«Не пускайте Україну до НАТО». Як переконують Байдена: ключові аргументи

Впливове видання Foreign Affairs – американський журнал про міжнародні відносини та зовнішню політику – напередодні саміту НАТО у Вільнюсі опублікував резонансну статтю. Її назва говорить сама за себе – «Не дайте Україні вступити до НАТО».

Саміт відбудеться вже 11-12 липня, але його ключова тема –  яким буде формат зближення альянсу з Україною –  досі не сходить з порядку денного західних експертів та медіа.

Автори матеріалу у Foreign Affairs Джастін Логан (директор з досліджень оборони та зовнішньої політики Інституту Катона. Експерт з міжнародних відносин та американської зовнішньої політики) та Джошуа Шифрінсон (науковий співробітник Інституту Катона та доцент Школи державної політики Університету Меріленда. Дослідник Росії та Китаю). Вони зазначають, що політики та експерти, у тому числі – президент Зеленський і колишній посол США у НАТО Іво Далдер, наполягають на тому, щоби Альянс запропонував Україні те, що президент Франції Еммануель Макрон називає «шляхом до членства» після завершення війни.

«Україна стверджує, як нещодавно написав у Foreign Affairs її колишній міністр оборони Андрій Загороднюк, що альянс «повинен запросити і прийняти» її. Спосіб вирішення цього питання матиме серйозні наслідки для Сполучених Штатів, Європи і не тільки», – звучить попередження у статті.

«Україну не слід приймати до НАТО і це те, про що повинен чітко заявити президент США Джо Байден. Опір Києва російській агресії був героїчним, але, зрештою, держави роблять те, що відповідає їхнім власним інтересам. І тут безпекові вигоди для Сполучених Штатів від вступу України бліднуть у порівнянні з ризиками, пов'язаними з її залученням до альянсу. Прийняття України до НАТО поставило би Штати перед похмурим вибором між війною з Росією і пов'язаними з нею руйнівними наслідками або відступом і знеціненням гарантій безпеки НАТО в усьому альянсі. На саміті у Вільнюсі і після нього лідери НАТО мали би визнати ці факти і закрити двері для України», – зазначають автори статті. Вони нагадують, що на саміті НАТО у Румунії у 2008 році президент США Джордж Буш-молодший заскочив усіх зненацька, лобіюючи вступ до альянсу Грузії та України. Це був останній саміт НАТО у президентській каденції Буша і він хотів «залишити слід» у своїй спадщині, як сказав тодішній представник адміністрації. Ряд європейських країн-членів Альянсу, включаючи Німеччину і Францію, не підтримали цю ідею, побоюючись реакції Росії. Дипломатичний глухий кут призвів до компромісу, у якому Альянс задекларував, що Україна і Грузія колись стануть членами Альянсу, але не надав жодного плану того, яким чином це станеться. Але навіть цей компроміс викликав різку реакцію з боку Путіна. Виступаючи у Бухаресті, він сказав, що розглядає «появу потужного військового блоку на наших кордонах, блоку, члени якого частково підпадають під дію статті 5 Вашингтонського договору як пряму загрозу безпеці РФ».

«Росія не збирається завойовувати Україну»

У статті також йдеться, що наразі прихильники подальшої участі США і НАТО у війні в Україні не можуть прояснити, які стратегічні інтереси США стоять на кону.

Автори цитують заяву Байдена: «Історія показує: коли диктатори не платять ціну за свою агресію, вони спричиняють ще більший хаос і вдаються до ще більшої агресії», зауваживши, що «Росія вже заплатила величезну ціну за свою агресію».

