Походи, спорт та вихідні від новин. Як миколаївські журналісти борються з виснаженням та вигоранням

Важкі теми, постійний потік новин, дедлайни, нестабільні умови роботи, блекаути й «фоновий» страх за безпеку. Усе це фактори, які миколаївські журналістки визначили як основні причини психологічного виснаження та вигорання. У цьому тексті Інституту масової інформації ми запитали у медійниць Миколаєва про те, чи відчували вони симптоми стресу чи вигорання за останній рік та що їм допомагає зберігати ресурс і не «перегорати» під тиском щоденної роботи.

Як показало річне анонімне опитування Інституту масової інформації серед журналістів, психологічне виснаження та постійний стрес — це найбільший виклик для медіа в Україні. Так вважають 75,6% опитаних у грудні 2025 - січні 2026 року медійників.

Головні виклики медіа в Україні, дані та інфографіка Інституту масової інформації

Тривожність і вигорання блокують працездатність

У миколаївських редакціях про вигорання говорять як про конкретний досвід, який має фізичні й поведінкові прояви. Випускова редакторка «МикВісті» Аліса Мелікадамян описує це так:

«За останній рік я почала відчувати сильну тривожність і вигорання — для мене це два різні, але пов’язані стани. Вони блокують працездатність, викликають фрустрацію і відчуття постійного внутрішнього напруження. Найбільше «виносить» поєднання емоційно важких тем, постійного потоку новин про війну та відсутності відчутної паузи на відновлення».

А журналістка Суспільне Миколаїв Валентина Гурова каже, що інколи межа виснаження стає помітною лише через реакції на людей поруч.

«Мені здається, що відчуття стресу вже вкорінилося в нас і ми далеко не завжди розуміємо, що близькі до зриву. Коли почала переходити все частіше у спілкуванні з колегами на підвищенні та зриватись трошки на них, зрозуміла, що щось не так, - розказала Валентина Гурова.

Журналістка онлайн-медіа «Преступности.НЕТ» Світлана Стріла зізнається, що на її працездатність негативно впливає постійне порівняння себе з «більш продуктивними» колегами.

«Найчастіше відчувала постійну втому, сонливість і стан, коли складно генерувати ідеї навіть для знайомих форматів. Найбільше «виносить» постійне порівняння себе з іншими, особливо в моменти, коли відчуваєш, що менш продуктивна, ніж колеги», - розказала журналістка.

Що допомагає: спорт, вихідні від новин та походи на природу

У відповідях миколаївських журналісток повторюється проста логіка: щоб витримувати інформаційний і емоційний тиск, потрібні регулярні «виходи» з цього потоку — фізичні, побутові або інформаційні. Найчастіше вони говорять про рух і спорт як найшвидший спосіб скинути напругу. Аліса Мелікадамян каже, що її підтримують прогулянки і спорт, а інколи — саме «агресивний» спорт, який допомагає «боротись зі стресом». Журналістка «МикВісті» Даріна Мельничук також називає спорт одним із ключових інструментів відновлення — особливо танці в колективі, де є і фізичне навантаження, і відчуття команди, і перемикання уваги з роботи на тіло та емоції.

Частина журналісток обирає практики, які допомагають уповільнитися та «заземлитися». Журналістка сайту «Преступности.НЕТ» Світлана Стріла говорить, що її дуже виручає йога після робочого дня, а ще — свідоме обмеження телефону і новин після роботи, щоб розвантажитися.

Журналістки практикують «вихідні від новин» — дні, коли не читають новини й максимально обмежують контакт з інформаційним потоком.

Є й «побутові» способи відновлення — маленькі ритуали, які повертають відчуття нормального життя. Журналістка «МикВісті» Анна Гакман розповідає про приготування вечері, фільм, прогулянку як прості речі, що допомагають переключитися. Окремо вона називає керування авто: поїхати за місто, кілька годин дороги з музикою і можливістю побути наодинці з собою. А журналістка Суспільне Миколаїв Валентина Гурова додає ще один локальний рецепт — походи.

«Триматись допомагають рідні, регулярні заняття спортом, там можна залишити частину негативу. А ще минулого року ми з командою знайшли для себе чудову форму розрядки, на вихідні ми вирушаємо у походи по Миколаївщині», - розказала Валентина Гурова.

Команда Суспільне Миколаїв під час одного з походів, фото надала Валентина Гурова

Де межа між втомою і вигоранням: сигнали, які важливо не пропустити, та поради психологині

Ключова відмінність між звичайною втомою і вигоранням — у тривалості та наслідках. Втома може зникнути після відпочинку, сну, вихідних або зміни ритму. Вигорання ж проявляється як стан, що накопичується і впливає на працездатність, емоції, поведінку і мотивацію. Деякі журналістки вказують, що зрозуміти «ось воно» вдається не одразу.

Психологиня Світлана Дабагян під час тренінгу в Медіабазі Миколаїв звертала увагу на те, що організм часто сигналізує про перевантаження через фізичні прояви — і їх не варто знецінювати. Серед практичних кроків, які вона радить, — робити короткі перерви протягом робочого дня, щоб не доводити себе до виснаження, та підтримувати «базу» — сон, їжу, рух. Також вона рекомендує додавати практики релаксації (дихальні вправи, медитацію, йогу, масаж) і фіксувати свій стан — наприклад, через записи: виписувати негативні відчуття, щоб зрозуміти, що саме провокує стрес і як собі допомогти.

Психологиня Світлана Дабагян під час тренінгу у Медіабазі Миколаїв, фото з архіву Медіабази

Окремий важливий пункт — межі. Психологиня наголошує на вмінні казати «ні» задачам у стані перевантаження: це не слабкість, а спосіб зберегти енергію, емоційний баланс і не втратити контроль над власним ресурсом. А самі журналістки додають до цього ще одну чесну річ: важливо навчитися помічати перші сигнали виснаження і не ігнорувати їх — навіть мінімальні паузи можуть стати тим, що «не дає зламатися».

Що можуть зробити редакції: підтримка, планування, підстраховка і доступ до психологічної допомоги

Відповіді миколаївських журналісток зводяться до спільного висновку: профілактика вигорання — це не лише про «особисту дисципліну», а й про правила всередині редакції. Найчастіше вони говорять про підтримку, яка починається з безпечної комунікації.

Журналістки назвали важливими: можливість відкрито говорити про втому й навантаження, довіру в команді, прогнозоване планування та командну роботу редакції, яка готова підхопити у складний момент.

Ще один елемент - увага керівництва і доступ до допомоги. Валентина Гурова вважає важливою роль дбайливого шефреда, який вчасно помічає, що хтось «поплив», і може залучити програму психологічної підтримки для редакції.

І, нарешті, те, про що прямо говорять самі журналістки: у команді має бути нормалізована думка, що звернутися по допомогу — не соромно. Якщо ресурс на нулі, інколи найздоровіше рішення — терапія.

Катерина Середа, представниця Інституту масової інформації в Миколаївській області