План на «easy»: Спогади про те, як вивозили «Гради» зі Снігурівки

28.02.2022 Спогади… За попередні 4 дні війни ми побачили та зробили досить багато того, чого не робили і не знали в мирному житті. І якщо 24-25 була «розкачка», спроби, думки, осмислення, що потрібно діяти, то 26.02 ми вже діяли швидко і повністю наша робота перейшла на військові колії.

Перше знайомство з NLAWами та доставка нашій 79 (тепер я точно знаю - як не «піхай», більше 4 NLAW в звичайний Freelander не ввійде.

Отже, мій ранок починався, як завжди, з паролю для заправки пальним і відправки цього паролю усім, хто задіяний в роботі по обороні міста. В той же час також перші тиждні війни була комунікація по паролям з окремими головами ОТГ.

28.02.22 вже були створені горизонтальні комунікації з головами ОТГ, місцевими депутатами, фермерами, активними людьми. І вже зранку надійшла інформація, що неподалік м. Снігурівка був бій, після якого була покинута техніка та зброя (тоді мова йшла про 4 одиниці Z гради ).

І коли мені зателефонувала голова громади Снігурівки Інна Бойко для отримання паролю на паливо, я запитав, чи вона щось чула про кинуті Z гради ?Вона підтвердила цю інформацію і додала, що наче місцеві вже притягнули цю техніку у Снігурівку і вона знає, де вона знаходиться.

От саме тоді з’явилась перша думка - «було б круто притягнути це до Миколаєва і передати нашим військовим», адже тоді вже було зрозуміло, щоб зупинити колони по 700-1200 одиниць, РСЗО нам не вистачає, м’яко кажучи.

Зранку цього ж дня Сєнкевич мав зустрічатись з Марченко по роботі затоплення меліоративного каналу навколо Миколаєва. У Віталія Кіма на нараді це вже обговорювалось і прийняли рішення, але були деталі по Жовтневому і потрібно було на карті щось узгодити.

І от по дорозі до Марченко, я розповідаю Сєнкевичу про гради. Поки їхали, прийняли рішення брати це питання в роботу.

Нарада у Марченко зайняла 20 хв, почувши про гради, він сказав, що вони нам дуже потрібні,- тож займайтесь і на підкріплення нам дав бійців ССО  з Кропивницького.

Ми розробили план на «easy»:

-Знайти водіїв в Снігурівці;

-Заправити гради;

-Виїхати один одному на зустріч;

-Забрати Z гради;

- Відвезти водіїв назад в Снігурівку;

-Передати гради ЗСУ.

Знайти водіїв: набираю колегу Івана Кухту і пояснюю ситуацію про необхідність водіїв - через годину водії у нас вже були.

Набираю Інну Бойкj, кажу: «отримали добро від Марченко забрати гради, тож куди їм їхати і хто там контактна особа?».

«Гради на території старого ПТУ, воєнком наш на зв’язку, зараз йому скажу».

Прошу Бойко надати своє паливо, потім повернемо ( Женя Авіас).

В цей час ми знайомимся з ССО. Розповідаємо про план, корегуємо  план, налагоджуємо зв’язок.

Хлопці професійні, мали в своєму арсеналі від кулемета до джавелін.

Тож виїзждаємо трьома автівками: наше авто - водій Віталій Живило, Віталій Єрентюк, Олександр Сєнкевич , Дмитро Фалько  та я. А також два авто ССО - траснспортер та рам.

Отримуємо зворотній зв’язок від Інни Бойко «з воєнкомом зв’язалась, талони на паливо передала, мають заправити гради, водії вже на під’їзді до ПТУ, ставлять акамулятори і виізжають».

За нашим попереднім задумом, ми мали зустрітись з градами десь в районі від Калинівського кільця до Засілля.

Все йшло за планом.

Одягаємо броніки, зброю, зв’язок , виізджаємо.

На виїзді з міста зупиняємось біля кожного блок посту, розмовляємо з хлопцями, пояснюємо, що будемо гнати техніку,- тож уважно, не стріляємо , обмінюємось телефонами, пояснюємо що попереду машина супроводу, потім гради і позаду ще два наших авто, ССО, транспортер і рам. Це було важливо пояснити, адже до цього часу на блокпостах вже були «випадки».(

На блокпост Калинівське кільце позивний «Історик» нас пропускає до Снігурівки , і «чекає нас з градами».

