Чи допоможе російський дизель Трампу виграти вибори - і скільки заробить Путін?

Багато хто вважає, що ця аморальна угода є політично неефективною для Трампа, бо заявленого обсягу дизелю недостатньо для докорінної зміни ситуації у усих США. Але це й не обов'язково. Головне - зробити медійний ефект для цільових виборців!

9 жовтня Дональд Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним: Росія негайно постачатиме 300 тис. тонн дизеля на американський і світовий ринки. У листопаді обіцяно ще 500 тис., згодом - 1 млн і, залежно від стану російських НПЗ, ще 3 млн тонн.

Того ж дня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) видало General License №135, дозволивши визначені операції з російським дизелем до 7 квітня 2027 року. За інформацією Reuters, ще у вересні спецпредставник Путіна Кирило Дмитрієв у Вашингтоні просив такі ліцензії для великих російських нафтових компаній.

300 тис. тонн - багато чи мало?

Багато хто, аналізуючи угоду, крім власне аморальності, вважає її беззмістовною.

Адже перша партія - всього лише приблизно 2,25 млн барелів. Для США, які щодня експортують близько 1,5 млн барелів дизеля, обсяг невеликий. Аналітики Wood Mackenzie та Commodity Context сумніваються, що він забезпечить тривале зниження цін. Проте дизельні ф'ючерси після оголошення угоди впали майже на 5%. З точки зору простої людини, економія 10 центів на галоні (3,7 літра) - ні про що.

Але чи обов'язково Трампу потрібне довгострокове зниження цін? До виборів у Конгрес залишилося 24 дні. Можна припустити, що короткостроковий політичний ефект для адміністрації не менш важливий за економічний.

Тобто логічний ланцюжок “Угода з Путіним принесе занадто мало ресурсу - ціни по всій країні навряд чи сильно впадуть - угода не принесе користі на національних виборах” може бути невірним.

Не виключено, що справжній план виглядає інакше ”Угода з Путіним дає достатньо ресурсу для локальних інтервенцій палива - медіа подають їх як майбутню сталу тенденцію - республіканці виграють в частині спірних штатів”.

Важливо: у США для перемоги не потрібно переконувати всю країну

3 листопада американці обиратимуть 435 членів Палати представників і 35 сенаторів. Усі - мажоритарним методом. Тобто показник популярності РП чи самого Трампа для передбачення результатів НЕ МАЄ ЖОДНОГО ЗНАЧЕННЯ. Адже на цих виборах важлива не звична карта «червоних», «синіх» і «фіолетових» штатів, а конкретні конкурентні округи й сенатські перегони.

Серед таких перегонів - Мен (Сьюзен Коллінз проти Троя Джексона), Мічиган (Майк Роджерс проти Абдула Ель-Саєда), Огайо (Джон Гастед проти Шеррода Брауна), Айова, Техас, Аляска й т.ін. Навіть традиційно республіканський Канзас Cook Political Report 6 жовтня перевів у категорію Toss Up - невизначених перегонів: сенатор Роджер Маршалл змагається з демократом Адамом Гамільтоном.

А що з дизелем саме в спірних штатах?

За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), на 2 жовтня американські запаси дизеля та інших дистилятів становили 105,1 млн барелів - на 12% нижче п'ятирічної сезонної норми.

На Середньому Заході, де розташовані Айова, Канзас, Мічиган і Огайо, запаси скоротилися з кінця серпня на 9%, до 26,2 млн барелів. У Новій Англії, до якої належить Мен, залишалося 2,46 млн барелів - на 39% менше, ніж торік. Тут дизель також конкурує з близьким за складом пічним паливом, яким опалюють будинки.

Натомість на узбережжі Мексиканської затоки, де зосереджена переробка Техасу, запаси зросли до 43,9 млн барелів.

За даними AAA, на початку жовтня галон дизеля коштував приблизно $6,6 у Мічигані та на Алясці, $6,45 у Мені, $6 в Айові й Канзасі, $5,74 у Техасі.

Отже, ситуації різні: десь справді бракує запасів, а десь пальне просто дороге. Додатковий імпорт може послабити локальну напруженість, але не гарантує однакового зниження цін навіть у сусідніх штатах.

А тепер найцікавіша гіпотеза - великий бізнес й спонсори Трампа

Російський дизель купуватимуть конкретні трейдери, дистриб'ютори й мережі АЗС. Хто саме - наразі не відомо. Серед помітних операторів в спірних штатах можна назвати такі: Casey's із приблизно 570 заправками в Айові та 200 у Канзасі, Love's, Pilot Flying J, QuikTrip.

Особливо цікава Sunoco LP: компанія постачає пальне приблизно 11 тисячам брендованих і партнерських торгових точок. Її генеральний партнер належить Energy Transfer, яку контролює мільярдер Келсі Воррен - донор Трампа та співорганізатор збору коштів для нього в Х'юстоні у 2024 році.

Чи можна уявити добровільні тимчасові знижки великих мереж за публічної підтримки адміністрації? Так. Але прямих доказів таких домовленостей щодо російського дизеля поки що немає. До того ж загальна ліцензія OFAC не надає уряду права розподіляти пальне між політично близькими компаніями. Але це можна компенсувати залаштунковими домовленостями: РФ продає дизель не США взагалі, а конкретним компаніям.

