Школа в умовах пандемії: як адаптувати дитину?

Минулого тижня МОЗ представив оновлені правила навчання в умовах пандемії. Зокрема, учні початкової школи зможуть бути без масок чи респіраторів, а клас, де є хоч одна хвора дитина, повністю перейде на самоізоляцію на два тижні. 

Школи в червоній зоні продовжать навчатися дистанційно, поки в регіоні не зміниться епідеміологічна ситуація (переглядатимуть рішення що два тижні). У помаранчевій учителі носитимуть захисні щитки, а у класі можна буде вчитися лише групами до 20 осіб. 

Через це в частині навчальних закладів, у тому числі в Києві, запровадять позмінне навчання або ж дві групи класу вчитимуться через день. Який саме з цих варіантів обрати - вирішує адміністрація школи, подекуди зважаючи на думку батьків, подекуди - ні.

У зелених і жовтих зонах учителі на уроці лише дотримуватимуться соціальної дистанції, але всі учасники навчального процесу пересуватимуться навчальним закладом у масках чи респіраторах. На вході до школи кожен дезінфікуватиме руки, а після кожного уроку митиме їх. Учителів допускатимуть до роботи лише після температурного скринінгу. 

Батьки скаржаться на те, що школи до останнього не оголошують нових умов навчання - зокрема, про перехід на дві зміни чи графік “тиждень через тиждень”. І також мають чимало тривог, пов’язаних з навчанням у часи пандемії. Детальніше про це - в нашому тексті.

15 дітей у класі, та все одно позмінно

Син Мирослави Банадеги навчається у 10 класі у Львові. Цього року в його школі запровадили позмінні уроки. Одного дня учні навчатимуться очно, наступного – дистанційно. Батьків учнів проінформували про це, коли рішення було вже прийняте, з ними не обговорили можливих варіантів. 

Жінка розповідає, що цього року два десяті класи школи мали об'єднати. Якби це зробили, то в одному приміщенні вчилися б 34 дитини. Зважаючи на пандемію, батьки обох класів були проти і попросили залишити все без змін. Тепер син Мирослави навчається з 14 дітьми, тобто загалом їх у класі - 15. Клас буде приходити на очні уроки в повному складі. Та все одно за графіком день через день, що, на думку батьків, позбавлено логіки.

Мирослава вважає, що така кількість учнів дозволяє дотриматися всіх рекомендацій МОЗ, і хоче, щоб учні навчалися у школі постійно. Вона переживає, що позмінне навчання погано вплине на підготовку сина до випускних іспитів і ЗНО. 

Згадує, що уроки під час карантину не завжди проходили або були зрозумілими для школярів. Частину предметів учні опрацьовували самостійно – вчителі надсилали лише завдання і зазначали параграфи, які потрібно прочитати в підручнику. 

“Кажуть, що тепер дистанційне навчання зміниться. Уроки у школі і вдома починатимуться о 8-й ранку. Учителі проводитимуть усі заняття зі шкільного кабінету. Можливо, це й буде більш дієво, ніж минулого разу, але все ж це не безпосередня, очна співпраця з педагогами”. 

Крім того, Мирослава тривожиться через нові санітарні норми для кабінетів. Її син - алергік, тому вона переживає, що деякі антисептичні засоби можуть спровокувати негативні наслідки для його здоров'я. 

“Після тривалої розлуки з друзями учні дуже соромляться одне одного” 

Головне в навчанні в умовах пандемії – зберігати спокій і поступово, але систематично виконувати домашні завдання, переконана Олена Кравчук. У її доньок онлайнові уроки були різними: меншій, яка навчається у третьому класі, надсилали завдання в месенджери; старшій, дев'ятикласниці, для карантинного навчання знадобився Zoom. 

Олена – вчителька молодших класів. Вона каже, що дистанційне навчання не було настільки ж ефективним, як очне. “Неодноразово чула від колег, що учні гірше відповідали під час онлайнових уроків. Часто вони не могли проаналізувати вчинки героїв, переказати твір чи висловити власну думку”, - говорить учителька.

