийшли близько 250 людей. 

Про це повідомляє кореспондент «НикВести».

Цього разу родичі миколаївських військових, які знаходяться у полоні та небайдужі мешканці міста зібралися біля Каштанового скверу по вулиці Соборній у центрі Миколаєва. 

Більше 200 людей стояли по обидві сторони вулиці, створюючи коридор. Майже всі учасники принесли з собою плакати, стяги України та прапори різних бригад, зокрема миколаївської 36 окремої бригади морської піхоти та 79-ї окремої десантно-штурмово бригади, які боронять Україну на різних напрямках фронту.

•  «Третій рік чекаю тата»;
• «Чекаю сина»;
• «Ти боровся за мене, я борюсь за тебе»;
• «У вас є завтра, у них немає сьогодні»;
• «Ми боремося разом. Він за життя, я за його свободу», — сказано на плакатах.

Анатолій разом з дружиною прийшли на мітинг, щоб нагадати містянам про 29-річного сина, який потрапив у полон в Маріуполі, тримаючи оборону на металургійному комбінаті ім. Ілліча в складі 36 бригади.

— Виходити на мітинги правильно. Байдужість вбиває, бо люди просто ходять, посміхаються. Було б добре, якщо хтось з мерії, або військової адміністрації також виходив (на мітинги, — прим.), — сказав батько військовополоненого. 

 Інформацію про те як син і де він, батьки дізнаються від його побратимів, яких вже обміняли. 

— Мій син дуже мотивована людина, змалечку говорив, що буде військовим. Він почав служити у 2013 році, спочатку пройшов строкову службу. Потім у 2014 році, коли було зрозуміло, що офіцер — це не тільки «погони носити», він чітко йшов і гідно закінчив, — сказав Анатолій. 

Коли маленькій донечці Діани та Дениса було трохи більше року, її батько військовослужбовець 36 ОБМП потрапив у полон в Маріуполі. Тепер Діана разом з донечкою та іншими родичами разом відвідують мітинги по всій Україні. 

— Чоловік служив за контрактом вже третій рік. Дія контракту мала закінчитися 26 лютого 2022 року, а за два дні почалась війна. Тому вийшло так, що два дні вже затягнулись на два роки. Два дні нам не вистачило, щоб він потрапив до дому, на жаль. Донечка зараз розуміє, що її тато в полоні, впізнає його по фотографіям, — сказала Діана. 

За словами жінки, вона часто виходить на мітинги в різних українських містах. 

— Це нагадування, про те, що треба дякувати за ранок і за те, що вони роблять для нас. Тому що ми тут, а наші хлопці: хто на «нулі» ризикують життям, хто у полоні ризикує життям, витримуючи катування та тортури. Хочемо закликати, щоб виходили, вставили, щоб розуміли, що це може трапитися з кожним. Треба підтримувати і не бути байдужим, — додала вона. 

Фоторепортаж 

Нагадаємо, як у квітні рідні військових влаштували на Майдані акцію за чіткі терміни служби.