Набираю Бойко кажу «Калинівське»…

Вона каже хлопці ось ось виїжджають…

Ідемо далі по Т-1508, траса пуста, жодного авто і від цього якось моторошно, перед Засіллям бачимо дві одиниці військової техніки на узбіччі - ГАЗ66 і ЗІЛ і жодної людини…

Зупинились, подивились,- це наші, але не відкривали двері, адже незрозуміло заміновано чи зламано…

Ідемо далі…

Засілля, набираю Бойко … ну що там…

Інна Володимирівна каже: «набираю воєнкома , не бере телефон, кажу набирайте ще»…

….набирає, каже «телефон не в зоні досяжності…»

Оооо, це вже «весело»…

Приймаємо рішення їхати далі до Снігурівки…

По рації Сєнкевич каже «Ганч, Корж, плани змінились, ідемо далі до Снігурівки, щоб не втрачати час…»

… Ганч +

… Корж +

Проїжджаємо поворот на Новопетрівку, набираю Бойко кажу ну що там…. У відповідь каже «зв’язку немає»…

Рація:

Ганч…. «Мер, мер, все идет по плану?»

Сєнкевич: «да, все по плану»

Підїжджаємо до повороту на Снігурівку набираю Бойко…

Каже: «Михайло, зв’язку немає»…

Запитую у хлопців, що робимо далі?

Сєнкевич: «їдемо в ПТУ».

Кажу Бойко нам потрібно, щоб хтось провів до ПТУ …

Бойко: «висилаю свого водія, він проведе».

Рація:

Сєнкевич: «Ганч, Корж, зв’язку з воєнкомом немає , змінюємо план і будемо їхати в ПТУ, шукати де вони»…

Корж: «мер, мер, мы так не работаем мер»

Сєнкевич: «мы тоже так не работаем, но мы уже в Снигиревке и  нам нужно забрать грады».

Біля переїзду нас чекає водій і далі він нас веде до ПТУ.

Виявляється саме ПТУ знаходиться не в місті і потрібно проїхати все місто і по трасі в сторону Херсону декілька кілометрів.

Напруга зростала щохвилини, з’явилась нервозність, адже від першочергового плану змін  відбулося багато.

Водій довів нас до якогось закинутого місця і каже «вони мають бути десь тут» і поїхав 

Перед собою ми бачили різні будівлі, забори, ангари, але де тут гради? Де тут люди? Де орки?

Всі зібрались і вирішили, що ССО йдуть вперед на розвідку і пошук градів, а ми чекаємо їх сигналу.

Частина ССО зайняли оборону по периметру…

В цей момент телефонує мені Кухта і каже, що після боїв в Снігурівку пішки прийшов боєць ЗСУ і його потрібно доставити в Миколаїв.

Кажу: «Іван, немає питань, ми його заберемо, зараз ми в ПТУ , будемо їхати назад і заберемо».

Тим часом по рації :

Ганч: «Мер мер, ми знайшли гради 300…300»

Сєнкевич: «що 300»?

Ганч: «300 метров вниз пройдите»

Сєнкевич: «+»

Ми спускаємось і заходимо у ворота і тут ми бачимо багато різної техніки…, але не бачимо Z.

Виявилось, що стягнули нашу техніку після боїв. Ще два БТР 70,80ка, машина зв’язку і 4 гради.

Звичайно одразу хотіли забрати все, але…

Запитую, хто воєнком…

Мовчання…

Кажу, хто тут воєнком?

Я.

Чому не берете трубку?

Телефон сів…

А чому машини не виїхали….

Акумуляторів немає….

А де акумулятори?

Не знаю…

А в цих є акумулятори?

Тут генератор не працює….

А ті, що працюють, заправили?

Ні…

Жесть….

Сєнкевич каже: «Давайте заведемо те, що можливо, знімемо акумулятори з тих і кинемо на ці і спробуємо щось завести».

Хлопці водії, ССОшники і ми всі щось носимо, штовхаємо, крутимо…

В кінцевому результаті ми змогли завезти два гради.

Моментами було чути вибухи, але десь віддалено.

Потім була ідея, щоб ці два гради взяли ще два на буксир, знайшли трос, але на жаль, ці Урали не дизельні, а бензинові, слабкі, аби самі доїхали в одному барахлить зарядка, в іншому щось тече.