Олена також відчуває тривогу через те, що діти стали більш закритими і не зможуть спілкуватися з учителями і друзями, як раніше. Каже, коли діти зараз повертають підручники до шкільної бібліотеки, то почуваються невпевнено. 

“Вони соромляться заговорити до мене. Часто чекають, що розмову розпочну я. Починаємо розмовляти – бачу, що їм важко розповідати про себе. Коли бачать однокласників після тривалої розлуки, то дуже соромляться, не можуть заговорити з друзями”, – розповідає Олена. 

Такі самі бар'єри у спілкуванні бачить і серед підлітків. Каже, старшій доньці, попри те, що вона комунікабельна, теж поки що некомфортно розмовляти з учителями. Разом із тим вона впевнена, що підліткам захочеться обійняти своїх друзів - і тому дотримуватися соціальної дистанції їм буде важче.

Олена скаржиться, що тепер деякі важливі напрацювання НУШ (нової української школи) виявилися не на часі. Влада не заборонила повністю, але й рекомендувала не використовувати занадто часто роботу у малих групах і парах. Як замінити цей метод, Олена поки що не розуміє. 

“Переживаємо через новий вірус”

Донька Лілії Ткачук – майбутня першокласниця. Жінка розповідає, що цьогоріч, окрім звичних правил поведінки у школі, пояснювала їй і ситуацію в країні – карантинні обмеження, масковий режим і соціальну дистанцію. Уже безпосередньо під час навчання нагадуватиме дочці.

Лілія – прихильниця дистанційного навчання. Зараз вона в декретній відпустці, тому може допомагати дочці вчитися онлайн. Переживає, що, як і в дитячому садочку, дитина часто хворітиме і може заразитися від однокласників. 

“Ми мали негативний досвід у садочку, тому переживаємо через новий недосліджений вірус. Тоді донька тяжко перехворіла. Деякі діти переносять легше, а наша донька схильна до хвороб і часто підхоплює інфекції”, – пояснює Лілія. 

Ліля заздалегідь дізнавалася, як ставляться вчителі та директор до карантинних обмежень в обраній нею школі. Про навчання в умовах пандемії спілкувалася з директором закладу. Детально обговорили і те, як відбувалося дистанційне навчання в закладі, чи справді вчителі проводили уроки в онлайні.

Розуміє, що повністю ізолювати дітей у школі не вийде, але турбується, щоб базових правил дотримувалися і директор, і вчителі, і учні. 

“Я думаю, що директор буде свідомим. Уже під час консультацій і пробних занять я бачила, як він робив зауваження тим батькам, які не дотримувалися дистанції чи були без масок”, – каже Лілія. 

Для жінки важливо, що вже під час пробних занять учителька пояснювала майбутнім першокласникам де встановлені дезінфектори, як ними користуватися, а також чому зараз краще зберігати дистанцію. Каже, що парти у класі теж стоять трохи далі одна від одної, щоб діти могли зберігати дистанцію на уроці. 

Що зробити, щоб зменшити тривоги? 

Практикуюча психологиня Іванна Шпак пояснює, що після тривалих канікул діти завжди по-новому пристосовуються до шкільних умов. Для першокласників це і без карантину важкий етап, коли потрібно перейти від дитячого садочка чи дому до активного шкільного життя. Старші школярі адаптуються швидше. 

Рекомендує передусім програти з малюками шкільні заняття за допомогою ляльок чи без них. Крім основних правил поведінки, у такий спосіб дитині можна пояснити і те, чому зараз необхідно тримати дистанцію, часто мити руки чи носити маску. При цьому не потрібно лякати чи розповідати страшні історії, пов'язані з пандемією. 

Іванна нагадує, що в середовищі однолітків дитина переважно почувається радісно – і часто йдеться не лише про фізичний контакт. Для того, щоб зберегти дистанцію, але однаково робити спільну справу, можна запропонувати класу заспівати улюблену пісню (відповідно до віку та вподобань дітей) і додати безпечні рухи.

Якщо заклад залишиться на дистанційному навчанні, варто додавати “магію” шкільного дня. Так, можна одягати учнів у повсякденний шкільний одяг, дівчатам – робити зачіски, облаштувати імпровізовану класну кімнату.