Чому у Миколаєві знову солона вода? Пояснюємо

Після пошкодженого дніпровського водогону Миколаїв на деякий час залишився без води. Згодом у мережі пустили солону воду з лиману, а сьогодні місто отримує річкову воду. За своєю якістю вона поступається дніпровській, однак все ж є кращою за лиманську. Таким чином майже півмільйонний Миколаїв отримує у свої домівки більш якісну технічну воду.

Але з початку березня 2024 року миколаївці помітили, що якість води у кранах погіршилася – вона стала солонішою та набула більш жовтого кольору, ніж зазвичай. Така ситуація зберігається до сьогодні у всіх районах міста.

Що сталося з водою у Миколаєві, чи загрожує зараз її якість здоров'ю містян та як убезпечити себе від можливих наслідків – пояснюють «НикВести».

Водоканал каже про техногенний фактор. Який саме?

Погіршення якості води у кранах містян комунальне підприємство «Миколаївводоканал» прокоментувало лише 15 березня. Там пояснили, що погіршення якості води «зумовлюють природні та техногенні фактори», а також додали, що «у таких складних питаннях немає простих і швидких рішень, але роботи у цьому напрямку тривають».

«Деякий час тому керівництво ОВА та міста анонсувало інформацію про незначне погіршення якості води, підвищений вміст солі чи неприємний запах. Жителі міста вже почали помічати зміни — їх, на жаль, зумовлюють природні та техногенні фактори», — сказали у водоканалі.

Виявилося, що державне підприємство «Кривбасшахтозакриття», що знаходяться вище за течією місця забору води для Миколаєва, скинуло в річку воду зі своїх відстійників. Дозвіл зробити це до 15 березня 2024 року йому надав Кабінет Міністрів України, про що свідчить відповідне розпорядження «Про скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець». Фактично мова йде про воду, яку після використання за допомогою технічних споруд підприємства повертають у річки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води. В підписаному премʼєр-міністром Денисом Шмигалем розпорядженні вказано, що скиди потрібні «для запобігання виникненню аварійної ситуації на гідротехнічних спорудах Криворізького басейну, зокрема, яка може виникнути внаслідок терористичних актів з боку держави-агресора». 

До цього аналогічну версію озвучив депутат Миколаївської міської ради Федір Панченко у коментарях до допису «НикВести»: «Говорячи простими словами, підприємства вище за течією скинули в річку воду зі своїх відстійників».

Загалом цей процес є плановим і відбувається раз на декілька років. Востаннє, як свідчать дані на сайті уряду, Кабмін надав дозвіл на скидання вод ще до повномасштабного вторгнення – у грудні 2021 року. До цього такий дозвіл надавали у 2013, 2014, 2015, 2016 та 2018 роках.

Скидання шахтних вод в Інгулець відбувається зі ставка-накопичувача у балці Свистунова, розташованого на території Дніпропетровської області. Головна умова від Кабміну – підприємство має дотримуватися індивідуального регламенту. Тобто вміст хлоридів (солей, – прим.) в Інгульці, у місцях водозаборів для Кривого Рогу та Миколаєва, не повинен перевищувати гранично допустимої концентрації (ГДК) у 350 міліграм на кубічний дециметр (на літр, – прим.). Для цього шахтні води мають надходити в Інгулець разом із прісною водою, яка б розбавила їх та знизила відсоток мінералізації.

З лютого 2024 року по теперішній час фахівці Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу контролювали якість води в Інгульці під час скиду надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, повідомили там «НикВести». За цей період концентрація хлорид іонів складала від 1247 до 1620 міліграмів на літр, а за останніми вимірюваннями концентрація хлорид іонів склала 1375 міліграмів на літр. Це в понад 4 рази більше гранично допустимої концентрації. 

Звичайно, далі ця вода потрапляє в очисні споруди, які займаються її фільтрацією перед подачею у домівки миколаївців. Однак на сьогодні ми спостергіаємо погіршення якості цієї водопровідної води, про що свідчить її колір, смак та запах. Це й може свідчити про те, що очисні споруди не справляються з тією кількістью хлоридів, яка наразі міститься у воді. 

