Не насаджувачі. Блог автора — Станіслав Мартиросов
  • четвер

    26 лютого, 2026

  • 0.5°
    Похмуро

    Миколаїв

  • 26 лютого , 2026 четвер

  • Миколаїв • 0.5° Похмуро

Станіслав Мартиросов

Станіслав Мартиросов

Депутат Миколаївської обласної ради 6 скликання, депутат Миколаївської міської ради 8 скликання

Не насаджувачі

Сказати, що позиція Українського інституту національної пам’яти щодо постаті адмірала Степана Макарова дивна – нічого не сказати. Мовляв, він нічого російського не насаджував, імперцем не був, був просто військовим і науковцем. Кому цікаво – може подивитися тут. Ок, давайте подивимось на біографію Макарова щоб зрозуміти як він «не насаджував» російське.

Народився він в Миколаєві в родині військового. Коли йому було десять років батьки перебралися на Далекій Схід. Там Степан поступив до морського училища і відтоді його доля була невід’ємно пов’язана із службою на флоті. Якщо бути точними – службою на російському військовому флоті. Саме там він робив перші походи, саме там робив свої науково-технічні дослідження та винаходи і саме там ці дослідження та винаходи втілював у життя і застосовував на практиці. Наголошуємо, що всі його наукові пошуки були пов’язані саме із військовою справою на морі. Це і переобладнання корабля яким він командував під запуск мінних катерів, це й пуски саморухомих мін (торпед) – це під час російсько-турецької війни 1877-1878 років та інше.

А в 1880-1881 роках під час Ахал-Текинської експедиції під командуванням генерал-лейтенанта Михайла Скобелєва штурмом була взята туркменська фортеця Денгіль-Тепе, під час якого було вирізано 15 тисяч туркменів – чоловіків, жінок, дітей. Після цієї трагедії Туркменістан було підкорено. Наш герой не приймав участі у баталії – нагадаю, він був морським офіцером, натомість він відповідав за забезпечення окупаційних військ морськими шляхами. А із «звитяжним» генералом Скобелєвом Макаров обмінявся георгіївськими хрестами – такий був тоді спосіб побратимства між георгіївськими кавалерами.

Ну, і, нарешті, через низку посад у військовому російському флоті, з початком російсько-японської війни він стає командувачем російської тихоокеанської ескадри де і знаходить свою загибель від японської міни.

Отже, чи «насаджував» Макаров російське, як, власне, і будь який російський військовий у будь які часи? Ну давайте запитаєм це у 15 тисяч туркменських чоловіків, жінок і дітей яких російськи військові вбили у Денгіль-Тепе, чому Степан Йосипович активно сприяв. А начальник генерального штабу російської федерації генерал Валерій Герасимов насаджує російське? А інші російські військові, які вбивають українських солдатів на фронті, запускають шахеди і ракети по українським містам – вони насаджують російське? Вони ж, формально, не забороняють нічого українського, емскі укази не видають. Вони просто вбивають. Тисячами. Мільйонами. Як вбивали і раніше. А ще грабують і ґвалтують. Як грабували і ґвалтували раніше. І будь який російський військовий ніколи не відмиється від цієї плями – приналежності до ганебної армії завойовників, армії вбивць жінок і дітей, армії грабіжників та ґвалтівників. І адмірал Макаров тут не є виключенням.

А позиція УІНП, зокрема, його очільника є дивною.