«Утримавши свої позиції і відтіснивши російських військових, Україна принизила Путіна, який ще два роки тому називав її «не державою». Росії знадобляться десятиліття, щоби відновити свою армію навіть до того занедбаного стану, у якому вона була, коли Путін розпочав війну. За оцінками Сполучених Штатів, понад 100 тис. російських військових були вбиті або поранені. Нещодавній заколот, піднятий ватажком ПВК «Вагнер» Євгеном Пригожиним, свідчить про те, що війна може дестабілізувати правління Путіна, – зауважують журналісти. І продовжують. – Зацікавленість США у прийнятті України до НАТО є ще менш зрозумілою, і у політичному дискурсі є ціла купа аргументів. Одна точка зору полягає у тому, що європейська стабільність і безпека вимагають, щоби Київ приєднався до альянсу. За цією логікою, якщо Путіна не зупинити в Україні, він розширить свої цілі і нападе на країни-члени НАТО. Друга лінія аргументації зосереджена на самій Україні, мовляв членство у НАТО – це єдиний спосіб захистити її від Росії. Нарешті, існує думка, що Україна «заслужила» членство у НАТО, воюючи і послаблюючи супротивника альянсу. З цієї точки зору, поглиблення співпраці НАТО з Україною стало би винагородою за її героїзм і додало би ще один рівень стримування від нового російського нападу».

На думку авторів статті, ці претензії зрозумілі, але вони начебто помилкові.

«З одного боку, опір України російській агресії є благородним, але благородні дії і навіть ефективна самооборона самі по собі не виправдовують взяття на себе високих ризиків, пов'язаних із безстроковими зобов'язаннями щодо безпеки. Ще важливіше, що ставки гри сьогодні не виправдовують вступу України до НАТО», – наполягають експерти-міднародники Джастін Логан та Джошуа Шифрінсон.

У Першій і Другій світових війна, а потім і у Холодній війні з СРСР Сполучені Штати зазнавали великих втрат, щоби не дати одній країні домінувати на континенті. Але Росія, навіть якби вона здобула перемогу на Україною, не змогла би контролювати Європу, вважають автори статті. Вони вказують, що навіть якби Росія анексувала всю Україну без жодного пострілу, її ВВП зріс би тільки на 10%, що зробило би його трохи більшим за італійський. Росія також отримала би другий великий порт на Чорному морі, але все одно залишилася б набагато слабшою за європейських членів НАТО.

«Немає жодного шансу, що завоювання Путіним України «матиме якийсь безпосередній чи навіть віддалений вплив на американську безпеку», – наводять автори статті думку американського історика та аналітика Роберта Кагана.

І у свою чергу зауважують, що «Росія не збирається завойовувати Україну, адже її військова кампанія стала ганьбою, а війна довела, що російська армія є лише блідою тінню радянської. Ідея про те, що Росія може становити серйозну загрозу для Польщі, а тим більше для Франції чи Німеччини, є дивовижною. Додайте до цього ядерний арсенал США та Атлантичний океан, і ви побачите, що вигоди для Вашингтону від запрошення України до НАТО є обмеженими. Навіть якщо Україна, як стверджує її міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, «захищає весь східний фланг НАТО і ділиться своїм досвідом з членами альянсу», незрозуміло, чому вона повинна вступати до альянсу, щоби Сполучені Штати могли скористатися цими перевагами. Якщо тільки вона не піддасться російському домінуванню – а Київ продемонстрував, що не схильний до цього – географічне розташування України прирікає її на роль оплоту проти Росії незалежно від членства у НАТО. Події з лютого 2022 року показують, що Україні не обов'язково бути в НАТО, щоби Сполучені Штати та їхні союзники могли ефективно допомагати їй протистояти російській агресії».

Україна у НАТО як частина сценарію «Третьої світової війни»

Прийняття України до НАТО також створило би проблеми для альянсу, особливо щодо гарантій безпеки, закладених у статті 5 Основоположного договору НАТО, нагадують автори своїм читачам. Спочатку вони пишуть, що, «стаття 5 лише формально зобов'язує членів НАТО розглядати напад на одного з них як напад на всіх і надавати допомогу, яку вони «вважають необхідною», а потім зауважують, що «на практиці, однак, держави-члени розглядають членство у НАТО і гарантії статті 5 як зобов'язання США вступити у війну від імені своїх союзників». Як аргумент вони цитують слова президента Обами: «Стаття 5 кристально ясна: напад на одного – це напад на всіх. Тож якщо у такий момент ви знову запитаєте, «хто прийде на допомогу», ви будете знати відповідь – НАТО, включно зі Збройними силами Сполучених Штатів Америки». І президента Байдена, про те, що стаття 5 є «священною клятвою захищати кожен дюйм території НАТО».