Чи законні скиди підприємствами Кривбасу?

Підприємство «Кривбасшахтозакриття» займається відведенням, акумуляцією та скидом шахтної води гірничорудних підприємств Кривбасу. А також перекачкою господарсько-фекальних стоків. За даними самого підприємства, основними постачальниками шахтної води є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «КЗРК», ПРАТ «ЦГЗК», ПРАТ «Суха Балка».

Через шахтні води цих підприємств стан річки Інгулець є вкрай незадовільним, коментував у 2020 році скиди екс-голова Держекоінспекції України Єгор Фірсов.

«Процес скидання наступний: спочатку шахтні води відстоюються у балці, щоб домішки осіли, потім цю воду розбавляють прісною водою з Кременчуцького водосховища, що зменшує її мінералізованість і в річку скидають вже менш шкідливою. Але, через порушення технології, на одному з етапів у ґрунтові води потрапляє саме високомінералізована вода», – пояснив Єгор Фірсов. 

Мінералізація вод досягає 100 грам на літр, у той час, як у Чорному морі – 17 грам на літр, додав Єгор Фірсов.

«Далі ця вода потрапляє у прісну річку Інгулець, а з неї у Дніпро, і фактично знищує там прісноводні живі організми. А це впливає на екологічну ситуацію у Дніпропетровській, Кіровоградській, Миколаївській і Херсонській областях, насамперед, на можливість вести сільське господарство, тобто це надважлива екологічна проблема», – сказав екс-голова Держекоінспекції.

До того ж, ще у 2018 році Державне агентство водних ресурсів повідомило «Кривбасшахтозакриття» про необхідність отримати дозвіл на спеціальне водокористування при скиданні зворотних вод в Інгулець. Однак, це не було виконано.

З цієї причини у 2021 році Держекоінспекція звернулася до суду. Тоді під час перевірки підприємства держекологи зафіксували скид забруднюючих речовин в Інгулець без відповідного дозволу й нарахували 2,5 мільйона гривень збитків. Ці кошти довелося стягнути через суд, оскільки підприємство відмовлялось сплачувати їх. 

«Порушення технології скидання шахтних вод загрожує екологічній безпеці всього регіону, адже вода з Інгульця використовується як питна та для зрошення полів. А це означає, що небезпечні речовини, які містяться у ній, становлять загрозу для людей», – сказали тоді в Держекоінспекції.

Однак під час нової перевірки «Кривбасшахтозакриття» в 2022 році Держекоінспекція знову знайшла порушення, серед них: 

• підприємство скидає надлишки зворотних вод без дозвільних документів;
• експлуатуючи ставок-накопичувач, підприємство не впроваджує ефективні технології для зменшення вмісту забруднюючих речовин. Фактично до балки Свистунова надходять не лише шахтні, а й стічні, зливові та дренажні води;
• підприємство не веде держоблік водокористування, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України.

Чи небезпечні хлориди для людини?

Хлориди – це солі, що містять хлор та інші елементи, такі як натрій, калій та магній. Хлориди у воді можуть з'являтися природним шляхом, наприклад, якщо вода проходить через грунт або скельні утворення, що містять хлориди. Однак, часто вода може бути забруднена хлоридами через промислові викиди, скиди водоочисних споруд або використання солей для розкріплення льоду на дорогах.

Згідно як зі світовими, так і з українськими санітарними нормами, максимальний вміст хлоридів у питній має бути не більше:

• 250 міліграм на літр для водопровідної та бутельованої води;
• 350 міліграм на літр для води зі свердловин, каптажів, колодязів, а також може встановлюватися для водопровідної в окремих областях.

Хлориди в невеликих кількостях не є небезпечними для здоров'я людини і навіть необхідні для підтримки нормальної роботи організму. До їх складу входять багато важливих мінералів, таких як натрій, калій та магній. Однак високі рівні хлоридів у питній воді можуть призвести до різних проблем, таких як корозія металевих труб, пошкодження обладнання та зміна смаку води.

Тобто сама по собі якість води у Миколаєві за умови підвищених хлоридів не може нашкодити здоровʼю людини, яка використовує її як технічну, каже «НикВести» екологиня Інна Тимченко. Однак, додала вона, ситуація може бути небезпечною, якщо вода містить токсичні елементи або має бактеріальне забруднення.  

«У нас і до цього (до викидів шахтної води у річку Інгулець, – прим.) вміст хлоридів був підвищений, це не сильно впливає на здороʼя. Ми ж не пʼємо цю воду, а те, що вона потрапляє на посуд – це не страшно. Пити її не можна, адже можуть виникати розлади шлунку, зазвичай якісь короткострокові наслідки. Який там бактеріальний склад або наявність якихось токсичних елементів, що може впливати на людину, – це треба тільки робити аналізи. Але за таких умов цією водою не можна буде мити посуд або вмиватися нею», – сказала Інна Тименко. 

Як убезпечити себе, якщо у воді хлориди?

Одним з способів зниження концентрації хлоридів у воді є зворотний осмос. Це сучасний фільтр, який видаляє забруднювачі з не фільтрованої води завдяки тиску, який примушує воду пройти крізь напівпроникну мембрану. Вода тече з більш концентрованої сторони мембрани (більше забруднень) на менш концентровану сторону (менше забруднень). Напівпроникна мембрана має невеликі пори, які блокують забруднення і дозволяють протікати крізь них лише молекулам води.

Ця технологія підходить як для побутових умов, так і для промисловості. Побутова система зворотного осмосу може затримувати 99,9% домішок води, у тому числі хлориди та сульфати натрію, калію, кальцію, магнію, важких металів.

Однак зворотний осмос має певні вимоги до води. Систему зворотного осмосу не радять використовувати, якщо показники води перевищують встановлені норми. Для того, щоб визначити, чи підходить вода для очищення системою зворотного осмосу потрібно провести аналіз цієї води. Якщо ж вона не відповідає вимогам, то необхідно використовувати інші фільтри для предочистки: фільтри комплексного очищення води, пом’якшення води та системи механічного очищення води.

Якість води також можна покращити іонним обміном. Фільтри такого плану видаляють кальцієві та магнієві солі, тим самим забезпечують м’якість води. Вони добре позначаються на роботі побутової техніки та сантехніки, запобігаючи поломкам і подовжуючи їх експлуатаційний період. Додатково вони позбавляють від металів і мінералів. Але, разом з тим, не роблять воду безпечною для людей. Вода, що пройшла таку обробку, може бути гіркою, погано позначатися на роботі шлунково-кишкового тракту і жовчовивідних шляхів. 

Ще одним варіантом є озонування. Обробка, спрямована на знезараження, тобто на боротьбу з бактеріями, вірусами, грибками, паразитами і водоростями. Озон є потужним окислювачем. Цей спосіб примітний підвищеною ефективністю, однак озонові фільтри потребують великих витрат електроенергії. Він також не передбачає видалення важких металів, мінералів і пестицидів, а через це не може самостійно застосовуватися для отримання питної води. 

Як бачимо, концентрація хлоридів в річці Інгулець, з моменту скидання у неї шахтних вод, зросла у понад чотири рази вище норми. Експерти кажуть, що така вода не може суттєво вплинути на здоровʼя людини, але головна умова цьому – людина не має вживати її та повинна використовувати суто для технічних потреб, як, наприклад, миття посуду. Більшої небезпеки для миколаївців можуть завдати токсини та бактерії, які потенційно можуть міститися у воді Інгульця після скидання у річку шахтних вод. Однак така вода створює не аби яку загрозу для водопровідних мереж міста та побутової техніки – від електрочайників до пралок, бойлерів, посудомийних машинок тощо. Вона призводить до їх передчасного виходу з ладу, створює загрозу аварій та пожеж.

Тому за будь-яких умов, мешканцям Миколаєва варто замислитися над тим, щоб убезпечити себе від ризиків, які сьогодні несе у собі інгулецька вода.

Юлія Бойченко, «НикВести»

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.