Все робили швидко … напруження зашкалювало, баки пусті.

Сєнкевич каже воєнкому: «Нам потрібний бензин». Той дає йому талони, які передала Бойко і ми виїзджаємо на АЗС .

Наші водії : Астьоненко Анатолій Миколайович, Михадьонок Олег Михайлович сідають за кермо градів, починаємо їхати …

В цей час ССОшніки тримають периметр, всі біжимо до автівок і колоною рухаємось в Снігурівку.

Гради ледве витягають під горку.. В одному граді половина боєкомплекту, а другий повний під зав’язку.

На виїзді з ПТУ я побачив, що стоїть якийсь пікап і наші ССО поклали обличчям в землю двох чоловіків… але ніхто з колони не зупинявся, адже вже темніло і основна задача була заправити гради…

Сєнкевич сів в один з градів і їхав на заправку, заїхавши градом до колонки в центрі Снігурівки на АЗС АВІАС. Заправка була вже зачинена.

Рація:

Корж: «мер, мер, мы так не работаем»

Сєнкевич: «зараз знайдемо бензин».

Напроти стояло декілька авто таксі і Сєнкевич побіг до них просити бензин. Інший град «з якогось перепугу» поїхав з пустим баком одразу на Миколаїв і нам довелось його наздоганяти і розвернути до АЗС.

В цей момент знову телефонує Кухта і каже: «Мішаня, ви забули бійця забрати, його з фермером поклали мордою в пол» і тут до мене доходить, що це той пікап і там був наш боєць, якого ми мали забрати до Миколаєва.

Кажу: «Іван, зараз я за ним повернусь заберу». Я беру авто і разом з Фалько і Віталій Живило повертаємось за хлопцем, поки Сєнкевич і Віталій Єрентюк у пошуках бензину в центрі Снігурівки.

Темно, холодно, моторошно…

Дві каністри було у наших ССО, які ми залили в один град.

Ще дві каністри привозить водій Бойко, заливаємо другий.

Талони Сєнкевич повертає воєнкому назад 

Все, гради заправлені, боєць у нас в авто, колона зібрана, рушаємо якнайшвидше до Мико…

Виїхавши на трасу, наша машина їхала попереду 1-2 км, потім транспортер ССО, потім 2 гради і замикав колону рам.

Наш боєць переліг в багажник поспати (бо не спав дві доби, точніше спав у балці , намерзся, почали розмовляти запитувати його що там на полі бою? Як ситуація?)

Звати його Женя, сам десь з Західної України, живе в Київській області, має троє діток і дружину.

Розповідав, що вони зайняли позицію, а його відправили у дозор на зруйновану ферму і тут прильот РСЗО по нашим, тож каже хто куди, і він вижив лише завдяки тому, що був на цій фермі. А через два дні прийшов в Снігурівку, знайшов одяг, переодягнувся, закопав форму і от ви мене забрали.

Діма Фалько запитав його про що він мріє?

Женя, вже засипаючи, сказав :

1- вижити у цій війні;

2 - купити квартиру в Києві ;

3 - жити там з родиною.

Колона рухалась не так швидко як би нам хотілось, але головне що рухалась.

По дорозі назад ми вже планували як завтра візьмемо акумулятори, паливо і запчастини і повернемось за іншою технікою, тоді ми ще не знали, що завтра орки будуть вже в Снігурівці…

Ми під’їхали до першого блокпосту. «Історик» нас вже чекав , ми попередили які авто і скільки їде за нами, дочекались усіх і поїхали до слідуючого блокпосту.

Далі було легше, наче ми вже вдома.

Перед об’їздною Миколаєва Женя проснувся і каже: «я ще в своєму житі так солодко не спав».

На об’їздній нас чекали вже військові з 79 і ми передали їм гради, а водіїв з Снігурівки посадило в авто і повезли додому .

Самі поїхали в штаб і чекали на дзвінок, що наші водії повернулись цілі і здорові.

Після того, як Кухта набрав і сказав, що все добре і вони вже вдома, випили по 50г, ми видихнули…

За рік дещо забулось, але основне пам’ятаю.

Ми були втомлені, замерзлі , але щасливі (фото )

Дякуємо ЗСУ

Слава Україні!

Автор: Михайло Талпа, радник міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича