ЗСУ зайняли хату: хто платитиме? Суд ухвалив рішення за позовом пенсіонерки з Донбасу

Жінка виставила державі рахунок на 6 млн грн. Проте з Росії, яка розв’язала кровопролитну війну, ані копійки не стягує

Велика палата Верховного суду поставила крапку в історії, що тривала майже сім років. Мешканка Донецької області Галина Червоненко програла три суди проти держави Україна, з якої мала намір стягнути 6 млн грн матеріальних та моральних відшкодувань. Причиною багаторічної тяганини позивачки-пенсіонерки стала Антитерористична операція на сході України, направлена на відсіч російської агресії та її посіпак із «Л/ДНР». При цьому мешканка Донбасу чітко визначила винних: це військовослужбовці Збройних сил України, які зайняли її будинок під час деокупації міста Красногорівка Донецької області у серпні 2014 року. І тривалий час продовжували його використовувати як опорний пункт. У якийсь момент позивачка навіть була готова пожертвувати своїм помешканням на користь держави за відповідну компенсацію. Але цього не сталося.

Квартиру в Донецьку – на хату в Красногорівці

У середині січня 2014 року, якраз у розпал подій на Євромайдані, громадянка Галина Червоненко змінила місце проживання. Жінка продала квартиру у Донецьку і придбала будинок у Красногорівці. Це близько 30 кілометрів від Донецьку.

Нове обійстя пані Червоненко складалося із земельної ділянки площею 20 соток, будинку на майже 200  квадратів, хліва, гаража і альтанки.

Тут жінка мешкала зі своєю сім’єю до 13 липня 2014 року.

 

Пожити на новому місці пані Червоненко не довелося довго. У Путіна були свої плани…

Під навалою та обстрілами російської армії та бойовиків пенсіонерка з родиною вимушено перебралися до міста Жовті Води на Дніпропетровщині. Там же жінка стала на облік як внутрішньо-переміщена особа.

На початку серпня 2014-го українська армія звільнила містечко пані Червоненко. Однак жінка продовжувала залишатися на Дніпропетровщині. У суді вона повідомила: від сусідів дізналася, що воїни ЗСУ зайняли її будинок і перетворили на опорний пункт. Пізніше позивачка переглянула сюжет «Військового телебачення», в якому впізнала власне житло. Стверджує, що частину її майна військові пустили на будівництво бліндажів. Крім цього, на подвір’ї було побудовані споруди військового призначення.

У 2016 році донеччанка Галина Червоненко пішла судами проти… української влади. Також надіслала запит до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з проханням обстежити її будинок та оцінити стан майна. Натомість обласна військова адміністрація відповіла, що це неможливо, оскільки «будинок розташований на дуже близькій відстані від лінії зіткнення, ця територія контролюється ЗСУ та допуск туди заборонено». Та все ж під час так званого «тимчасового перемир’я» пенсіонерка разом із спеціальною комісією обстежили будинок у Красногорівці. Комісія зафіксувала: оселя Червоненко використовується ЗСУ під опорний пункт; в будинку мешкають військовослужбовці; на дворі побудовано бліндаж і лежали боєприпаси; будинок потребує відновлення та ремонту. Побачену ситуацію позивачка розцінила як примусове відчуження майна на користь ЗСУ. При цьому наголосила, що зверталася до влади Донеччини з проханням офіційно скласти акт про примусове відчуження майна, але жодного рішення не було ухвалено.

Про те, що немає офіційного документа про відчуження будинку Червоненко згадали й Печерський райсуд Києва та Київський апеляційний суд. Це послужило підставою для відмови у задоволенні позову пенсіонерки про стягнення компенсації.

Реакція владних інституцій

Позиція Кабінету міністрів у цій справі зводилася до того, що на час виникнення спірної ситуації (2014 рік), в Україні не було введено правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Тому окремі закони на кшталт «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» фактично не працювали. Паралельно з цим представник уряду перерахував законодавчі акти, які з 2014 року видала виконавча влада для протидії тероризму та відшкодуванню завданої шкоди населеним пунктах на сході України.

Міністерство оборони заявило, що Галина Червоненко покинула оселю не через примусове відчуження, а внаслідок обстрілів Красногорівки. У той час місто перебувало під контролем терористичних військ «ДНР». Після деокупації і до вересня 2016 року позивачка не поверталася до свого домоволодіння, зауважили в оборонному відомстві.

Також відмежувалася від ситуації Донецька обласна державна адміністрація, заявивши, що вона не має повноважень на примусове відчуження чи вилучення майна громадян.

Антитерористичний центр при Службі безпеки України письмо поінформував суд: мешканці приватних будинків, що у зоні АТО, дозволяли військовим розміщуватися у їхніх помешканнях. Натомість СБУ не конкретизувало, чому ж тоді пані Червоненко поступила інакше.

Вердикт суду

Велика палата Верховного суду дійшла висновків: в Україні передбачено компенсацію громадянам за примусово відчужене (мобілізоване) у них майно. Отримати її можливо за умов та у порядку, визначених нормативними актами. Разом з тим немає жодних доказів, що майно Галини Червоненко у Красногорівці було мобілізованим, як і немає доказів того, що саме держава Україна завдала позивачці шкоду шляхом пошкодження чи знищення її майна.

Феміда пояснила: факт володіння тією чи іншою нерухомістю відображується у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з відомостями, які дослідили попередні суди, позивачка була і є власницею будинку та земельної ділянки у Красногорівці.

«Отже, ці об’єкти не вибували з її володіння. Також немає юридичних та фактичних підстав стверджувати, що право власності на вказане майно внаслідок його реквізиції (примусового відчуження – «Главком») перейшло до держави», – вважає суд.

Окремо Велика палата засумнівалася у твердженнях Червоненко щодо неможливості користуватися будинком саме через те, що там оселилися українські військові. Адже були й інші обставини, наприклад, обстріли Красногорівки з боку збройних формувань, підтримуваних Росією.

«Лише тимчасового перебування з певного часу у будинку та на земельній ділянці позивачки військовослужбовців ЗСУ і їхнього майна недостатньо для того, щоби кваліфікувати таке перебування саме як примусове відчуження Україною цих будинку та земельної ділянки», – наголосила Феміда. І додала: не варто забувати про принцип відповідальності держави-агресора за шкоду, зумовлену агресією проти України.

Суд зазначив, що Галина Червоненко фактично ставить питання про нібито наявність у неї права на обов’язковий викуп Україною її будинку та земельної ділянки, які вона покинула. Проте жоден нормативний акт не встановлює в Україні такого права. Водночас Феміда наголосила: за законом про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, «відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію». Але суду невідомо, чи пенсіонерка так затято буде стягувати компенсацію з Росії, як намагається її «вибити» з України.

Зрештою, суд залишив без змін рішення попередніх судів і розпорядився стягнути з Галини Червоненко 6,8 тис. грн судового збору. Постанова Великої палати Верховного суду набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: «Главком»

Автор: Віталій Тараненко