У двох притулках для переселенців на Миколаївщині відремонтували кімнати та санвузли для людей з інвалідністю

У двох притулках для переселенців на Миколаївщині — у Мішково-Погоріловому та Весняному — зробили ремонт у кімнатах та санвузлах, пристосувавши їх для людей з інвалідністю. Роботи виконали у межах проєкту з комплексної підтримки евакуйованих, ВПО та постраждалих від війни громад у Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. На Миколаївщині проєкт реалізував благодійний фонд «Карітас Миколаїв УГКЦ» за підтримки Гуманітарного фонду для України.

«МикВісті» побували у Весняному, де переселенці живуть у Миколаївському центрі соціальної реабілітації «Відновлення».

Як розповів директор благодійного фонду «Карітас. Миколаїв УГКЦ» отець Тарас Павлюс, проєкт був одним з перших. Партнерами виступають Гуманітарний фонд для України та МБФ «Карітас України».

— Через шелтер-кластер обрали цей реабілітаційний центр разом з інклюзією (у Весняному, — прим.), щоб допомогти людям з інвалідністю. Ми мали план зробити три кімнати для людей з інвалідністю, а також санвузол. Те, що ми побачили тут на початку, було у дуже бідному стані. А люди, які тут перебувають, є переселенцями з окупованих територій чи територій, де ідуть бойові дії. Цим людям завжди потрібна допомога. Тому для нас було важливо допомогти їм з належним перебуванням, — розповів отець Тарас.

Проєкт тривав близько року. Його реалізували «Карітас. Миколаїв УГКЦ» та «Карітас. України». Витратили на ремонту у Весняному 1,7 мільйона гривень.

У двох житлових і загальній кімнаті розширили дверні прорізи, щоб можна було проїхати на колісних кріслах, відремонтували стіни, підлогу, стелю, облаштували витяжку з рекуперацією, зробили поручні для пандусу при вході. У кімнати завезли меблі. Крім того, у притулку відремонтували санвузол, пристосований для людей з інвалідністю.

— Ми зуміли зробити нову витяжку з рекуперацією, тобто подачу свіжого повітря, що саме основне, і не тільки зробити ремонт кімнат чи санвузла, але також кімнати забезпечити меблями — столами, шафами, тумбочками, кріслами — і постіллю, — пояснив отець Тарас.

Керівник Миколаївського центру соціальної реабілітації «Відновлення» Володимир Тимошенко розповів, що у них зараз живе близько 120 людей. 35 з них — це внутрішні переселенці з Херсону, Херсонської та інших областей.

Володимир Тимошенко зазначив, що при співпраці з «Карітас» покращили інклюзивні умови, тому зараз зможуть дати прихисток для більшої кількості людей. Крім ремонту кімнат, санвузла також доробили пандус.

Керівник центру назвав найголовнішою потребою облаштування умов для людей з інвалідністю, оскільки у Миколаєві місць для них замало.

— Безбар’єрність залишається проблемою номер один, тому що половина людей, які тут живуть, мають інклюзію різної форми: 60 зі 120. І потреба саме зараз є якраз для цих людей. Тому що люди, які ходять, можуть знайти роботу, щось підшукати собі. А ці люди (з інвалідністю, — прим.), на жаль, не можуть вже працювати. Місто і держава не можуть дати місця для них: у Миколаєві їх замало на пів мільйона. У геріатричному пансіонаті 50 місць. Тобто це дуже мало для такого міста. А кількість людей з інвалідністю збільшується за рахунок внутрішньо переміщених осіб, які приїжджають з Херсонської області, з інших регіонів. І якраз залишаються саме такі люди з інвалідністю, — зазначив Володимир Тимошенко.

Він пояснив, що з жителями центру укладають договір на проживання протягом 6 місяців, а потім переглядають умови. Людям з інвалідністю немає куди податись далі, тому вони залишаються у центрі.

— Якщо є потреба, ми продовжуємо. Якщо ні, то уже перенаправляємо до інших центрів. Хоча, як показує практика, в основному перенаправляти немає куди, бо місць немає. І тому вони залишаються у нас уже, поки чи родичі десь не з'являються, чи ще якось, — додав керівник центру.

Як він зазначив, центр сподівається на подальшу співпрацю з «Карітас», тому що інклюзивних потреб ще багато: необхідний ремонт кімнат у другій частині першого поверху та на другому поверсі.

— І другий поверх, на жаль, на даний час не пристосований для інклюзії, але там теж проживають люди, бо їм немає куди подітися. І на другому поверсі вони теж живуть. І там теж треба ремонти у кімнатах. Туалет ми зробили, — зауважив Володимир Тимошенко.

В одній з оновлених кімнат у Весняному живе сім'я з Херсону: Олена, її донька Анастасія та онука Маша.

— Нас було четверо: бабуся теж була з нами. Вона померла у Киселівці. Вона не хотіла виїжджати, але нас примусили, — розповіла Олена.

Як розповіла сім'я, з Херсону їх евакуювали після ворожої атаки.

— У нас був приліт: чи дрон прилетів, чи прилетіла ракета. Коли нас вивозили, восьмий, дев'ятий поверх горіли, — розповіла Анастасія.

Спершу сім'я жила у знайомого у Кіселівці, а потім дісталися до притулку у Весняному. Тут вони вже три місці. У «Відновленні» їм допомогли оформити соцвиплати. За словами Анастасії, зараз вони шукають житло та роботу. Вона планує працювати нянею у дитсадку.

Ще один притулок для переселенців, який «Карітас» допоміг відремонтувати, — колишня школа-інтернат у Мішково-Погоріловому. Отець Тарас розповів, що там перебуває більше мешканців, і самі приміщення теж більше. На роботи витратили 3,6 мільйона гривень.

У Мішково-Погоріловому відремонтували 18 кімнат, санвузол, душову, встановили у них вентиляцію з рекуператорами. Все пристосоване для людей з інвалідністю. Хоча ці приміщення розташовані на другому поверсі, інші донори збираються зробити ліфт.

За словами отця Тараса, важливим моментом у проєктах «Карітас» є співпраця з владою. Інформацію про потреби збирають, але притулки для переселенців, які по закону називаються місцями тимчасового проживання (МТП), мають бути офіційними.

— У нас є багато таких місць перебування людей, але не усі приміщення мають сертифікацію і визнані постановою Кабінету Міністрів, що це є МТП. Бо хотіли б ми чи не хотіли, але ми все рівно мусимо підкріплятися державними документами. Бо інакше ми можемо відремонтувати будь-яке приміщення, але тоді власники можуть виселити людей, — зауважив отець Тарас.

У будівлі має офіційно бути статус місця тимчасового проживання. Причому переселенці там мають жити мінімум рік. За таких умов приміщення можуть відремонтувати.

На сьогодні проєкт завершили. Але, як сподівається отець Тарас, його можуть продовжити на наступний рік:

— Маємо надію, що той проєкт, можливо, нам на наступний рік знову нададуть, і ми знову зможемо щось відремонтувати. Звичайно, є інші проєкти, діємо вже в інших напрямках.

«МикВісті» також розповідали, як «Карітас Миколаїв УГКЦ» організував тренінги, де підлітків навчають ненасильницькій комунікації: як розпізнавати емоції, безпечно керувати ними у конфліктних ситуаціях. Програма розрахована на учнів 10-15 років.