От чому Україна вважає, що членство у НАТО допоможе їй захиститися від майбутньої російської агресії, підсумовують автори статті. Але, на їхню думку, гарантії за статтею 5 можуть втягнути Сполучені Штати у прямий конфлікт з Росією. На відміну від інших країн, які нещодавно приєдналися до альянсу, Україна, ймовірно, і далі матиме невирішену суперечку з Росією на своїй території.

«При цьому сплеск російського та українського націоналізму, спровокований війною, обмежить простір для дипломатії. За таких умов неважко уявити, як відносини можуть погіршитися, навіть якщо буде досягнуто домовленості про припинення бойових дій. Якби Україна була членом НАТО, Сполучені Штати могли би стати на її захист, розгорнувши війська і навіть погрожуючи застосувати ядерну зброю від імені України. Американські політики можуть сподіватися стримати майбутню російську агресію проти України, створивши для Києва шлях до НАТО, але це створює реальну можливість втягнути Сполучені Штати в те, що Байден назвав сценарієм «Третьої світової війни», – робиться висновок у статті.

А що як Штати відступляться від України?

Автори статті нагадують, що в адміністрації Байдена не вважають за доцільне безпосередньо боротися з Росією заради України (принагідно як лідер президентських перегонів згадується Дональд Трамп, котрий, «як і багато впливових політиків-республіканців, особливо не схильний ризикувати життями американців заради України»), у той час як «російські політики, починаючи з Путіна вважають, що Україна варта того, щоби за неї боротися, навіть за велику ціну».

Автори статті вважають, що «за цих обставин американське зобов'язання боротися за Україну може бути поставлене під сумнів».

«Росія цілком може опротестувати цю обіцянку, що може призвести до майбутніх криз. Якщо Сполучені Штати отримають заклик воювати, цілком ймовірно, що вони відмовляться від своїх запевнень, залишивши Україну у скрутному становищі. І якщо Штати відступляться від України, коли вона зазнає нападу, інші вразливі союзники НАТО, такі як країни Балтії, природно, поставлять під сумнів силу зобов'язань Альянсу у галузі безпеки, підкріплених американською військовою силою. Це може призвести до справжньої кризи довіри до НАТО», – йдеться у статті.

Також автори прогнозують суперечки всередині Альянсу.

«Деякі прихильники вступу України до НАТО стверджують, що озброєння, навчання і дипломатична підтримка, які вже надаються Києву, є достатніми для виконання мандата НАТО за статтею 5, а це означає, що немає необхідності обіцяти або розгортати військові сили. Але якщо стаття 5 дозволяє Сполученим Штатам та іншим членам Альянсу не вступати у війну для захисту свого члена, це перетворює НАТО на багаторівневий альянс, у якому деякі члени (такі як Франція і Німеччина) будуть впевнені, що Вашингтон застосує силу, щоби прийти їм на допомогу, а інші – далеко не впевнені. Це може спричинити внутрішньоальянсові суперечки, оскільки члени НАТО намагатимуться визначити, на яку саме гарантію за статтею 5 вони можуть розраховувати. Більше того, надання цієї більш обмеженої гарантії за статтею 5 навряд чи допоможе Україні. Зрештою, оскільки Україна вже отримує багато інших переваг від членства у НАТО, лише перспектива прямого втручання Сполучених Штатів та інших країн на підставі статті 5 може додати Києву стримуючого і політичного значення».