Прецедент з політично мотивованими знижками уже був.

У липні 2026 року мережа Freedom Fuel Network продавала бензин по $3,47 за галон - на честь 47-го президента США. Трамп публічно хвалив ініціативу, Білий дім рекламував дешеве пальне, а серед пов'язаних із проєктом підприємців був республіканський збирач пожертв Ренді Браун.

Associated Press встановило, що економічна стійкість такої моделі викликає сумніви. Але як медійний сюжет вона спрацювала: заправки, низькі ціни, президент, який нібито все вирішив.

Я легко уявляю аналогічні телевізійні репортажі про дизель: щасливі усміхнені фермери в картатих сорочках та капелюхах верхи на тракторах фотографуються біля стел зі зниженими цінами. А Fox News це транслює в прямому ефірі.

А лояльні Трампу медіа та соцмережі розповідають про його “історичний успіх”.

Наполягаючи, що тепер так буде завжди - якщо правильно проголосувати.

Це поки гіпотеза, не встановлений план адміністрації. І медійний ефект зовсім не гарантує зміни виборчих настроїв.

До інтервенцій можна додати адміністративні заходи.

Влада може зменшувати паливні податки, послаблювати транспортні обмеження та полегшувати використання наявних запасів.

І це вже відбувається. 1 жовтня губернатор Огайо Майк Девайн (звісно, що республіканець) підписав House Bill 519, який на 90 днів, з 4 жовтня до 2 січня, практично обнулив податок штату на пальне: 38,5 цента за галон бензину та 47 центів за галон дизеля. На компенсацію бюджетних втрат передбачено $725 млн із резервів штату. Закон зобов'язує АЗС повністю передати податкову економію покупцям, а за порушення може втрутитися генеральний прокурор Огайо.

На федеральному рівні 5 жовтня Трамп підписав указ, який тимчасово дозволив ширше використовувати маркований дизель, зазвичай призначений для сільського господарства та позашляхової техніки, і відтермінував відповідні федеральні податкові зобов'язання до кінця року.

Уже 6 жовтня губернаторка Айови Кім Рейнольдс (республіканка, так співпало) призупинила штрафи та окремі обмеження для використання такого дизеля під час перевезення аграрної продукції.

7 жовтня дію рішення розширили на перевезення худоби та кормів.

Отже, уряд та влада штатів УЖЕ використовує податки та регулювання, щоб зменшувати витрати на пальне. Однак Reuters 9 жовтня зазначало, що практичний ефект федеральних заходів поки обмежений через юридичну невизначеність і труднощі впровадження. А зниження податків, на відміну від додаткових поставок, не створює жодного нового бареля дизеля. Але, підчас виборів важливі не дострокові економічні моделі, а короткотривалий медійний ефект.

Й знов до виборів. Іноді в США їх результат вирішують буквально сотні голосів.

У 2020 році республіканка Маріаннетт Міллер-Мікс виграла вибори до Палати представників в Айові у демократки Ріти Гарт із перевагою лише 6 голосів - 196 964 проти 196 958.

У 2008 році демократ Ел Франкен випередив республіканця Норма Коулмана на виборах до Сенату в Міннесоті на 312 голосів після перерахунку й судових процедур.

У 2022-му республіканка Лорен Боберт зберегла місце в Палаті представників від Колорадо з перевагою 546 голосів.

Тобто, для того щоб втримати Конгрес, повторюся, не треба переконувати всі 152 мільйони американських виборців у правильності “нормалізації” відносин з Росією. Може бути достатньо лишень переконати десятки тисяч - а той сотень - в конкретних округах.

Ці приклади не доводять, що знижки на дизель змінять результати голосування. Але демонструють, наскільки малим іноді буває остаточний відрив.

А скільки заробить Путін?

За умовної експортної ціни $1000–1 500 за тонну перші 300 тис. тонн принесуть $300–450 млн валової виручки. Якщо реалізуються всі оголошені обсяги - 4,8 млн тонн - йдеться про $4,8–7,2 млрд.

Це не чистий прибуток і не обов'язково додаткові доходи: частину дизеля Росія могла б продати в інших країнах. Реальний виграш залежить від різниці цін, витрат і податків. Проте послаблення санкцій розширює можливості збуту й отримання валютної виручки для економіки, яка фінансує війну.

І нарешті - головна небезпека для України.

Справа навіть не у мільярдах. Вашингтон та Захід в цілому вимагають від Китаю, Індії та Туреччини скорочувати закупівлі російських енергоносіїв. А сам дозволяє собі операції з російським дизелем.

Юридично це не скасовує санкцій і не надає іншим країнам аналогічних дозволів. Але політично створює небезпечний прецедент. Чому Індія має відмовлятися від російської нафти, якщо США послаблюють обмеження заради власної паливної кризи? Чому Китай чи Туреччина не можуть використати аналогічне обґрунтування?

Плюс посилить антисанкційні настрої в ЄС. Якщо США заробляє на російських енергоносіях - чому Німеччина та Франція цього не роблять?

Чи допоможе угода республіканцям на виборах 3 листопада - поки невідомо. Натомість ризик для санкційної політики вже очевидний: обмеження, покликані скорочувати доходи агресора, дедалі більше перетворюються на предмет ситуативної торгівлі.