«Увесь тягар ляже на США»

Не забули автори контроверсійної статті розкрити і питання витрат на захист України. Вони зауважують, що в війна в Україні чітко показала – сучасний конфлікт високої інтенсивності між звичайними збройними силами споживає неймовірну кількість ресурсів. З огляду на це, запрошення України до вступу у НАТО поглибить розрив між зобов'язаннями Альянсу і його можливостями.

«Звичайно, оскільки країни НАТО багатші, більш технологічно розвинені і мають більше населення, ніж Росія, цей розрив теоретично можна було би заповнити за допомогою агресивної програми переозброєння. Європейські члени НАТО, однак, мають пройти довгий шлях, оскільки з часів холодної війни вони недостатньо інвестували у звичайні збройні сили. Сама Україна є частковим винятком із цієї загальної тенденції, але навіть тут її чудові військові показники значною мірою зумовлені винятковим обсягом і масштабом військової допомоги, наданої Штатами та їхніми партнерами. Отже, якщо Україна приєднається до альянсу, тягар пошуку ресурсів для захисту України від ядерної війни, швидше за все, непропорційно ляже на плечі Сполучених Штатів», – пояснюють журналісти. На їхню думку, «у той час, коли Вашингтон вже стикається із серйозною нестачею ресурсів як вдома, так і в Азії, він ризикує бути загнаним у глухий кут: з Україною у НАТО Вашингтону доведеться відволікати ресурси від інших пріоритетів, і деякі з них, можливо, є більш важливими, або прийняти підвищений ризик на східному фронті, який може значно розширитися». Зазначається, що у будь-якому випадку, Сполучені Штати понесуть великі витрати і тягар у той момент, коли американський час, увага і ресурси будуть потрібні в інших місцях.

Нарешті, ці витрати можуть різко зрости через хибні стимули, які створює для Москви пропозиція Україні вступити до НАТО, продовжують пояснювати свою логіку автори Foreign Affairs. Росія, на їхню думку, продемонструвала готовність боротися за майбутню стратегічну орієнтацію України, але Сполучені Штати та інші – ні.

«Москва це знає. На жаль, пропозиція Україні шляху до НАТО, швидше за все, дасть Росії підстави продовжувати війну проти України якомога довше, щоби уникнути створення умов, за яких Україна могла би стати на шлях до членства у НАТО. У цьому сенсі запрошення до вступу в альянс обіцяє продовжити нинішнє кровопролиття і зробити будь-яке дипломатичне врегулювання менш імовірним. З іншого боку, якщо нинішня війна вщухне і Україна розпочне процес вступу до Альянсу, Москва буде заохочуватися до нових воєнних дій, щоби запобігти цьому кроку. Якщо НАТО не зможе прийняти Україну як доконаний факт – а це непросте завдання з огляду на вимоги Альянсу щодо одностайності та консенсусу – план довгострокового членства робить російську агресію в Україні більш, а не менш імовірною. У будь-якому випадку, витрати на захист України зростають», – йдеться у статті.

Автори матеріалу підсумовують – бажання України вступити до НАТО зрозуміле. Цілком логічно, що країна, яка зазнала залякувань і вторгнення сильнішого сусіда, шукає захисту у зовнішньої сили. Проте, стратегія – це вибір, і вибір Сполучених Штатів сьогодні є дуже серйозним.

«Протягом більшої частини періоду після холодної війни Сполучені Штати могли розширювати свої міжнародні зобов'язання з відносно невеликими витратами і ризиками. Цих обставин більше не існує. В умовах фіскального тиску вдома, серйозного виклику їхнім позиціям в Азії, а також перспективи ескалації і підриву довіри до Москви, утримання України поза НАТО просто відображає інтереси Сполучених Штатів. Замість того, щоби давати сумнівні обіцянки, які несуть велику небезпеку, але мало що дають взамін, Сполученим Штатам слід визнати, що настав час закрити двері НАТО для України», – так закінчується стаття з аргументацією, чому Україну не слід запрошувати до Альянсу.

Джерело: Foreignaffairs.com

Переклад: Олександр Груздєв, для «Главкома»